У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого: судді Максимчук З.М.,

суддів: Григоренка М.П., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2014 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 травня 2007 року укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 № ROHPGA00000187 в розмірі 58897,31 доларів США, що за курсом 7,99 грн відповідно до службового розпорядження НБУ станом на 21 листопада 2012 року складає 470766, 20 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 (на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10 лютого 2005 року Вищим професійним училищем №1 зареєстрованого в Комунальному підприємстві Рівненське міське бюро технічної інвентаризації в книзі №209 за №244-61254), а саме двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,90 кв.м., житловою площею 33,70 кв.м., шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки № ROHPGA00000187 від 15 травня 2007 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094 м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, з проведенням дії щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених

________________________________________________________________________________

Справа № 1715/22126/12 Головуючий у 1 інстанції - Ковальов І.М.

Провадження № 22-ц/787/2239/2014 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 189375,00 грн (за іпотечною вартістю відповідно до п.33.4 договору іпотеки квартири).

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки) розташованій за адресою АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі Державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не було повністю досліджено обставини невиконання або неналежного виконання основного зобов»язання, що є основною підставою для звернення стягнення на майно.

Також зазначає, що раніше банк не звертався до позичальника ОСОБА_3 в судовому порядку з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, судом не приймалося жодного судового рішення з цього приводу, а тому сума кредитної заборгованості є спірною та такою, що підлягає доведенню та встановленню в судовому засіданні. Вказує, що ОСОБА_3 доводив в суді, що розрахунок банком кредитної заборгованості є невірним,адже за його розрахунками розмір заборгованості є набагато меншим, банком не враховано здійснених ним платежів.

Доводить, що судом не було досліджено чи отримувались письмові повідомлення із вимогами про погашення заборгованості та про намір позивача звернути стягнення на майно відповідачами. Недотримання банком встановлених ст.35,40 Закону України «Про іпотеку» правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції від 12 березня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 порушив зобов"язання за кредитним договором і допустив заборгованість, в силу ст. ст.33, 39 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов"язання банк вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому є підстави для виселення всіх мешканців квартири.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ROHPGA00000187, відповідно до п.1.1. якого банк зобов»язується надати позичальнику грошові кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк по 19 квітня 2017 р. включно у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 29900,00 доларів США на наступні цілі: споживчий під заставу нерухомості зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,78 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, а також на сплату страхових платежів у сумі 1497,50 доларів США (а.с.10-13).

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 15 травня 2007 року було укладено іпотечний договір, за яким останні надали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Майно належить останнім на праві власності на підставі свідоцтва про право власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 189 375 грн 00 коп.

Умови кредитного договору ОСОБА_3 належним чином не виконувалися, внаслідок чого виникла заборгованість, яка за розрахунком банку станом на 21 листопада 2012 року становила 58 897 доларів США 31 цент, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.11.2012 року складає 470 766, 20 грн та складається з наступного:

-25481,68 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 16202,09 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2401,13 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

-14812,41 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором.

У зв"язку із невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору, 18.12.2012 р. ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося з даним позовом до суду та з урахуванням уточнень до позовної заяви просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки - на квартиру загальною площею 59,90 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаній квартирі.

Згідно зі ст.ст. 1054, 1050, 526, 530, 599 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору заборгованість позичальника за даним договором складається із заборгованості за кредитом, а також заборгованості з нарахованих відсотків, комісій, неустойок.

Відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст.ст. 33, 11 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до пп.16.7.1. п.16.7 договору іпотеки іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов»язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до п.22 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.16.7.1, 16.7.2, 16.9. цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі

Згідно з п.23 договору іпотеки реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", згідно з ч. 4 ст.9, ст. 109 ЖК України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що вимоги ч.3 ст.109 ЖК України та ч.ч.2, 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» позивачем були виконані, оскільки рекомендованим листом від 07 серпня 2012 року за вих.№ 30.1.0.0/2-271 відповідачів було належним чином повідомлено про необхідність в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги повернути суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нараховані на день повернення кредиту та у разі невиконання або неналежного виконання порушеного зобов»язання добровільно звільнити квартиру з усіма членами сім'ї та іншими мешканцями (а.с.8-9) .

Задовольняючи позов ПАТ КБ "ПриватБанк", місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 15.05.2007 р. в розмірі 58897, 31 доларів США, що за курсом 7,99 грн відповідно до службового розпорядження НБУ станом на 21 листопада 2012 року складає 470766, 20 грн., згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу не надано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний та такий, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок банком кредитної заборгованості є невірним.

7 червня 2014 року, після ухвалення рішення судом першої інстанції, набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"яушують або скасовують відповідальність особи.

Суд апеляційної інстанції міг би застосувати Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", якщо були б підстави, передбачені нормами матеріального та процесуального права, для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки у такому разі при ухваленні власного судового рішення апеляційний суд застосовує закон, який є чинним на час ухвалення такого рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

За наведених обставин, на думку судової колегії, рішення місцевого суду на час його ухвалення є законним та обґрунтованим. Порушень норм матеріального та процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: М.П.Григоренко

Ю.М.Рожин