Справа № 22ц-814 2008 р.                                         Головуючий по 1 інстанції

Спори про спадкове право                                                          Мазай Н.В.

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2008 p. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                          Бородійчука В.Г.

суддів                                      Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі                         Бурдуковій О.В.

з участю прокурора

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Монастирищенська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,

встановила:

23.07.2007 р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа Монастирищенська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог вказала, що її син ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 і проживали в квартирі АДРЕСА_1, яка належала їм на праві спільної сумісної власності, згідно до свідоцтва про право власності на житло від 16.12.1994 р.

ОСОБА_3 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримав велику дозу радіаційного опромінювання після чого тяжко захворів, став інвалідом, постійно проходив курси лікування та обстеження Київських та Черкаських лікувальних закладах. Всі витрати на лікування несла вона, відповідачка ніякої допомоги не надавала, у 2001 p., під час лікування сина у м. Києві ОСОБА_1 зібрала речі, залишила квартиру та перейшла проживати до своєї матері, віддала ключі їй від квартири, перестала оплачувати комунальні платежі за користування житлом. Вона вимушена була звернутись із заявою про розстрочку сплати боргу за комунальні платежі, які на протязі трьох місяців погасила за власний рахунок. Догляд за сином здійснювали виключно вона з дочкою ОСОБА_4 Відповідачка на протязі п'яти років жодного разу не відвідала хворого сина, не цікавилась

його станом здоров'я, ухилялась від його утримання та надання допомоги, хоч він знаходився у безпорадному стані, так як не міг самостійно пересуватись.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, його поховання вона здійснила за власний рахунок, відповідачка на поховання сина не прийшла.

ОСОБА_3 за життя заповіту не залишив, спадкоємцями першої черги після смерті сина є вона, як мати, відповідачка як його дружина та його син - ОСОБА_5

Навесні 2007 р. їй стало відомо, що відповідачка звернулась до нотаріальної контори з метою оформлення спадщини після смерті сина, яка складається з належної йому частини квартири.

Вважає, що відповідачка має бути усунена від права на спадщину як особа яка ухилялась від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, а також від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані, згідно до вимог ч. ч. 3, 5 ст. 1224 ЦК України.

Просила суд усунути ОСОБА_1 від права на спадщину після смерті ОСОБА_3, стягнути з відповідачки на її користь понесені судові витрати.

31.08.2007       р. позивачка збільшила позовні вимоги, вказавши, що під час

попереднього судового засідання в даній справі їй стало відомо про те, що відповідачка

21.05.2007 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, успадкувавши 1/4

частину квартири АДРЕСА_1.

Просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 21.05.2007 р. НОМЕР_1, зареєстроване в реєстрі Монастирищенської державної нотаріальної контори за № 1232 видане ОСОБА_1

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2008 р. позов задоволено, усунено ОСОБА_1 від права на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3 Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 .05.2007 р. НОМЕР_1, зареєстроване в реєстрі Монастирищенської державної нотаріальної контори за № 1232 видане ОСОБА_1 недійсним. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 1283, 16 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду, як таке, що постановлене при невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права скасувати.

При цьому вказується, що висновок суду першої інстанції щодо її ухилення від надання допомоги чоловікові є не доведеним.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимог районний суд виходив з того, що ОСОБА_3 в наслідок захворювань на які страждав перебував у безпорадному стані, був неспроможний своїми силами впоратись з будь-чим, в наслідок чого потребував надання сторонньої допомоги яку йому надавали мати з якою він постійно проживав та сестра. Встановивши, що відповідачка залишила хворого чоловіка, не проживала з ним більше п'яти років, не надавала йому будь-якої допомоги, в тому числі фізичної чи моральної суд першої інстанції прийшов до висновку про усунення ОСОБА_1 від права на спадщину за законом після померлого чоловіка та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює .

Судом об'єктивно встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та згідно до свідоцтва про право власності на житло від 16.12.1994 р. на праві спільної сумісної власності мали квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_3, 1951 р. народження, відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 28-К від 20.11.2007 р., на протязі тривалого часу, після виконання військових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і до смерті, яка настала 23.05.2006 p., страждав на тяжкі, прогресуючі хронічні захворювання, які і призвели до смерті.

В наслідок захворювань на які страждав, ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані, був неспроможний своїми силами впоратись з будь-чим, в наслідок чого потребував надання сторонньої допомоги.

Відповідачка спільно з чоловіком, в належній їм на праві власності квартирі, згідно ж до її пояснень, проживала до 2002 р. після чого, залишивши квартиру та чоловіка, пішла проживати до матері, яка мешкала в тому ж населеному пункті смт. Цибулів Монастирищенського району Черкаської області. Будь-якої допомоги чоловікові не надавала.

Догляд за хворим сином і надання необхідної матеріальної допомоги здійснювали мати - позивачка у справі, 1920 р. народження, яка є інвалідом другої групи та проживала постійно до дня смерті разом з сином, та сестра.

Поховання ОСОБА_3 було здійснено позивачкою за власний рахунок.

Заповіту за життя ОСОБА_3 не залишив. Спадкоємцями першої черги після його смерті являються позивачка, як мати померлого, відповідачка як його дружина та його син - ОСОБА_5

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України встановивши, що відповідачка яка, як дружина померлого, являлась спадкоємицею першої черги, ухилялась від надання допомоги своєму чоловікові, який через тяжку хворобу був у непорадному стані та потребував надання сторонньої допомоги, прийшов до обґрунтованого висновку про усунення її від права за законом і про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2008 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.