КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" грудня 2014 р. Справа№ 911/3078/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
за участю представників:
від прокуратури: Марченко М.А. - посв. №029950 від 27.10.2014
від позивача: не з'явились
від відповідача: Анісімов Ф.Х. - дов. №356 від 20.10.2014
Топоров А.О. - дов. №2 від 08.01.2014
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства „Бориспільське лісове господарство"
на рішення господарського суду Київської області
від 01.09.2014 (суддя Наріжний С.Ю.)
у справі №911/3078/14
за позовом Баришівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області
до Державного підприємства „Бориспільське лісове господарство"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Волошинівської сільської ради
про відшкодування шкоди, завданої порушенням лісового законодавства України
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Баришівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області (надалі - позивач) до Державного підприємства „Бориспільське лісове господарство" (надалі - відповідач, ДП „Бориспільське лісове господарство") про відшкодування шкоди, завданої порушенням лісового господарства України, у розмірі 7400,99 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 01.09.2014 у справі №911/3078/14 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 01.09.2014 у справі №911/3078/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази проведення прокуратурою перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. Крім того, позивачем не надано доказів наявності вини працівників ДП „Бориспільське лісове господарство" у допущенні незаконної порубки лісу, а також доказів видачі відповідачеві приписів про усунення порушень лісового законодавства.
Представники відповідача у судовому засіданні 08.12.2014 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник прокуратури проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.
Позивач у судове засідання 08.12.2014 не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Третя особа у судове засідання 08.12.2014 також не з'явилася, однак 01.12.2014 від неї надійшла заява, у якій остання зазначила, що підтримує позовні вимоги та просить здійснювати розгляд справи без участі представника Волошинівської сільської ради.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Згідно доводів позовної заяви, Баришівською міжрайонною прокуратурою у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів проведено перевірку додержання вимог Лісового кодексу України на Державному підприємстві „Бориспільське лісове господарство" та за наслідками проведення перевірки встановлено, що 01.04.2013 до Баришівського РВ ГУ МВС України у Київській області звернувся помічник лісничого Баришівського лісництва ДП „Бориспільське лісове господарство" Дзюба Б.А. із заявою про вчинене правопорушення у сфері лісових відносин, а саме незаконну порубку лісу, яка була внесена до ЄРДР за №12013100070000406 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
В подальшому вказане кримінальне провадження 28.05.2013 було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю у діянні складу злочину.
Разом з тим, матеріалами вказаного досудового розслідування підтверджено факт вирубки 35 штук дерев сосни, зокрема діаметром: 1 шт. - 12 см., 5 шт. - 14 см., 7 шт. - 16 см., 8 шт. - 18 см., 7 шт. - 20 см., 6 шт. - 22 см., 1 шт. - 28 см.
За твердженням прокуратури та позивача вказаним правопорушенням завдано матеріальної шкоди на загальну суму 7400,99 грн., що прокурор підтверджує розрахунком розміру шкоди за лісопорушення (незаконна рубка лісу), вчинене у Баришівському лісництві, квартал 61, виділ 27, проведеним відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 „Про затвердження такс для обчислення шкоди, заподіяної лісу".
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач є постійним лісокористувачем лісової ділянки, на якій було вчинене вказане порушення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Положеннями частин 1, 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Стаття 105 ЛК України встановлює, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону, зокрема відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Відповідно до ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до ст. 107 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач, як постійний лісокористувач вказаної ділянки лісу, на якій було вчинене правопорушення, є належною особою, відповідальною за завдані збитки.
При цьому, суд першої інстанції визнав обґрунтованим доданий до позовної заяви розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної порубки лісу.
Крім того, судом першої інстанції відхилено доводи відповідача про те, що майстер лісу не має можливості щодня бувати на кожній ділянці та виявляти незаконну рубку, а чинним законодавством не передбачено обов'язку лісокористувачів з відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок самовільних рубок лісу невстановленими особами на підвідомчій їм території.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача шкоди, заподіяної навколишньому середовищу внаслідок незаконної порубки лісу невідомими особами.
Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи зі змісту ст. 1166 Цивільного кодексу України, підставою цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності за заподіяння шкоди, в тому числі внаслідок порушення лісового законодавства, є склад цивільного (господарського) правопорушення, яке включає в себе протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність негативних наслідків (шкоди), причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину правопорушника. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що виявивши факт вчинення правопорушення у сфері лісових відносин, а саме незаконну порубку лісу, посадова особа відповідача, виконуючи свої посадові обов'язки, звернулася до Баришівського РВ ГУ МВС України у Київській області із відповідною заявою, яка була внесена до ЄРДР за №12013100070000406 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Позивачем та прокуратурою не доведено факту притягнення посадових осіб відповідача до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за фактом неналежного виконання ними своїх службових обов'язків чи службову недбалість.
Крім того, матеріали справи не містять доказів видачі відповідачеві приписів про усунення порушень лісового законодавства.
За таких обставин у діях юридичної особи - відповідача у даній справі, відсутні необхідні умови настання відповідальності за спричинення майнової шкоди, зокрема недоведений причинний зв'язок між діями чи бездіяльністю його працівників під час виконання ними посадових обов'язків і негативними наслідками (шкодою у вигляді незаконної вирубки дерев). Таким чином, позивачем та прокуратурою не доведено вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.
Враховуючи те, матеріалами справи підтверджений факт вирубки дерев невідомими особами, порушення кримінальної справи по факту такої незаконної вирубки, невстановлення таких осіб на станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції, та закриття кримінального провадження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що прокурор та позивач відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довели ті обставини, на які посилаються як на підставу своїх вимог.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що прокурор обґрунтовуючи позовні вимоги вказував на те, що Баришівською міжрайонною прокуратурою у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів проведено перевірку додержання вимог Лісового кодексу України на Державному підприємстві „Бориспільське лісове господарство", якою встановлено факт порушення природоохоронного законодавства.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів проведення прокуратурою вказаної перевірки та складання відповідно акту, у якому б знайшли відображення обставини, на які посилається позивач та прокурор, зокрема фіксування факту порушення відповідачем лісового законодавства.
Натомість, на підтвердження своїх доводів прокуратурою надано матеріали кримінального провадження, які не доводять факту вчинення саме Державним підпрємством „Бориспільське лісове господарство" чи його працівниками правопорушень у сфері природоохоронного законодавства.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства „Бориспільське лісове господарство" підлягає задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 01.09.2014 у справі №911/3078/14 має бути скасоване із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Бориспільське лісове господарство" задовольнити.
Рішення господарського суду Київської області від 01.09.2014 у справі №911/3078/14 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної екологічної інспекції у Київській області (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 3, код 38039191) на користь Державного підприємства „Бориспільське лісове господарство" (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Лісова, 1; код ЄДРПОУ 00992102) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.
Матеріали справи №911/3078/14 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя М.М. Новіков
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець