справа № 2-373/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2009 року     Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого: судді Безсмолого Є.Б.,

при секретарі: Доненко  Н.О.

розглянувши у  судовому засіданні  в м. Світловодську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Власівської селищної ради м. Світловодськ про визнання права власності на земельну ділянку,  -  

 ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1  площею 731кв.м. для ведення садівництва, що в  добровільно-колективному товаристві садоводів аматорів “Будівельник” смт.Власівка  м.Світловодськ Кіровоградської області.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та вказав, що позивач є членом садового товариства «Будівельник», користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 , загальною площею 731 кв.м. і має право на безоплатну передачу у власність зазначеної земельної ділянки для ведення садівництва.

Зазначив, що позивач виконав всі необхідні для цього умови, підготував необхідні документи і звернувся до відповідача з відповідною заявою про приватизацію зазначеної земельної ділянки. Проте, відповідач відмовив позивачу у безплатній приватизації зазначеної земельної ділянки з посиланням на те, що дані землі належать до земель водного фонду у 100-метровій зоні р. Дніпро.

Вважає відмову відповідача у безоплатній приватизації незаконною і просить суд позов задовольнити.

           Представник відповідача в судове засідання не з”явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

    Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.  

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського  народу. Від  імені  Українського  народу  права власника здійснюють органи державної  влади  та  органи  місцевого  самоврядування  в  межах, визначених цією Конституцією. Кожний  громадянин  має  право    користуватися    природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що  не передбачено  законодавством. Органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Згідно із ст. 374 ЦК України, ст.80 ЗК України, суб'єктами права комунальної власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які   реалізують   це   право безпосередньо або через  органи  місцевого  самоврядування. Правове регулювання права комунальної власності на землю регламентується ст. 83 ЗК України.

Частинами 1 і 2 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 вищевказаного Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

В спірних правовідносинах Власівська селищна рада здійснює від імені та в інтересах територіальної громади смт. Власівка м. Світловодська правомочності власника об'єктів комунальної власності, до яких, зокрема, віднесена земельна ділянка, з приводу якої виник спір.

Статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 2, 11 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту "б" ч. 1 ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними  захисними  смугами  вздовж  річок. Згідно із ч. 2 ст. 58 ЗК України, для  створення  сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів,  навколо озер,  водосховищ та інших  водойм  встановлюються водоохоронні   зони,   розміри   яких  визначаються  за  проектами землеустрою.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України, розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів повинні встановлюватися за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно із ч.5 ст.87 Водного  кодексу України передбачено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Відповідно до ч. 4 ст. 88 Водного кодексу України, у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням обставин, що склалися.

Судом встановлено, що згідно довідки наданої Держкомземом м.Світловодськ на території, де розташована земельна ділянка, яка використовується позивачем для ведення садівництва, водоохоронні зони та межі прибережної захисної смуги не встановлені, а проекти землеустрою щодо їх встановлення та відведення ніким не виконувались і не затверджувались.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та  юридичним  особам  рівні умови захисту прав власності на землю. Власник   земельної   ділянки   або  землекористувач  може вимагати усунення будь-яких порушень його прав  на  землю,  навіть якщо  ці  порушення  не  пов'язані  з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних спорів», судам роз'яснено, що за заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, тощо. При оскарженні рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи в продажу земельної ділянки або розміщенні об'єкта), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, в залежності від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

Враховуючи те, що земельна ділянка, якою користується позивач для ведення садівництва, не відноситься до земель водного фонду, і в силу чинного земельного законодавства позивач має право на безоплатну передачу йому вказаної земельної ділянки, суд визнає, що відповідач незаконно відмовив позивачу у безоплатній передачі земельної ділянки.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню..

На підставі викладеного, керуючись ст. 14,19 Конституції України, ст.12,59,60,118,121,152 ЗК України, ст.ст. 87,88 Водного кодексу України, ст.ст. 213-218 ЦПК України,суд-

                                                                      ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1  право власності  на земельну ділянку АДРЕСА_1  для ведення садівництва добровільно-колективного товариства  садоводів аматорів “Будівельник”, що в смт. Власівка м. Світловодськ  Кіровоградської області.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області.

    Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                               Є.Б. Безсмолий