КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року №810/5966/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Литвиненка С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3Д.) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Податковий орган), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Податкового органу щодо прийняття наказу №431 від 20.05.2014 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»;

- визнати протиправними дії Податкового органу щодо складення акта №292/17-3/НОМЕР_1 від 17.06.2014;

- визнати протиправними дії Податкового органу щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ОСОБА_3, результати якої оформлено актом №292/17-3/НОМЕР_1 від 17.06.2014, а саму перевірку - такою, що проведена з порушенням норм чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірну перевірку проведено з порушенням вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме відповідачем не був направлений передбачений вказаною нормою запит про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Також позивач зауважив на тому, що ним був отриманий лише наказ про проведення перевірки, а письмового повідомлення про дату і місце проведення такої перевірки позивач не отримував.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що відповідач не мав визначених законом підстав для проведення перевірки, а відтак складення акту перевірки та, відповідно, викладення у ньому висновків, є такими, що вчинені без належної правової підстави.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову відповідач зауважив на тому, що наказ, дії щодо прийняття якого позивач вважає неправомірними, вичерпав свою дію після його виконання.

Щодо правомірності проведення перевірки відповідач зазначив, що спірна перевірка проводилася в тому числі на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яка не передбачає обов'язку контролюючого органу направляти відповідний запит платникові податків. Відповідач пояснив, що оскільки останнім днем подачі податкової декларації було 01.05.2014, а власне декларація була подана 26.05.2014, у відповідача на момент складання наказу були встановлені законом підстави для проведення документальної позапланової перевірки та відповідно складання акту за результатами такої перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

20.05.2014 в.о. начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області видано наказ №431 про проведення на підставі вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальної позапланової перевірки громадянина ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 (далі - Наказ).

Цього ж дня заступником начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області сформовано повідомлення про проведення вказаної перевірки №1090/ІО/10-13-17-03 від 20.05.2014 (далі - Повідомлення). Абзац перший цього повідомлення містить, серед іншого, наступну інформацію «за адресою с. Лісники, вул. Кирикова, 23 буде проведено з 03.06.2014 документальну позапланову невиїзну перевірку громадянина ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) з питань отриманих ним доходів за ознакою доходу 112 (інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами) у 2013 році тривалістю 5 робочих днів».

21.05.2014 вищеозначені Наказ та Повідомлення направлені позивачеві засобами поштового зв'язку та вручені представнику позивача 29.05.2014, що підтверджується повідомленням про врученням поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор поштового повідомлення 0817200033074) (а.с. 32).

У період з 03.06.2014 по 10.06.2014 на підставі наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі №431 від 20.05.2014 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку громадянина ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами вказаної перевірки складено акт №292/17-3/НОМЕР_1 від 17.06.2014 (далі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог: підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.2 статті 167, абзацу 1 підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 758344,60 грн.; підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, яке полягало у несвоєчасному поданні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Вважаючи дії відповідача щодо винесення Наказу, проведення вказаної перевірки та складення Акту перевірки неправомірними, позивач звернувся до суду.

Судом також встановлено, що на підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0019201704 від 11.07.2014, яким позивачеві збільшено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 948100,60 грн., у тому числі, за основним платежем - 758344,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 189756,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом судового оскарження. Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 (справа №810/5044/14) позов задоволено частково, у задоволенні адміністративного позову в частині позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0019201704 від 11.07.2014 - відмовлено. Станом на момент розгляду даної справи вказана постанова суду законної сили не набрала.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється, серед іншого, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України серед іншого визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано статтею 78 Податкового кодексу України.

Вичерпний перелік підстав для проведення документальних позапланових перевірок визначено пункті 78.1 названої статті.

Так, відповідно до положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Водночас, згідно з підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Як було зазначено вище, у Наказі як підставу для проведення перевірки, окрім підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, визначено й підпункт 78.1.2 цієї ж норми.

При цьому, як пояснив представник відповідача у письмових запереченнях проти позову, позивачем був пропущений термін для подання податкової декларації, а саме останнім днем її подачі було 01.05.2014, а декларація була подана 26.05.2014.

В свою чергу позивач наполягає на тому, що спірну перевірку проведено саме на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, без направлення передбаченого вказаною нормою запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Водночас пропущення строку подачі податкової декларації позивачем не заперечувалося.

У першому абзаці п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України імперативно визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча ю однієї з підстав, вказаних у цій статті, отже, твердження позивача про відсутність у відповідача підстав для проведення документальної позапланової перевірки не знайшли свого підтвердження.

За приписами пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовано статтею 79 Податкового кодексу України, відповідно до абзацу першого пункту 79.1 якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Наявність у відповідача обставин для проведення документальної перевірки суду доведено, а відтак керівник Податкового органу, виносячи Наказ, діяв на підставі, в межах і у спосіб, визначені податковим законодавством, у зв'язку з чим відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень пункту 79.2 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Суд зауважує на тому, що твердження позивача про не отримання письмового повідомлення про дату і місце проведення такої перевірки спростовується матеріалами справи, а саме, як вже було зазначено, 21.05.2014 Наказ та Повідомлення направлені позивачеві засобами поштового зв'язку та вручені представнику позивача 29.05.2014 (а. с. 32).

Проаналізувавши приведені норми та обставини справи, суд дійшов висновку про наявність передбаченої законом сукупності обставин, за яких у даному випадку у відповідача виникло право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв'язку з чим позовна вимога про визнання неправомірними дій відповідача щодо її проведення є необґрунтованою та також не підлягає задоволенню.

Не підлягає задоволенню й вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо складання Акту перевірки, у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З приведеної норми витікає не лише право, а й обов'язок посадової особи (посадових осіб) контролюючого органу скласти акт перевірки у разі виявлення під час її проведення певних порушень з боку платника податків.

При цьому, як вже було зазначено, за результатом спірної перевірки відповідачем встановлено низку порушень податкового законодавства, які відображені у висновку Акту перевірки.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Підстави прийняття, порядок оформлення, направлення та оскарження податкових повідомлень-рішень врегульовано статтею 58 Податкового кодексу України, пунктом 58.1 якої встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу на те, що дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати правовий вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо).

Водночас, акт перевірки контролюючого органу - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки суб'єкта господарювання. При складанні акту перевірки відповідною посадовою особою (посадовими особами) реалізується компетенція контролюючого органу як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Однак, акт перевірки податкового є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, висновки якого самостійно не породжують для позивача прав та обов'язків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не мають обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, зокрема щодо визначення платникам податків грошових зобов'язань шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, притягнення до фінансової відповідальності шляхом накладення штрафних санкцій тощо.

У контексті наведеного суд зазначає, що дії контролюючих органів щодо призначення перевірок, їх проведення та оформленні їх результатів самостійно не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.

Виходячи з аналізу положень приведеної вище частини 1 статті 2 КАС України умовою для захисту порушених прав є наявність таких порушених прав.

Порушення прав платника податків у розумінні КАС України виникає у зв'язку з прийняттям контролюючим органом податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов'язань.

Як було зазначено вище, на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму грошових зобов'язань та яке наразі є предметом судового оскарження, що і є належним способом порушеного, на думку позивача, його права.

У випадку, що є предметом розгляду у даній справі, Податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому оспорювані дії не є такими, що порушують права позивача.

Аналогічна правова позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України, який зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів - ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків відносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовів щодо протиправності актів перевірки, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь - яких даних (незалежно від того, яким чином сформульовані відповідні позовні вимоги).

При цьому суд зазначає, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому певних висновків, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідно до положень статей 69, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.