ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2014 р. Справа № 804/18900/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у скороченому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 726,74грн.,-
ВСТАНОВИВ:
17 листопада 2014 року Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 726,74грн..
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач є платником єдиного податку зі ставкою 20% до розміру мінімальної заробітної плати та, з урахуванням часткової сплати у сумі 4,06грн., має податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у загальній сумі 726,74грн. Зазначений борг виник внаслідок несплати відповідачем єдиного податку з фізичних осіб за липень-серпень 2014р. у розмірі 487,20грн., а також в результаті нарахування податковим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014р. № 0033781702 штрафних санкцій у сумі 243,60грн. З метою погашення податкового боргу відповідно до Податкового кодексу України відповідачу було вручено податкову вимогу від 03.10.2014р. №1482-25 на суму 483,14грн. У зв'язку з тим, що відповідач не сплачує податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 726,74грн., позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу.
Ухвалою суду від 20.11.2014р. було відкрито скорочене провадження та зобов'язано відповідача у 10-денний строк після отримання ухвали про відкриття провадження надати до суду письмові заперечення на позов або заяву про визнання позову (а.с. 1).
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про наявність даної справи та розгляд її судом у скороченому провадженні повідомлений належним чином 02.12.2014р. у відповідності до вимог ст.38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявним в матеріалах справи електронним повідомленням (а.с. 23).
Пунктом 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно до п. 2 ч. 5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.
Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Тобто, позивач - контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована 23.07.2007р. Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області за адресою: 51600, АДРЕСА_1 та з 24.07.2007р. знаходиться на обліку у Верхньодніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за №2214, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_3 та довідкою про взяття на облік платника податків від 18.09.2013р. №1304161400009 (а.с. 5, 8).
Податковою інспекцією на підставі заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про застосування спрощеної системи оподаткування від 16.01.2012р. було видано відповідне свідоцтво на сплату єдиного податку серія НОМЕР_5 з таких видів діяльності, як надання інших індивідуальних послуг, надання секретарських послуг та послуг з перекладу, що підтверджується копією заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 16.01.2012р. та копією корінця свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_4 від 23.05.2012р. (а.с. 9, 13).
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальний розмір заробітної плати на 1 січня 2014 рік складав 1218 грн.
Відповідно до п.293.1 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Так, рішенням Верхньодніпровської міської ради від 19.07.2012р. №361-17/У1 встановлено ставку податку для другої групи платників єдиного податку у розмірі 20% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (а.с. 12).
У відповідності до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснювати сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітній) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.
Таким чином, з урахуванням вказаних норм відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за заявою від 16.01.2012р. за липень 2014р. - у строк до 20.07.2014р., отже, податковий борг виник - 21.07.2014р.; за серпень 2014р. - у строк до 20.08.2014р., отже, податковий борг виник - 21.08.2014р.
Так, як свідчать матеріали справи, відповідачем не здійснювалися авансові платежі по сплаті єдиного податку у період за липень-серпень 2014р. у строки та у порядку, визначеному п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України.
Судом також встановлено, що 23.09.2014р. податковою інспекцією було проведено перевірку відповідача з питання дотримання платіжної дисципліни по єдиному податку, за результатами якої складено акт № 1163/1702/НОМЕР_2 від 23.09.2014р., за висновками якого було встановлено порушення відповідачем п.п.295.1. ст.295 Податкового кодексу України, а саме: відповідачем не було сплачено єдиний податок за липень-серпень 2014р. у загальній сумі 483,14грн. (а.с. 16).
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0033781702 від 23.09.2014р., за яким відповідачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 243,60грн. (а.с.17).
Вищевказане податкове повідомлення-рішення було вручено відповідачеві 23.09.2014р., що підтверджується копією корінця відповідного податкового повідомлення-рішення (а.с. 17).
Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Таким чином, з урахуванням дати вручення відповідачеві вказаного податкового повідомлення-рішення (23.09.2014р.), податковий борг за вказаним податковим повідомленням - рішенням виник у відповідача з 06.10.2014р. (з урахуванням вихідних днів).
Відповідно до розрахунку нарахованих сум єдиного податку, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, з урахування часткової сплати боргу у розмірі 4,06грн., має податковий борг по єдиному податок з фізичних осіб за липень-серпень 2014р. у сумі 726,74грн. (а.с. 4).
Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує суму узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, податковим органом, у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, була сформована податкова вимога №1482-25 від 03.10.2014р. на суму 483,14грн., яка була отримана відповідачем 03.10.2014р., що підтверджується копією корінця податкової вимоги від 03.10.2014р. (а.с.15).
Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.
У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Статтею 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач не надав суду доказів погашення узгодженого податкового боргу з єдиного податку за липень-серпень 2014р. у встановлені строки в сумі 726,74грн. згідно вимог п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України, також і не надав суду доказів оскарження податкового повідомлення-рішення у встановленому законодавством порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 726,74грн. є обґрунтованими, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 71, 86, 94, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 726,74грн.- задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (51600, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход бюджету (код платежу 18050400, р/р 31519970700064, банк ГУДКСУ Дніпропетровської області, МФО 805012, код банку 37677195, одержувач - Верхньодніпровська міська рада) - податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 726грн. 74 коп. (сімсот двадцять шість гривень 74 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва