У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю представників позивача та апелянта,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 18 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та повернення коштів,

в с т а н о в и л а :

14 березня 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля та повернення коштів.

Рішенням Рівненського міського суду від 18 червня 2014 року позов задоволено.

Договір купівлі-продажу автомобіля „MAZDA PREMACY", 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 15 вересня 2012 року між ОСОБА_1, від імені якого на підставі довіреності виступав ОСОБА_3, і ОСОБА_2, розірвано. На користь позивача з відповідача ОСОБА_1 стягнуто 80 000 грн. З обох відповідачів на користь позивача солідарно стягнуто судові витрати у справі в сумі 800 грн.

В поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що правовідносини з відчуження транспортних засобів регулюються Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок. інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КМУ від 7 вересня 1998 року № 1388.

Частиною 2 пункту 8 даного Порядку передбачено, що документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

Статтею 173.4. Податкового кодексу України передбачено, що проведення операцій з відчуження об'єктів рухомого майна може посвідчуватись нотаріусом або відчужуватись шляхом укладення біржових угод.

Таким чином, письмова угода купівлі-продажу транспортного засобу, укладена між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, не має юридичної сили.

Спірний автомобіль ОСОБА_3 він не відчужував, оскільки його транспортний засіб перебував у заставі ПАТ КБ „ПриватБанк" на підставі договору № TEMLAA0000100172 від 25 червня 2008 року. Даний факт підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2012 року у справі № 1915/728/2012.

Апелянт зазначав, що відповідно до положень ч. 2 ст. 17 і ст. 27 Закону України „Про заставу", ч. 3 ст. 9 та ч. 1 ст. 10 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ні він, ні ОСОБА_3 не мали права відчужувати автомобіль без згоди заставодержателя. Він не знав про намір ОСОБА_3 укласти договір відчуження транспортного засобу. Згідно з ч. 1 ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Суд першої інстанції не дослідив факту передання йому коштів ОСОБА_3 внаслідок укладеного ним договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Покликаючись на ці обставини, відповідач ОСОБА_1 рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач рішення місцевого суду вважав законним та обґрунтованим і просив апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, цей договір був істотно порушений відповідачем, унаслідок чого проданий автомобіль у подальшому у позивача був вилучений державною виконавчою службою і переданий третій особі. На підставі цього місцевий суд вважав, що позивач управі ставити питання про розірвання спірного договору та про відшкодування завданих йому збитків відповідно до правил, що передбачені ч. 2 ст. 651 та ч. 5 ст. 653 ЦК України, і такі його вимоги підлягають задоволенню.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Судом установлено, що 15 вересня 2005 р. між ОСОБА_1, від імені якого на підставі довіреності від 4 квітня 2012 р. виступав ОСОБА_4, та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір купівлі-продажу автомобіля MAZDA PREMACY, 2004 року випуску, відповідно до якого продавець передав у власність позивача автомобіль, а той сплатив за нього 80 000 грн. (а. с. 6-10, 44-45). Відбулося виконання цього договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з тим, при укладенні письмового договору сторонами не було дотримано встановленого Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 1388 від 7 вересня 1998 р., порядку набуття права власності на транспортний засіб.

Спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ і на час виникнення спірних правовідносин залишався зареєстрованим за ОСОБА_1

Помимо цього, відповідно до п. 8 згаданого Порядку документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема, довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Зібрані судом докази свідчить про те, що спірний договір купівлі-продажу автомобіля між сторонами був укладений без дотримання установленого порядку. З огляду на викладене підстав вважати, що позивач на підставі цього договору у визначеному нормативними вимогами порядку набув права власності на спірний автомобіль, у справі немає.

Проте законом нікчемності укладеного сторонами договору прямо не встановлено, а тому він є оспорюваним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (ст. ст. 3, 4, 11 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивачеві належить і право визначення предмета і підстав позову.

Судом установлено, що при укладенні спірного договору ОСОБА_3, діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 4 квітня 2012 року, відповідно до пунктів 1.1., 3.1., 3.2. договору купівлі-продажу автомобіля від 15 вересня 2012 року зобов'язався впродовж 10 днів з моменту підписання акта приймання-передачі зняти з обліку транспортний засіб для подальшої його перереєстрації на позивача. Проте цих своїх зобов'язань не виконав.

4 грудня 2012 року спірний автомобіль у позивача був вилучений працівниками ДАІ та поміщений на штрафмайданчик, оскільки перебував у розшуку, що підтверджується: постановою державного виконавця Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 27 березня 2012 року, з якого вбачається, що спірний автомобіль як предмет застави, належний на праві власності ОСОБА_1, відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 26 березня 2012 року підлягав вилученню та передачі на зберігання ПАТ КБ „ПриватБанк" (а. с. 18); постановою державного виконавця від 29 березня 2012 року про розшук цього майна боржника ОСОБА_1 (а. с. 13-14).

Таким чином, на час видання ОСОБА_1 довіреності від 4 квітня 2012 року та укладення договору купівлі-продажу автомобіля від 15 вересня 2012 року автомобіль марки MAZDA Premacy, 2004 року випуску, легковий універсал-В, кузов/шасі № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, який був предметом договору, уже розшукувався ДВС Тернопільського міського управління юстиції, що свідчить про те, що продавець стосовно покупця діяв недобросовісно, оскільки не мав права без згоди банку відчужувати автомобіль, який був предметом застави, а також наділяти правом на його відчуження інших осіб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Викладені вище обставини у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про те, що позивач, який переслідував намір мати автомобіль, після вилучення в нього транспортного засобу був позбавлений того, на що він розраховував, укладаючи спірний договір.

Статтею 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, ч. 5 ст. 653 ЦК України встановлено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Внаслідок недобросовісних дій відповідачів, про які було зазначено вище, позивач був позбавлений того, на що він розраховував при укладанні спірного договору, а саме - можливості мати автомобіль.

Оскільки за укладеним сторонами договором купівлі-продажу продавцем спірного автомобіля був ОСОБА_1, його доводи в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_3, який діяв у договорі від його імені на підставі довіреності, не передав йому коштів за проданий автомобіль, виходять за межі предмета спору у даній справі і можуть бути підставою для пред'явлення ним окремого позову до ОСОБА_3 із зазначеного приводу.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

З абзацу четвертого резолютивної частини оскаржуваного рішення слово «солідарно» як зайве підлягає виключенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

З абзацу четвертого резолютивної частини рішення Рівненського міського суду від 18 червня 2014 року слово «солідарно» як зайве виключити.

В решті рішення Рівненського міського суду від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: