ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/70785/11

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 жовтня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що є інвалідом війни ІІ групи, тому відповідно до положень частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Проте всупереч вимозі зазначеного Закону щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2009, 2010 роки була виплачена позивачу не в повному розмірі. Просив визнати неправомірною відмову відповідача у виплаті щорічної разової грошової допомоги в розмірах, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги за 2009, 2010 роки в розмірі 7658 грн.

Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009, 2010 роки відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком на час її виплати за відповідний період з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 4 жовтня 2011 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області відхилено, рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 вересня 2010 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлене рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи.

Частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (у редакції, чинній з 9 липня 2007 року) встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частину п'яту статті 13 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

У 2009 році позивачу до 5 травня виплачена допомога у розмірі 430 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 18 березня 2009 року № 211.

У 2010 році позивачу до 5 травня виплачена допомога у розмірі 480 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 7 квітня 2010 року № 299.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI зміни до частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-XII не вносились, дія зазначеної норми Закону не зупинялась..

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Положення частини третьої статті 28 Закону № 1058-ІV щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII, застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановами Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 та від 7 квітня 2010 року № 299, на які послався відповідач в касаційній скарзі.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що грошова допомога до 5 травня інвалідам війни ІІ групи повинна виплачуватися органом праці та соціального захисту населення у розмірах, встановлених частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції станом на 22 травня 2008 року з урахуванням положень частини третьої статті 28 Закону № 1058-ІV.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Амєлін С.Є.

Кобилянський М.Г.