Справа №Г-466

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

«19» жовтня 2007 року                      Ленінський районний суд м. Луганська

у складі головуючого - Гончарової І.А.,

при секретарі - Кудреватих Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання квартири спільною власністю подружжя,  поділ спільного майна подружжя та визнання права власності в рівних частках,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання квартири спільною власністю  подружжя, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності в рівних частках на квартиру з  житловою прибудовою та гаражем. Свої вимоги обґрунтовує тим, що уклала з відповідачем шлюб 5.07.1991  року, який зареєстрований Жовтневим відділом РАЦС м. Луганська від 5.07.1991 року. За час спільного  подружнього життя, а саме відповідач отримав у спадщину квартиру, розташовану за адресою:АДРЕСА_1, загальною площею 55,2 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м., що  підтверджується свідоцтвом про спадщину за законом.

У 1996 році відповідачу було надано рішення виконавчого комітету Ленінського районної ради  народних депутатів від 11.06.1996 року, №153/3 про надання дозволу на будівництво балкону за адресою:  АДРЕСА_1. Позивачка пояснила, що нею та відповідачем за спільні кошти було побудовано  житлову прибудову та прибудовано гараж до житлової прибудови АДРЕСА_1.   .

10.06.1997 року відповідачу рішенням виконавчого комітету Ленінського районної ради народних депутатів від 10.06.1997 року, №128/1 було надано на умовах оренди земельну ділянку площею 31 кв.м. під  розміщений гараж до АДРЕСА_1.

Згідно технічного паспорту станом на 3.10.2007 року загальна площа квартири, розташованої за  адресою:АДРЕСА_1, за рахунок добудови житлової прибудови та гаражу,  складає 98,1 кв.м., а житлова площа 58,3.

Відповідач від поділу спільного сумісного майна відмовився, тому позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні позивачка підтримала позов, просила вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та підтвердив той факт, що побудована житлова прибудова та прибудований гараж до житлової прибудови АДРЕСА_1 було здійснено за спільні кошти подружжя.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів  справи  вбачається, що 5.07.1991 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Жовтневим відділом РАЦС м. Луганська від 5.07.1991 року.

Суд встановив, що відповідач отримав спірну квартиру, загальною площею 55,2 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про спадщину   за заповітом, посвідченого Четвертою Луганською державною нотаріальною конторою від 25.02.1994 року.

Також судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 за час шлюбу за спільні кошти було побудовано житлову прибудову та прибудовано гараж до житлової прибудови АДРЕСА_1. Згідно технічного паспорту станом на 3.10.2007 року загальна площа квартири за рахунок добудови житлової прибудови та гаражу, складає 98,1 кв.м., а житлова площа 58,3.

Суд дійшов висновку, що спірна квартира, яка належала відповідачу на праві власності, істотно збільшилася у загальній та житловій площі, внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя (позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2.).

Відповідно до вимог ст. 62 Сімейного кодексу України, якщо   майно   дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України: "Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

В результаті будівництва з'явився новий об'єкт - квартира з житловою прибудовою, гаражем, що кваліфікується як нова річ, причому використані в процесі будівництва матеріали припинили існування у первісному вигляді та стали складовою частиною новоствореної речі. Відповідно ж до статті 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного    знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Згідно приписів ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, тобто позов позивача по справі є позадоговірною вимогою власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними про повернення майна чи усунення інших перешкод, не зв'язаних з позбавленням володіння. Даний позов спрямовано на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують право власності на майно та ст. 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права, як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно із ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними  або  шлюбним договором.

Згідно із ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього   господарства,   догляд  за  дітьми, хвороба тощо) самостійного     заробітку (доходу).

Таким чином, суд, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності вважає, що позов ОСОБА_1 знайшов підтвердження в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного керуючись ст.57, 60, 70, 62 Сімейного кодексу України, ст. 16, 392, 187, ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, ст.15, 30, 62, 202, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати квартиру з житловою прибудовою та гаражем, розташовані за адресою:АДРЕСА_1, загальною площею 98,1 кв.м., житловою площею 58,3 спільною сумісної власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Розділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - квартиру з житловою прибудовою та гаражем, розташовані за адресою:АДРЕСА_1 в рівних частках.

Визнати право власності на квартиру з житловою прибудовою та гаражем, розташовані за адресою:АДРЕСА_1, загальною площею 98,1 кв.м., житловою площею 58,3 кв.м за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження: