КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року 810/3025/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

19.05.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (далі - позивач, ТОВ «Технополіс-1», Товариство) до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними дій щодо винесення постанови про накладення штрафних санкцій №275р від 17.12.2013, скасування такої постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки магазину «Ельдорадо» за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Будівельників, 125, що належить ТОВ «Технополіс-1», посадовими особами відповідача складено Акт перевірки характеристик продукції №02/299 від 06.12.2013.

На підставі вказаного акту винесено оскаржувану постанову №275р від 17.12.2013, якою на позивача накладено штрафні санкції в розмірі 8500,00 грн.

Обґрунтовуючи відсутність з боку Товариства встановлених під час проведення означеної перевірки порушень позивач зазначає, що на продукції, про яку йдеться у акті №02/299 від 06.12.2013, був наявний національний знак відповідності, продукція забезпечена усією необхідною документацією відповідає вимогам, установлених технічними регламентами.

Також позивач зауважує на неправомірності вказаної перевірки, вважає її проведеною за відсутності встановлених законом підстав, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2014 у справі №826/18856/13-а за позовом ТОВ «Дієса» Згода Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів на Направлення на проведення перевірки визнані протиправними та скасовані, а дії посадових осіб відповідача щодо проведення такої перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013 №405/01-01 визнано протиправними.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», код за ЄДРПОУ 32498133, зареєстроване як юридична особа 18.04.2003.

Листом №5570-2-7/6 від 03.12.2013 відповідно до звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013 територіальним органам Держспоживінспекції України надано згоду здійснити позапланові заходи з перевірки продукції, яка реалізується у торговельній мережі магазинів побутової техніки «Ельдорадо» ТОВ «Технополіс-1» на дотримання вимог законодавства у сфері здійснення державного ринкового нагляду; про результати перевірок визначено повідомити Держспоживінспекцію України до 12.12.2013.

На підставі направлення на проведення перевірки від 04.12.2013 №02/375 посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області здійснений вихід на позапланову перевірку магазину «Ельдорадо» ТОВ «Технополіс-1» за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Будівельників, 125.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилась з відома та в присутності керуючого магазином «Ельдорадо» - уповноваженої особи позивача - Колесникової Тетяни Сергіївни.

Результати перевірки зафіксовано в акті №02/299 від 06.12.2013 (далі - Акт перевірки), зі змісту якого вбачається, що під час перевірки магазину встановлено, що при перевірці низки продукції (електричні плити, електрична духова шафа, спліт-кондиціонери та інше, усього 14 позицій - а.с. 19-20) із посиланням на пункт 7 «Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009, встановлено відсутність національного знаку відповідності на приладі, пакуванні та у супровідній документації, який повинен бути нанесений згідно з правилами, затвердженими Постановою КМУ від 29.11.2001 №1599.

Зауважуючи щодо проведеної перевірки та складеного акта, уповноважена особа Товариства послалась на неправомірність згоди Держспоживінспекції України, оформленої листом №5570-2-7/6 від 03.12.2013, та зазначила, що: з актом перевірки не згодні; всі витребувані документи надані; вся інформація та документація щодо товару є в наявності; порушень законодавства не допускалося; перешкод у проведенні перевірки не створювалося.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено спірну постанову №275р від 17.12.2013, якою на позивача накладено штрафні санкції в розмірі 8500,00 грн. за порушення вимог пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що відповідає вимогам Технічного регламенту.

Не погоджуючись із такою постановою, позивач звернувся до суду.

Також з матеріалів справи вбачається, що на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №02/256 від 23.12.2013. Згодом відповідачем проведено позапланову перевірку щодо стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, за результатами якої складено акт перевірки стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №02/09 від 17.01.2014. В останньому зафіксовано, що «ступінь виконання повне та результативне», а на його підставі винесено рішення №02/13 від 20.01.2014, якими скасовано рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Окрім того, судом встановлено, що справа №826/18856/13-а, на судові рішення у якій посилається позивач, не стосується спірних відносин, оскільки предметом її розгляду є правомірність згод Держспоживінспекції України на проведення перевірок, направлень на проведення перевірок територіальних органів Держспоживінспекції України та дій посадових осіб таких органів, що стосуються перевірок ТОВ «Дієса», а не ТОВ «Технополіс-1».

Також судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 у справі №826/6626/14, предметом якої, серед іншого, була правомірність надання згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 03.12.2013 №5570-2-7/6, позов ТОВ «Технополіс - 1» задоволено частково. Суд постановив:

- визнати протиправними дії посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області; Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області; Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області; Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області; Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області; Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області; Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області; Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області; Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області; Інспекції з питань захисту прав споживачів у Сумській області, щодо проведення позапланових перевірок в магазинах «Ельдорадо» Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва;

- визнати протиправними та скасувати Накази на проведення перевірки №639 від 04.12.2013 року, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області; Наказ на проведення перевірки №94 від 03.12.2013, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській; Наказ на проведення перевірки №177 від 04.12.2013, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області; Наказ на проведення перевірки №РН-15-2013 від 04.12.2013, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області; Наказ на проведення перевірки №282 від 05.12.2013, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області; Наказ на проведення перевірки №15 від 27.01.2014, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області; Наказ на проведення перевірки №283 від 05.02.2013, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області; Наказ на проведення перевірки №316 від 04.12.2013, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області; Наказ на проведення перевірки №163 від 04.12.2013, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області; Наказ на проведення перевірки №96 від 04.12.2013, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області; Наказ на проведення перевірки №100 від 09.12.2013, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Черкаській області; Наказ на проведення перевірки №124 від 04.12.2013, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області; Наказ на проведення перевірки №880 від 04.12.2013, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Сумській області; Наказ на проведення перевірки №883 від 05.12.2013, що виданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Сумській області.

Однак в подальшому постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 у справі №826/6626/14 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Технополіс-1» відмовлено в повному обсязі.

На момент розгляду даної справи інформація щодо відкриття касаційного провадження у справі №826/6626/14 відсутня.

Відповідно до положень частини 5 статті 254 КАС України постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до абзацу 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення викладено у частині 2 статті 14 та статті 255 КАС України.

За приписами частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного суд не бере до уваги посилання позивача на неправомірність означених вище згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, оформленої листом №5570-2-7/6 від 03.12.2013, та дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки.

Надаючи правову оцінку встановленим під час проведення перевірки порушенням, за результатами якої винесено оскаржувану постанову, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позапланові заходи у разі звернення фізичних та юридичних осіб здійснюються за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів встановлені Законом України від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів», пунктом 12 частини 1 статті 26 якого спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам надано право накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця). (пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Указом Президента України від 13.04.2011 № 465/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів (далі - Положення № 465/2011), згідно з першою частиною якого Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Згідно підпунктів «а», «б» пункту 1 частини третьої, пунктів 1, 3 частини четвертої Положення № 465/2011, основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики у сферах державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, державного ринкового нагляду.

Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини шостої Положення №465/2011, Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку в тому числі перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Приведене спростовує твердження позивача про відсутність у територіальних органів Держспоживінспекції України повноважень щодо проведення позапланових перевірок.

На підставі Закону України «Про захист прав споживачів», Положення № 465/2011, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 під № 206 затверджено Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення №206).

Відповідно до частини першої, підпунктів 6.1.1, 6.1.2, 6.1.4 пункту 6.1 частини шостої, частини сьомої Положення № 206, територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Інспекції з питань захисту прав споживачів в областях мають право у сфері захисту прав споживачів перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

З системного аналізу наведених норм Закону України «Про захист прав споживачів», Положення №465/2011, Положення №206 вбачається, що Інспекція на виконання покладених на неї завдань має право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877), державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 4 Закону №877 встановлено, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю), повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності, спосіб здійснення державного нагляду (контролю), санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Правила застосування національного знака відповідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1599. Відповідно до пункту 5 вказаних Правил знак відповідності наноситься на виріб або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію у разі неможливості або невиправданості його нанесення безпосередньо на виріб, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Відповідно до пункту 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 №1149 перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Як було зазначено вище, з посиланням на зазначені норми у Акті перевірки щодо 14 одиниць продукції зафіксовано відсутність національного знаку відповідності на приладі, пакуванні та у супровідній документації.

Правовою підставою визначення штрафних санкцій вказано пункт 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, в тому числі нанесення національного знаку відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів.

Позивач стверджує, що на продукції, про яку йдеться у Акті перевірки, був наявний національний знак відповідності, продукція забезпечена усією необхідною документацією відповідає вимогам, установленим технічними регламентами.

Однак, жодного доказу на підтвердження вищевказаного позивач не надав, у зв'язку з чим висновки Акту перевірки ним не спростовано. Надані керуючим магазином позивача заперечення (пояснення) на Акт перевірки не містить конкретних посилань з якими правопорушеннями він не погоджується і якими саме документами це підтверджується.

При цьому процитована норма Технічного регламенту передбачає нанесення національного знаку відповідності саме на електрообладнання.

Надані представником позивача копії сертифікатів якості та відповідності, фотокопій етикеток продукції, щодо якої встановлені порушення, не спростовує висновок Інспекції щодо відсутності національного знаку в розумінні Технічного регламенту.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача про відсутність порушень з його боку вимог чинного законодавства та відсутність підстав для притягнення його до відповідальності оскаржуваною постановою, відтак позовна вимога позивача про скасування постанови №275р від 17.12.2013 задоволенню не підлягає.

Водночас, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови №275р від 17.12.2013 не підлягає задоволенню, адже аналіз приведених вище законодавчих та підзаконних норм дає підстави для висновку про наявність у територіальних органів Держспоживінспекції України повноважень щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання та накладення на останніх стягнень відповідно до чинного законодавства.

Також суд зауважує, що належним та достатнім захистом порушеного права позивача є саме вимога про скасування постанови №275р від 17.12.2013.

Враховуючи викладені вище обставини суд не бере до уваги посилання позивача на судові рішення у справах №826/18856/13-а та №826/6626/14 та вважає за необхідне наголосити на тому, що імовірна наявність порушень з боку відповідача порядку проведення перевірки не впливає на зміст встановлених під час її проведення порушень Товариством вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень статей 69, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.