ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2014 року № 2а-8725/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,
секретар судового засідання Єдинак Г.Б.,
за участю представника позивача Синявської-Чаус О.О., представника відповідача Васьківа І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» (далі - Підприємство) про стягнення боргу в сумі 823 555,42 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до положень статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача у 2008 та 2009 роках встановлено певний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, який ним не виконано. Вказане порушення виявлено під час перевірки, про що 27 квітня 2011 року складено акт та Підприємству визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 та 2009 роках. Враховуючи виявлені порушення відповідач, згідно з статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язаний сплатити на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у сумі 695 228,87 грн. та пеню в сумі 128 326,55 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що при дослідженні звітів форми 3-ПН наданих відповідачем протягом 2008-2009 років можна зробити висновок, що вакантних місць для працевлаштування саме інвалідів не було, оскільки у звітах не зазначено, що вакансії створені для працевлаштування інвалідів. Тому підприємством не вжито заходів щодо їх працевлаштування. Окрім того вказав, що звіти про наявність вакансії форми 3-ПН, в яких у графі 15 зазначаються дані про можливість працевлаштування на робоче місце інваліда, Підприємством повинні подаватись щомісячно.
Відповідач позов заперечив. У запереченнях зазначив, що Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод» є підприємством залізничного транспорту, у зв'язку з чим створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться відповідно до вимог частини четвертої статті 15 Закону України «Про залізничний транспорт» у розмірі чотирьох відсотків від числа працівників, зайнятих на підсобно-допоміжних роботах. Протягом 2008-2009 років на підприємстві існували вакантні місця для працевлаштування інвалідів, про що повідомлявся Стрийський міськрайонний центр зайнятості у відповідних звітах. Однак на зазначені вакансії центром зайнятості не було направлено необхідної кількості кандидатів-інвалідів. Вважає, що в діях Підприємства відсутній факт правопорушення, за який застосовуються адміністративно-господарські санкції, оскільки центр зайнятості не скеровував підприємству інвалідів для працевлаштування, а підприємством вживались заходи по пошуку інвалідів для працевлаштування.
В обґрунтування поданих заперечень відповідач долучив копії звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 та 2009 роки, копію списку працюючих інвалідів, копії витягів з газет про публікації оголошень.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно: - розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів; - здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З матеріалів справи судом встановлено, що 26 квітня 2011 року Львівським обласним відділенням фонду соціального захисту інвалідів проведено позапланову перевірку ДП Стрийський вагоноремонтний завод» виконання статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», про що 27 квітня 2011 року складено акт.
Як вбачається з акту перевірки, згідно зі звітом форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, наданим Підприємством до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 688 осіб, з них інвалідів 37 осіб. Під час перевірки встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників становила 1283 особи, кількість працюючих інвалідів 33 особи.
Згідно зі звітом форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік - середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 525 осіб, з них інвалідів 39 осіб. Під час перевірки встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників становила 1248 осіб, кількість працюючих інвалідів 39 осіб.
Перевіркою виявлено, що встановлений норматив робочих місць для інвалідів на 2008 та 2009 роки Підприємством не виконано.
На підставі встановлених порушень Підприємству визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 та 2009 роках.
Як зазначив представник відповідача, на підприємстві протягом 2008 та 2009 років існували вакантні місця для працевлаштування інвалідів, інформація про які зазначалася у звітах про наявність вакансій форми № 3-ПН, котрі скеровувались Стрийському міськрайонному центру зайнятості. Також Підприємством розміщувались оголошення в газетах про можливість працевлаштування інвалідів.
Згідно з позицією Верховного Суду України (Постанови № 21-60а11 від 20.06.2011 року; № 21-105а12 від 26.06.2012 року; № 21-95а13 від 02.04.2013 року) обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за умови, що підприємство вжило усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому такими заходами є подання підприємством до центру зайнятості звітів по формі 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, тобто факт повідомлення компетентного держаного органу про виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Інформування центру зайнятості про створення/наявність місць для працевлаштування інвалідів здійснюється шляхом щомісячного подання звітів форми №3-ПН, де в графі «Додаткові вимоги» (колонка №15 «Окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери студенти та інші) розділу «Характеристика вакантного місця» ставиться відмітка про те, що дана вакансія призначена (створена, виділена) для працевлаштування саме інвалідів.
Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 19.11.2013 року у справі № 21-397а13 висловлено позицію, що звіти до центру зайнятості форми 3-ПН підприємством повинні подаватися щомісячно.
Проте, з досліджуваних копій звітів форми № 3-ПН, які подавалися Підприємством до центру зайнятості не щомісяця, також з опублікованих в газетах оголошень не вбачається, що Підприємством створено вакансії для працевлаштування інвалідів та що на запропоновані в оголошеннях вакантні посади можливе працевлаштування інваліда.
Оскільки при поданні звітів до центру зайнятості Підприємство не зазначило про наявні для інвалідів вакансії, то у центру зайнятості не було правових підстав для направлення інвалідів.
Отже факти, викладені відповідачем у письмових заперечення на позовну заяву не знайшли свого підтвердження матеріалами адміністративної справи.
Як встановлено судом ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання акту перевірки від 27 квітня 2011 року недійсним. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року в справі №2а/3862/12/1370, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року касаційну скаргу ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року без змін.
Як зазначено у вказаних рішеннях, за нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідач мав створити у 2008 році - 51 робоче місце для інвалідів, у 2009 році - 50 робочих місць та повідомляти відповідні органи про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів. Тому позовні вимоги про визнання недійсним акту перевірки від 27.04.2011 року не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з статтею 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи і підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд
ПОСТАНОВИВ:
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» (Львівська область, м. Стрий, вул.. Зубенка, 2; код ЄДРПОУ 20770332) на користь Львівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (м. Львів, пл.. Маланюка, 6; код ЄДРПОУ 13817458) кошти в сумі 823 555,42 грн. (вісімсот двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 42 коп.)
Судові витрати з сторін не стягуються.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2014 року.
Суддя М.В. Лейко-Журомська
- Номер:
- Опис: про стягнення коштів
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 2а-8725/11/1370
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Лейко-Журомська Майя Вікторівна
- Результати справи:
- Етап діла: Рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.05.2015
- Дата етапу: 27.07.2015
- Номер:
- Опис: про стягнення заборгованості
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 2а-8725/11/1370
- Суд: Львівський окружний адміністративний суд
- Суддя: Лейко-Журомська Майя Вікторівна
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 02.08.2011
- Дата етапу: 09.07.2015