ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/39374/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя та Державної податкової адміністрації у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011

у справі № 2а-8750/10/0870

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до 1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя;

2. Державної податкової адміністрації у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя форми «С» від 19.05.2010 № 0001102304/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6757 грн. В задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя форми «С» від 22.03.2010 № 0001102304 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6757 грн., а також рішення Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 13.05.2010 № 358/14/25-020 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6757 грн. відмовлено.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя та ДПА у Запорізькій області подали касаційні скарги, в якій просять скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилаються на порушення судами норм матеріального права: п.п. 1, 2, 12, 13 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95, п.п. 1, 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269.

ФОП ОСОБА_2 в письмових запереченнях на касаційні скарги просить залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ФОП ОСОБА_2 перебуває на загальній системі оподаткування.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя здійснила перевірку господарської одиниці - магазину, належного ФОП ОСОБА_2, за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 13.03.2010.

Зафіксовані в акті від 13.03.2010 порушення п.п. 1, 2, 12, 13 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95 (далі - Закону № 265/95) слугували підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7219,75 грн. за рішенням від 22.03.2010 № 0001102304.

За результатами адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією у Запорізькій області прийнято:

- рішення від 13.05.2010 № 358/14/25-020 про скасування рішення від 22.03.2010 № 0001102304 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 20 Закону № 265/95, якою передбачено відповідальність за реалізацію не облікованого товару;

- нове рішення від 19.05.2010 № 0001102304/1 про застосування до позивача на підставі ст. 21 Закону № 265/95 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6757,5 грн. за порушення п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95, що полягало в неведенні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Висновки податкового органу щодо вчинення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на відсутності записів про кількість, найменування та ціну реалізації товару в сумі 3378,75 грн. у Книзі обліку доходів і витрат.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя форми «С» від 19.05.2010 № 0001102304/1, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у суб'єктів малого підприємництва немає обов'язку вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилаються відповідачі у касаційних скаргах.

Відповідно до ст. 21 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 6 Закону 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Таким чином, фізичні особи, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону № 265/95-ВР були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному законодавством. Обов'язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не може бути покладено лише на суб'єкта малого підприємництва, який здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98.

Така позиція викладена у постанові Верховного Сулу України від 11.06.2013 у справі № 21-147а13 за позовом фізичної особи-підприємця до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова ДПС, третя особа - ДПА у Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення.

Разом з тим чинним на час виникнення спірних відносин законодавством не конкретизовано порядку обліку товарних запасів саме за місцем їх реалізації.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої була визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64.

Зазначена форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.

Отже, посилання суду апеляційної інстанції на неналежне ведення позивачем такої книги не має значення для правильності вирішення справи.

До документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, належать документи щодо походження товару, наприклад: накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що відсутність у позивача первинних документів на товар відповідачем не встановлювалась та не була підставою для висновків про не оприбуткування товарів.

Відповідач обґрунтував таке порушення, як неведенні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, відсутністю записів про кількість, найменування та ціну реалізації товару у Книзі обліку доходів і витрат.

Враховуючи те, що податковим органом не зафіксовано обставин, які б були підставою для висновку про неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації, з огляду на те, що деякі помилкові висновки судів щодо відсутності у позивачки, яка перебуває на загальній системі оподаткування, обов'язку вести облік товарних запасів не призвели до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя та Державної податкової адміністрації у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Т.М. Шипуліна