Справа №2а-12 -424/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2009 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого - судді Гречаної С.І., при секретарі – Матіївої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про захист соціальних прав, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду із адміністративним позовом до УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними та покласти на УПФУ у Центральному районі м. Миколаєва зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену протягом 2006 – 2008р.р. їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу згідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в загальному розмірі 3593 грн.10 коп.
У судове засідання позивач не з’явилась, надала до суду заяву, в якій просила про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила про їх задоволення.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, надав суду заяву, в якій вимоги позову не визнав та просив розглядати справу за відсутності його представника. Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін, зважаючи на наявність достатніх доказів для вирішення справи по суті.
Ухвалою суду справа розглянута у відсутність позивача та представника відповідача, оскільки в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком та на неї розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За такого відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» її пенсія має підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається із матеріалів позову, протягом 2006-2007р.р. таке підвищення позивачеві не нараховувалось та не виплачувалось через відсутність бюджетного фінансування для цієї мети та зупинення Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дії ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни». Протягом 2008 року зазначене підвищення позивачу виплачувалося у меншому розмірі згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із змінами і доповненнями які внесені пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішеннями Конституційного Суду України №№ 6-рп/2007 від 9.07.2007 року, №10-рп/2008року від 22.05.2008 року визнані неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення рішення - положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та положення п. 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
На підставі вищевикладеного, у відповідності до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, рішення Європейського Суду з прав людини при розгляді справи "Кечко проти України", ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року, Рішення Конституційного суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд дійшов до висновку, що відповідач не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, оскільки закони про Державний бюджет України як правові акти стосуються виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби і не можуть регулювати відносини в сфері соціального забезпечення громадян, які урегулюванні іншими чинними законодавчими актами.
Враховуючи наведене та з огляду на визнання неконституційними і втрату чинності п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", п. 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які на підставі ст.152 Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, суд вважає дії відповідача по нарахуванню пенсії в обсязі, меншому за передбачений діючим законодавством в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та в період з 22.05.2008 року по наступний час – неправомірними. Тому, УПФУ слід зобов’язати здійснити нарахування та виплату зазначеного підвищення за вищевказаний період без визначення судом конкретного розміру доплат, що встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки проведення нарахування та обчислення цих сум покладено виключно на відповідача. Правових підстав для зобов`язання управління здійснити такі дії за іншій період суд не вбачає.
При покладенні на відповідача вищевизначеного зобов`язання, суд враховує, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" і тому посилання УПФУ про неможливість застосування цієї норми до перерахування розміру пенсії позивача є безпідставним, так як останній отримує пенсію саме в такому порядку.
Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Відповідно до ч.2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд вважає, що позивачем пропущено строк на право звернення до суду в частині вимог з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по час розгляду справи з поважних причин, а поданий позов підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 94 КАС України, судовий збір сплачено при подачі позову.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 100, 159, 160-161, 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про захист соціальних прав, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк на право звернення до суду.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України у Центральному районі міста Миколаєва по відмові ОСОБА_1 у виплаті надбавок до пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії) в розмірі 30 відсотків від встановленої мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та нарахуванню не в повному обсязі надбавки в період з 22.05.2008 року по наступний час.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Центральному районі міста Миколаєва нарахувати і виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії) в порядку ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків від встановленої мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007року по 31.12.2007року включно та в період з 22.05.2008 року по наступний час.
Постанова може бути оскаржена через суд першої інстанції до відповідного адміністративного апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви з надісланням особою, яка її подає, копії апеляції до апеляційної інстанції.
Суддя С.І. Гречана