Справа № 11-313/2008 р. Головуючий по 1 інстанції -
Категорія СТ.296 ч.3 та 128 Мазай Н.В.
КК України
Доповідач в апеляційній інстанції Шкреба Р.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 6 " травня 2008 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Шкреби P.M.
суддів Ільченка А.М., Колодницького Е.Й.
за участю прокурора Суботіної С.А.
розглянувши кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2008 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 128 КК України до двох років обмеження волі; за ч.3 ст. 296 КК України до трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено до відбуття три роки позбавлення волі.
Керуючись ст.ст.75, 76 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з випробуванням строком на два роки.
Вирішено стягнути з ОСОБА_2 за проведення судово-медичної експертизи 57 гривень 68 копійок на користь Спеціального фонду.
Питання про речові докази вирішено.
Згідно вироку ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 14 червня 2006 року приблизно о 23 годині за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи в домоволодінні ОСОБА_4, що по АДРЕСА_1, грубо порушуючи громадський порядок в частині забезпечення спокійних умов відпочинку людей та виражаючи явну неповагу до суспільства , з хуліганських спонукань та особливою зухвалістю , яка виразилась в погрозах застосування фізичного насильства та в нанесенні тілесних ушкоджень, виражаючись нецензурними словами, безпричинно нанесли декілька ударів руками та ногами по різним частинам тіла громадянину ОСОБА_5, спричинивши тим самим останньому тілесні ушкодження у вигляді струсу
головного мозку, видовжені численні синці передньої та задньої поверхонь грудної клітки, забійної рани тім'яно-потиличної ділянки посередині, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я після чого здійснюючи опір громадянам, які припиняли їх хуліганські дії, нанесли декілька ударів руками та ногами громадянину ОСОБА_4, спричинивши останньому фізичну біль, після чого з місця вчинення злочину зникли.
Він же, 22 жовтня 2007 року приблизно о 1 годині, перебуваючи в домоволодінні ОСОБА_6, що по АДРЕСА_2, схопив громадянку ОСОБА_1 на руки та переносив її до автомобіля, який знаходився на вулиці. Під час перенесення, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи необережно, проходячи поруч з хвірткою, ОСОБА_1 зачепилася рукою за гострі краї, в результаті чого спричинив останній травматичну ампутацію четвертого пальця правої кисті, що відноситься до середнього ступеня важкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, в зв'язку з тим, що в резолютивній частині вироку відносно її цивільного позову не прийняте рішення, що позбавляє його можливості звернутися з позовом до суду.
У запереченні на апеляцію потерпілої ОСОБА_1, захисник засудженого ОСОБА_2, ОСОБА_7 вказує на законність і обгрунтованість вироку та безпідставність апеляції потерпілої.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, перевіривши справу та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої не підлягає до задоволення.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ним злочинів при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні в порядку ч.3 ст.299 КПК України, яким суд дав належну оцінку.
Засуджений ОСОБА_2, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні вказаних вище злочинів, в судовому засіданні не заперечував, згідно ст.299 КПК України, визнати не доцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_2 кваліфіковано вірно за ст.. ст.. 128, 296 ч.3 КК України, а при призначенні йому покарання, суд відповідно до вимог ст.. 65 КК України достатньо врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, характеризуючи його з позитивного боку, обставини, що пом'якшують його покарання.
При таких обставинах призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для задоволення апеляції потерпілої колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів також вважає, що рішення суду про залишення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 без розгляду є правильним і прийняте згідно з її заявою, що не позбавляє її можливості звернутися з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
Не вбачаючи підстав для зміни чи скасування вироку суду, керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення. А вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2008 року стосовно ОСОБА_2- без змін.