ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2014 р. м. Київ К/800/5826/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Кузнецов І. С. Аландаренко Є. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 року

у справі№ 0870/6104/12

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія МДМ»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.08.2012 року у справі № 0870/6104/12 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Компанія МДМ» задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.08.2012 року у справі № 0870/6104/12 скасовано та прийнято нову постанову. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000152305 від 23.01.2012 року.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 11, 86, 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі оскаржене судове рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведення відповідачем документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія МДМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2011 року складено акт № 439/23-508/34749193 від 28.12.2011 року, яким зафіксовано порушення: п. 5.1, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим завищено суму валових витрат за перевіряємий період в розмірі 9 428 273,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000152305 від 23.01.2012 року, яким ТОВ «Компанія МДМ» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток всього на суму 2 946 335,00 грн., в т. ч. за основним платежем - 2 357 068,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) в розмірі 589 267,00 грн.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з відсутності у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст договору: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, в тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання матеріалів, а також відсутності документів, що підтверджують транспортування товару, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно - відсутність права позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки господарські операції мають реальний характер та в результаті їх здійснення змінювався майновий стан товариства. Крім того, суд встановив, що в перевіряємому періоді всі контрагенти позивача були зареєстровані платниками податків.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає.

З аналізу статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» випливає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Проте, вирішуючи спір щодо правомірності формування валових витрат та, та скасовуючи податкове повідомлення-рішення частково, апеляційний суд при не спростував висновки суду першої інстанції щодо відсутності фактичного виконання господарських операцій ТОВ «Компанія МДМ» та ТОВ «ЛІК», ТОВ «Форекс Груп», ТОВ «Союз Меркурій» з посиланням на конкретні докази щодо цих операцій, не зазначено підстави виникнення відносин між позивачем та вказаними контрагентами та період їх здійснення, що унеможливлює перевірку правильності застосування судом норм матеріального права.

Стверджуючи про те, позивач укладав договори з вказаними контрагентами з господарською метою, а придбаний товар використаний у власній господарській діяльності, суд апеляційної інстанції не зазначив, якими доказами це підтверджується.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, встановити питання можливості фактичного виконання спірних операцій, наявності економічних наслідків їх укладення, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 року у справі № 0870/6104/12 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак