ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 р. Справа № 804/15578/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій відповідача незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2014р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання акту від 25.07.2014р. №2047/173-НОМЕР_1 визнати незаконними.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевірка проведена без наявних підстав для проведення позапланової перевірки, що суперечить ст.78 Податкового кодексу України, перевірка проведена з порушенням вимог ст. 79 Податкового кодексу України, так як наказ та направлення на перевірку до початку перевірки позивачеві не було вручено та в ході проведення перевірки відповідач вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив ст.19 Конституції України, ст.ст.19, 20,21 Податкового кодексу України. Також позивач оспорює висновки, викладені в акті про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з контрагентами, а тому просить визнати незаконними і дії відповідача щодо складання акту від 25.07.2014р. №№2047/173-НОМЕР_1.

Позивач в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 20.10.2014р., що підтверджується змістом телефонограми, отриманої особисто позивачем, наявної у справі (а.с.110).

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак 24.10.2014р. надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника податкової інспекції (а.с.112).

14.10.2014р. відповідач надав до канцелярії суду письмові заперечення на позов у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі посилаючись на те, що позапланова перевірка була проведена на підставі наказу №1128 від 24.07.2014р. згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, який був направлений на адресу позивача 24.07.2014р., а тому відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України контролюючий орган мав право розпочати проведення позапланової перевірки. Також відповідач вказує і на те, що контролюючий орган згідно ст.86 ПК України має право складати акти перевірок та викладати власні висновки щодо зафіксованих обставин та оцінка таких висновків може надаватися лише при вирішенні спору про оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, дій податкового органу. Таким чином, на думку відповідача, акт перевірки та висновки акту самі по собі не тягнуть жодних правових наслідків для позивача, а тому не потребують судового захисту права та інтересу останнього. За викладеного, відповідач вважає, що податкова інспекція діяла відповідно до вимог чинного законодавства та у спосіб, передбачений нормативно-правовими актами України.

Згідно ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до вимог ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Враховуючи наведене, належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду справи, неявку позивача у судові засідання 15.10.2014р., 20.10.2014р., 27.10.2014р., заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, строки розгляду і вирішення спору, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні згідно до вимог ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у справі.

ОСОБА_2 26.02.1999р. зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, у перевіряємий період був платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію від 25.06.2007р. та даними акту перевірки (а.с.16,45).

25.07.2014р. податковою інспекцією на підставі наказу №1128 від 24.07.2014р., згідно з п.79.1 п.79.2 ст.79, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України була проведена невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_2 щодо документального не підтвердження реальності господарських відносин із ФОП ОСОБА_3 за період грудень 2012р., ТОВ «Інтермаркет Груп» за період березень 2014р. та повноти відображення в обліку з питання податку на додану вартість за результатами якої складено акт №2047/173-НОМЕР_1 за висновками якого встановлено наступні порушення, а саме:

- п.187.1 ст.187, п. 198.1 ст.198, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2012р., березень 2014р. на суму 507473,68 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012р., березень 2014р. на суму 174982,60 грн.;

- за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 не підтверджено реальність здійснення господарських відносин контрагентами - постачальниками їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ФОП ОСОБА_2 - по ланцюгу придбання, а саме: за грудень 2012р. ФОП ОСОБА_3, за березень 2014р. - ТОВ «Інтермаркет Груп» та по ланцюгу реалізації за вказаний період (а.с.15-43).

Позивач оспорює дії відповідача з проведення вищевказаної позапланової документальної перевірки та дії по складанню вказаного акту перевірки, оскільки податковим органом був порушений порядок проведення перевірки та йому не був вручений наказ до початку проведення перевірки в порушення вимог ст. ст.78,79 ПК України, а висновки в акті про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з його контрагентами вважає незаконними.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд не находить підстав для задоволення позову.

Щодо визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки у звязку з відсутності у відповідача підстав для проведення позаплановою невиїзної перевірки 25.07.2014р. та не врученням позивачеві до початку проведення перевірки наказу в порушення вимог ст.ст. 78,79 ПК України, на які позивач посилається у позові, слід зазначити наступне.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Завдання, функції та повноваження органів податкової служби, визначені нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.

Так, згідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на

органи державної податкової служби - п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

Згідно п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

У відповідності до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу державної право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

За приписами п.86.1 ст.86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платника податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень вкладається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, 16.06.2014р. податкова інспекція вручила представнику позивача за довіреністю ОСОБА_4 запит №16656/04-62-17-01/53 від 12.06.2014р. про надання пояснень та документів, при цьому, у запиті зазначено, що відповідний запит надається у зв'язку з отриманням податковою інспекцією податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства, а саме: згідно аналітичної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявна інформація стосовно завищення податкового кредиту в березні 2014р. з ТОВ «Інтермаркет Груп», також запит містить перелік документів, які просила надати податкова інспекція(а.с.93).

На вищевказаний запит позивач надав відповідь 03.07.2014р. в якому повідомив, що вищевказаний запит не відповідає приписам п.73.3 ст. 73 ПК України у зв'язку з чим платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит, окрім того, зазначив, що господарська діяльність позивача є комерційною таємницею (а.с.94-96).

24.07.2014р. податковою інспекцією було прийнято наказ № 1128 про організацію здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 у зв'язку з отриманням податкової інформації та виявленням фактів, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства ФОП ОСОБА_2 з контрагентами за грудень 2012р., березень 2014р. в термін з 25.07.2014р. тривалістю на 5 робочих днів (а.с.89).

Також, податковою інспекцією було видано повідомлення від 24.07.2014р. за №363/10/173-22 (а.с.90).

Зазначений вище наказ та повідомлення були направлені позивачеві рекомендованим листом з повідомленням 24.07.2014р., що підтверджується копією фіскального чеку від 24.07.2014р., наявного в матеріалах справи та поштовим повідомленням про отримання вказаних документів позивачем 28.07.2014р. (а.с.91-92)..

В той же час, представник позивача вказує на те, що були відсутні підстави у відповідача для проведення невиїзної перевірки, оскільки запит не відповідав приписам п.73.3 ст.73 ПК України, а саме: не було вказано яка конкретно інформація отримана податковою інспекцією, не вказані документи, на підставі яких зроблений відповідний висновок про можливе порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Однак, такі доводи представника позивача є безпідставними з огляду на те, що зміст запиту податкової інспекції від 12.06.2014р. містить відомості про те, що податковою інспекцією була отримана податкова інформація про можливі факти порушень позивачем норм податкового та іншого законодавства у зв'язку з чим на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, представнику позивача був 16.06.2014р. вручений відповідний вищевказаний запит про надання документів, зі змісту якого вбачається, що запит містить відомості про те, що така податкова інформація була отримана з аналітичної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача, запит підписаний заступником начальника податкової інспекції, тобто вказаний запит відповідає вимогам ст.73 ПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не було порушено порядку проведення перевірки, зокрема, позивачеві був вручений відповідний запит, який містив обґрунтовані підстави для витребування відповідних первинних бухгалтерських документів у позивача, податковим органом було направлено наказ та повідомлення позивачеві, що надає право контролюючому органу розпочати проведення такої перевірки у відповідності до вимог п.79.2 ст. 79 ПК України, а отже, дії податкового органу з проведення перевірки є правомірними та законними.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо складання акту від 25.07.2014р. №2047/173-НОМЕР_1 та висновків, викладених у вказаному акті, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2, 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 року, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами інших платників податків. Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Таким чином, з вище досліджених судом норм чинного законодавств та наданх документів видно, що перевірка з питання правильності формування податкових зобов'язань була здійснена відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України та у разі виявлення порушень складання акту є обов'язком посадової особи відповідача.

Окрім того, відносно дій відповідача щодо складання акту перевірки та висновків, викладених у акті перевірки від 25.07.2014 року, слід зазначити наступне.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі ( Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деяк питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Як вбачається зі змісту позовних вимог та наданих матеріалів, позивачем оскаржуються дії відповідача щодо складання акту перевірки від 25.07.2014 року та висновків, наведених у ньому податковим інспектором.

Оскаржуваний акт перевірки не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також цей акт не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у позивача. Тобто, в акті перевірки не містяться вимоги та приписи відповідача, які обов'язкові для виконання позивачем.

Сам акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, та відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і висновки, викладені в акті не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у ході розгляду спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадані висновки.

Таким чином, зазначений акт перевірки, а також дії по його складанню, висновки акту перевірки не можуть розглядатися як правовий акт індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене та те, що дії щодо складання акту перевірки та висновки викладені в акті перевірки від 25.07.2014р. не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не містять приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем, а тому суд приходить до висновку, що дії відповідача по складанню акту та висновків, викладених в ньому не можуть бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 10.09.2013р. №21-237а13.

У відповідності до вимог ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, і частина 1 статті 71 КАС України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивач не надав належних доказів та не навів жодних підстав на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, не довів того факту, що дії відповідача, які ним оспорюються призвели до порушення прав та інтересів позивача з урахуванням того, що відсутні приписи та вимоги відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем за оспорюваним актом перевірки від 25.07.2014р.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення зазначеного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З огляду на викладене, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у відповідності до вимог ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій відповідача незаконними - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення

постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва