Провадження № 22ц/790/8422/14 Головуючий 1-ї інст. - Попрас В.О.

Справа № 640/7837/14-ц Суддя доповідач - Бровченко І.О.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМ -ХХІ» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМ-ХХІ» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договір безпроцентної позики від 14 жовтня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛМ-ХХІ» на суму позики 758000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 квітня 2014 року ТОВ «ЛМ-ХХІ» стало відомо, що воно начебто заборгувало громадянину ОСОБА_1 758000 грн. Свої вимоги ОСОБА_1 підтвердив копією договору безпроцентної позики від 14 жовтня 2009 року, укладеного у простій письмовій формі між ним та товариством в особі директора ОСОБА_2, яка померла. Перевіркою банківських розрахунків та бухгалтерських балансів факт укладення договору та отримання 758000 грн. не підтвердився. Вважав, що договір безпроцентної позики від 14 жовтня 2009 року між відповідачем та ТОВ «ЛМ-ХХІ» на суму 758 000, 00 грн. є недійсним, оскільки жодних наслідків він за собою не потягнув.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЛМ-ХХІ» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вислухав доповідь судді, пояснення представника апелянта, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що 14 жовтня 2009 року між ОСОБА_1, як засновника ТОВ «ЛМ-ХХІ», і ТОВ «ЛМ-ХХІ» в особі директора ОСОБА_2 укладено договір безпроцентної позики.

Відповідно умов договору, відповідач передав у власність ТОВ «ЛМ-ХХІ» грошові кошти у розмірі 758000 грн. для здійснення реконструкції, добудови, здійснення внутрішніх робіт в будівництві кафе «Поляна», що розташована за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 98, а також для закупки будівельних матеріалів для здійснення вказаних дій, а позичальник зобов'язався повернути їх позикодавцю.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує факт отримання від позикодавця грошових коштів в сумі 758000 грн., які надаються у готівковій формі.

Згідно пункту 7.7 договору, позикодавець не має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, а є фізичною особою засновником позичальника.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих той факт, що спірний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, вимогам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Доводи апеляційної скарги, що спірний договір позики було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, належними та допустимими доказами не підтверджені та у повній мірі повторюють обґрунтування позовних вимог, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2014 року у простій письмовій формі між відповідачем та ТОВ «ЛМ-ХХІ» було укладено договір безпроцентної позики.

Сторонами по справі не заперечується, що станом на 14 жовтня 2009 року ОСОБА_2 була повноважним директором ТОВ «ЛМ-ХХІ». Факт підписання ОСОБА_2 спірного договору позики не оскаржується. Відповідно до п. 3.2 договору, підписанням договору позичальник підтверджував факт отримання від позикодавця грошових коштів у розмірі 758000 грн.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Судом не встановлено і з боку учасників процесу не спростовано доказами, що ОСОБА_2, як директор ТОВ «ЛМ-ХХІ», підписала договір позики про отримання грошей від ОСОБА_1 у борг під впливом зловмисної домовленості між ними. Не вбачається з наданих доказів, що гроші в сумі 758000 грн. насправді не отримувались. Не можна вважати договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛМ-ХХІ» в особі директора ОСОБА_2 недійсним чи фіктивним, який не створював правових наслідків, бо це є лише констатація факту з боку позивача, яка належними та допустимими доказами не підтверджена.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання апелянта, що за договором безпроцентної позики від 14 жовтня 2014 року кошти не оприбутковані по касі товариства, не стосуються факту отримання грошей, а можуть лише свідчити про неналежне виконання службових обов'язків відповідної посадової особи підприємства.

Згідно п. 7.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.

Твердження апелянта, що саме на відповідача покладено обов'язок доказування дійсності спірного правочину є помилковими.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМ-ХХІ» відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -