ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/57764/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011
у справі № 2а-16634/10/2670
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тідісі Україна»
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 28.09.2010 № 0002842301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 412946 грн., в тому числі: 317651 грн. основного платежу та 95295 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
ДПІ у Деснянському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за податковим повідомлення-рішенням від 28.09.2010 № 0002842301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 412946 грн., в тому числі: 317651 грн. основного платежу та 95295 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 17.09.2010 № 5879/23 5/33780248, про порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту в сумі 317651 грн. за червень 2010 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Омега-2010», за операціями з поставки автомобільних товарів за договором від 08.06.2010 № 08 06/2.
Висновки податкового органу ґрунтуються на даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2010 року, на підставі яких відповідачем встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Омега-2010» в сумі 317651 грн., у зв'язку з тим, що вказаний контрагент має стан платника « 9» - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Крім того, відповідач вказує на неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності через відсутність у ТОВ «Омега-2010» основних засобів.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.
Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з вимогами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи з положень вищевказаних норм закону, відсутність податкової накладної та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.
В результаті дослідження питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за червень 2010 року за операціями щодо поставки автомобільних товарів з ТОВ «Омега-2010» судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що вказані операції оформлені відповідними первинними документами, у тому числі й відповідними податковими накладними (від 14.06.2010 № 5, від 21.06.2010 № 6), видатковими накладними (від 14.06.2010 № РН-0000021, від 21.06.2010 № РН-0000022), товарно-транспортними накладними, договорами перевезення.
Висновки податкового органу, які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про неправомірність формування податкового кредиту ґрунтуються на підставі лише даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2010 року, без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача з ТОВ «Омега-2010».
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обґрунтовуватись лише відсутністю постачальника таких товарів за місцезнаходженням.
За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, відсутність у юридичної особи основних засобів не свідчить про нереальне здійснення господарської операції.
Враховуючи викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Т.М. Шипуліна