ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2014 р. м. Київ К/800/16058/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Чернова Г. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову та ухвалуОдеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року

у справі№ 815/143/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алмі-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року у справі № 815/143/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0013082301 від 21.12.2012 року, № 0013132301 від 24.12.2012 року, № 0013092301 від 21.12.2012 року та № 0013122301 від 24.12.2012 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки ТОВ «Алмі-Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2011 року по 30.09.2012 року складено акт № 257/22-213/37550276/3254 від 11.12.2012 року, яким зафіксовано порушення п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.10 ст. Податкового кодексу України,

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0013082301 від 21.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 126 499,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8 028 грн.;

- № 0013132301 від 24.12.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 556 992,00 грн.;

- № 0013092301 від 21.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 243 450,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 60 863, грн.;

- № 0013122301 від 24.12.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 212 364,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що висновки акта перевірки, що сталі підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів частково, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Відповідно до п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

ТОВ «Алмі-Трейд» в складі собівартості придбаних та реалізованих товарів за 2-4 квартали 2011 року враховано вартість продукції (консервів), отриманої в листопаді та грудні 2011 року від ТОВ «Мірель Трейд» в розмірі 542 932,00 грн.; в складі собівартості придбаних та реалізованих товарів за 2-3 та 2-4 квартали 2011 року враховано вартість продукції (консервів), отриманої в серпні та вересні 2011 року від ТОВ «Мірель Компані» в розмірі 302 317,29 грн.; в складі собівартості придбаних та реалізованих товарів за 2-3 та 2-4 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року враховано вартість продукції (консервів), отриманої в липні, серпні, листопаді та грудні 2011 року від ТОВ «Південні Традиції» в розмірі 135 784,75 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання умов дистриб'юторських угод № Д10-031/08 від 01.09.2011 року, укладеної ТОВ «Мірель-Трейд» (постачальник) з ТОВ «Алмі-Трейд» (дистриб'ютор) та № Д10-036 від 01.05.2011 року, укладеної ТОВ «Мірель-Компані» (постачальник) з ТОВ «Алмі-Трейд» (дистриб'ютор), договору поставки № 84/04 від 01.06.2011 року, укладеного ТОВ «Південні традиції» (постачальник) з ТОВ «Алмі-Трейд» (покупець), позивач отримав вказаний товар на склад та оплатив його вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи, видатковими накладними, платіжними дорученнями, а також податковими накладними

Продукція ТОВ «Мірель-Трейд», ТОВ «Мірель-Компані» та ТОВ «Південні традиції» має сертифікати відповідності та отримана ТОВ «Алмі-Трейд» на склад, який позивач орендує у ТОВ «Водограй» на підставі договору піднайму (суборенди) нежитлового приміщення № 12 від 01.06.2011 року та на склад, який позивач орендує у торгової компанії «АЛМІ» у вигляді ТОВ на умовах договору оренди № АН180511/1 від 18.05.2011 року, а саме: частину нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Артема, буд. № 40-«В».

Вказані операції ТОВ «Алмі-Трейд» з ТОВ «Мірель-Трейд», ТОВ «Мірель-Компані» та ТОВ «Південні традиції» відображені в бухгалтерському та податковому обліку в повному обсязі, та всі первинні документи, на підставі яких вказані операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання відповідача на обставини, встановлені в актах перевірки контрагентів позивача, обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанції, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не є був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних підлягають відхиленню, оскільки ненадання такого документу не підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за умови наявності інших документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про безпідставність посилань відповідача про заниження ТОВ «Алмі-Трейд» податку на прибуток на загальну суму 126 499,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податковим на прибуток за 2011 рік в розмірі 556 992,00 грн., а тому податкові повідомлення-рішення № 0013082301 від 21.12.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 134 527,00 грн., № 0013132301 від 24.12.2012 року щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 556 992,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Алмі-Трейд» порушено вимоги п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкові накладні, отримані від ТОВ «Південні традиції», ТОВ «Мірель Компані» та ТОВ «Мірель Трейд», складені з порушенням встановленого законодавством порядку, у зв'язку з тим, що в податкових накладних не вказано обов'язкових реквізитів (виду цивільно-правового договору та кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД); податкові накладні, отримані від ТОВ «Станіславська торгова компанія», не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; а також включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ по ТОВ «Вин Агро», ТОВ «Єгаз-Сервіс», ТОВ «Світс Ленд», ТОВ «Мірель Трейд», ТОВ «Мірель Компані» по невизначеному підприємству за грудень 2011 року, не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 06.08.2011 року) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696, (чинний до 16.12.2011 року) форма податкової накладної не передбачала спеціальної графи для зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (чинний з 06.08.2011 року) було внесено зміни до ст. 201 Податкового кодексу України, а саме встановлено в статті 201 в пункті 201.1 абзац перший доповнено словами «такі обов'язкові реквізити»; доповнити підпунктом «і» такого змісту: «і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)».

Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 (чинний з 16.12.2011 року) затверджено нову форму податкової накладної, введено нову графу 4 «Код товару згідно з УКТ ЗЕД» (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суди першої та апеляційної дійшли висновку про те, що оскільки в період з 06.08.2011 року по 16.12.2011 року форма податкової накладної не передбачала спеціальної графи для зазначення в ній коду товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), висновки податкового органу про порушення п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковими, адже податкові накладні, отримані ТОВ «Алмі-Трейд» від «Південні традиції», ТОВ «Мірель Компані» та ТОВ Мірель Трейд» містять всі необхідні реквізити та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року, яка була встановлена станом на дату виписки вказаних податкових накладних.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стверджуючи про те, що в податкових накладних, наданих позивачем до суду, зазначено вид цивільно-правового договору, а обов'язку зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД відповідно до чинного станом на дату виписки вказаних податкових накладних законодавства у позивача не було, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що код товару не вказаний в накладних, в тому числі виписаних після 16.12.2011 року.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено про порушення платником п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 397,00 грн.

Дане порушення вплинуло на суму донарахування відповідачем суми зобов'язання з податку на додану вартість, однак в позовній заяві платник не наводить обґрунтування щодо протиправності вказаних висновків податкового орану.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення № 0013092301 та № 0013122301, судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки вказаним порушенням та не встановлено, чи вплинули вони на прийняття спірних рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень рішень № 0013092301 від 21.12.2012 року та № 0013122301 від 24.12.2012 року, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, визначити які порушення вплинули на прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі № 815/143/13-а скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0013092301 від 21.12.2012 року та № 0013122301 від 24.12.2012 року.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі № 815/143/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак