Справа № 22ц-931-2008 р.                                                 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 67                                                                         Компанієць О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 травня 2008 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                Магди Л.Ф.

суддів                            Трюхана Г.М. Корнієнко Н.В.

при секретарі                Шанауріній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2008 р. по справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Смілянська міська рада, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, вивчивши матеріали справи, -

встановила:

ОСОБА_1, заінтересована особа Смілянська міська рада, 24 березня 2008 р. звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. В заяві вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2, яка залишила заповіт на нього та на його сестру ОСОБА_3 на приватизовану квартиру АДРЕСА_1. Заповіт посвідчено 16 листопада 1993 р. в Смілянській державній нотаріальній конторі. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає.

Позивач у встановлений законом строк прийняв спадщину, а сестра відмовилась від прийняття спадщини шляхом подачі до нотаріальної контори відповідної заяви. Проте нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що в заповіті спадкодавцем ОСОБА_2 було невірно зазначено його прізвище, замість «ІНФОРМАЦІЯ_2» було записано «ІНФОРМАЦІЯ_3», що не співпадає з прізвищем у свідоцтві про народження та в паспорті.

Тому позивач просив суд встановити факт належності йому, ОСОБА_1 заповіту, складеного ОСОБА_2, що посвідчений в Смілянській державній нотаріальній конторі 16 листопада 1993 p., реєстр № 1-2652.

Ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду від 31 березня 2008 р. у відкритті провадження у справі відмовлено, роз'яснено ОСОБА_1 його право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Не погоджуючись з ухвалою судді, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування ухвали і скерування його заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на те, що суддя безпідставно прийшов до висновку про те, що законом не передбачено встановлення фактів належності заповіту.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлений в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення а ухвала повинна бути скасована і справа скерована до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі виходячи з наведеного.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 12 Постанови від 31 березня 1995 р. з послідуючими змінами і доповненнями «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

На підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового

управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Виходячи з наведеного, суддя безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі посилаючись на те, що встановлення факту належності заповіту не передбачено законом.

Не вбачається з заяви ОСОБА_1 та доданих до неї матеріалів і наявність спору про право, на що послався суддя.

Крім того, суддя мотивував свою ухвалу тим, що ОСОБА_3, інший спадкоємець, зазначений у заповіті, отримала свідоцтво про право власності на 1/2 частину спадкової квартири, що не підтверджується ніякими доказами, а сам заявник у заяві стверджував, що ОСОБА_3 відмовилась від своєї частини спадщини на його користь. То того ж суддя зазначає в ухвалі, що ОСОБА_3 є сестрою спадкодавця, тоді як з тексту заповіту видно, що вона є дочкою ОСОБА_2

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд послався на п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, якою встановлено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Між тим, справи за заявами громадян про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судами в порядку саме цивільного судочинства, що передбачено Главою 6 ЦПК України.

За наведених обставин ухвала судді не може залишатися без змін, підлягає до скасування, а справа повинна бути скерована до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

А тому керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315, 324 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2008 р. скасувати, справу скерувати до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви ОСОБА_1

Ухвала судової колегії остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.