ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 876/7767/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гудима Л.Я.,

суддів: Макарика В.Я., Святецького В.В.,

за участі секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2014 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу №114о/с від 29.05.2014 року про звільнення капітана міліції ОСОБА_1 у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) з посади старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, з 30.05.2014 року, поновлення капітана міліції ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС та стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошового утримання за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення суду, виходячи з середньомісячного грошового утримання в розмірі 3500 грн..

Позовну заяву мотивовано тим, що звільнення за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (із змінами і доповненнями), затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення), є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, а не звільненням за порушення дисципліни, проте факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який і є підставою для звільнення, повинен бути доведеним. Також додатково зазначає, що відносно позивача не проводилось жодного службового розслідування та не доведено жодного факту скоєння ним проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із даним рішенням, його оскаржив позивач - ОСОБА_1, який у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про здійснення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, відповідно до наказу МВС України №488дск від 28.05.2014 року та наказу УДАІ УМВС України у Волинській області від 28.05.2014 року №157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції», оскільки за змістом наказу УДАІ УМВС України у Волинській області №157 від 28.05.2014 року на командирів взводів ДПС ДАІ роти ДПС підпорядкованої УМВС України у Волинській області та на начальника відділення ДАІ з обслуговування м. Луцька покладено обов»язок провести оперативні наради, визначити та подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань, а в коло його обов»язків та повноважень, як старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС не входить проводити оперативні наради та подавати списки бажаючих до виконання поставлених завдань. Тому позивач не міг виконати вимоги наказів МВС України №488дск від 28.05.2014 року та УДАІ УМВС України у Волинській області №157 від 28.05.2014 року «Про відрядження працівників Державтоінспекції». Усного наказу про відрядження його у Харківську область не було, та крім того, судом не взято до уваги, що відрядження працівника (службовця ОВС) за межі області відбувається виключно на підставі письмового наказу.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем доведено факт скоєння ОСОБА_1 вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а також обґрунтованість свого рішення щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ (далі - ОВС), а тому його звільнення з органів внутрішніх справ було проведено правомірно та з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебував на службі в ОВС з 01.08.1994 року по 30.05.2014 року.

Наказом Управління МВС України у Волинській області від 29.05.2014 року №114о/с звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) капітана міліції ОСОБА_1 - старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої МВС, з 30.05.2014 року на підставі наказу Управління МВС України у Волинській області від 29.05.2014 року №330/в.

Наказом Управління МВС України у Волинській області від 29.05.2014 №330/в «Про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ Управління МВС України у Волинській області та покарання винних» (далі - Наказ №330/в) за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення вимог «Присяги працівника органів внутрішніх справ України», яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 28.12.1991 №382 (далі - Присяга), у частині відданості народові України, Закону України «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII), «Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), особисту недисциплінованість, що виразилось у невиконанні вимог наказів Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) від 28.05.2014 №488дск «Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області» (далі - Наказ №488дск) та УДАІ від 28.05.2014 №157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції області» (далі - Наказ №157) щодо виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції, позивача разом з іншими 12 працівниками Взводу (разом 13 осіб) звільнено з ОВС за п.66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення, з 30.05.2014 (а.с.64-65).

Наказом №488дск начальника УМВС зобов»язано у період із 01 по 30 червня 2014 року відрядити до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ГУМВС) по 10 досвідчених, патріотично налаштованих працівників ДПС ДАІ на службових транспортних засобах із розрахунку три співробітники на один патрульний автомобіль та старшого групи (а.с. 42).

На виконання вимог Наказу №488дск Управлінням ДАІ УМВС України у Волинській області винесено Наказ №157, яким зобов»язано: командирів взводів ДПС ДАІ роти ДПС, підпорядкованої УМВС та начальника ДАІ з обслуговування м. Луцька провести оперативні наради з підпорядкованим особовим складом щодо відрядження працівників ДАІ в розпорядження начальника ГУМВС; під час проведення нарад визначити по 2 досвідчених, патріотично налаштованих працівників ДАІ та подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань до 09:00 год. 29.05.2014 у відділ ОР ДПС УДАІ УМВС (а.с. 43).

На виконання вимог Наказу №157 від 28.05.2014 року командиром взводу із забезпечення супроводження ДПС ДАІ Лагодою О.І. 28.05.2014 року проведено збори особового складу взводу у складі 15 працівників підрозділу.

На підставі проведених зборів, командиром взводу із забезпечення супроводження ДПС ДАІ складено рапорт, в якому зазначено, що добровільного бажання їхати у відрядження в Харківську область для несення служби не виявив жоден працівник підрозділу (а.с. 50).

29.05.2014 об 10:45 год. проведено повторні збори за участю 13 працівників Взводу. В результаті їх проведення, 29.05.2014 начальник УКЗ УМВС Фень М.Д. та начальник УДАІ Кравченя В.Ф. подали рапорти на ім»я начальника УМВС (а.с. 43-44).

Начальник УКЗ УМВС Фень М.Д. у своєму рапорті вказав, що усі присутні співробітники підрозділу відмовилися виконувати Накази №488дск та №157 про відрядження для несення служби в Харківську область. У зв»язку з цим усі вони (в тому числі позивач) здали йому свої службові посвідчення (а.с. 45). На рапорті стоїть резолюція Фень М.Д.: «До матеріалів перевірки».

Начальник УДАІ Кравченя В.Ф. у своєму рапорті додатково зазначив, що 13 працівників Взводу написали рапорти на звільнення з ОВС, однак надати їх керівництву відмовилися. Водночас, в рапорті міститься резолюція Фень М.Д.: «Прошу провести службове розслідування» (а.с. 44).

29.05.2014 позивач також написав рапорт на ім»я начальника УМВС, в якому просив звільнити з ОВС за власним бажанням, у зв»язку із сімейними обставинами (далі - Рапорт; а.с. 51). На рапорті стоїть резолюція начальника УДАІ УМВС України у Волинській області Кравчені В.Ф. «Заперечую щодо звільнення за власним бажанням».

Наказом УМВС у Волинській області від 29.05.2014 №444 «Про призначення та проведення службового розслідування» (далі - Наказ №444) за вказаними фактами було призначено відповідне службове розслідування та затверджено склад комісії (а.с. 41), за результатами проведення якого підтверджено наведені обставини (відмова виконувати вимоги Наказів №488дск та №157) та складено «Висновок по матеріалах службового розслідування за фактом грубого порушення вимог Присяги окремими співробітниками ВЗС РДПС ДПІ, підпорядкованої УМВС», який затверджений начальником Управління в цей же день - 29.05.2014 (далі - Висновок; а.с.55-63).

Вирішуючи дані спірні відносини, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров»я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань (ст. 1 Закону №565-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відносини, пов»язані із звільненням зі служби працівників ОВС, регулюються Конституцією України, Законом №565-XII, Дисциплінарним статут, Положенням та іншими підзаконними актами.

При вирішенні даної категорії спорів пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірні відносини та коли можливість такого застосування не заборонено у спеціальному законі.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням, затвердженим КМУ.

Абзацом 4 пункту 21 цього Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу зобов»язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Направлення для проходження служби за межами республіки здійснюється за згодою працівника в порядку, встановленому законодавством.

Пункт 23 Положення встановлює, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

У відповідності до п.п. «а» п. 62 цього ж Положення звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов»язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров»я придатні до військової служби.

Як передбачено п. 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з ОВС. Звільнення проводиться з урахуванням вимог п. 62 цього Положення.

В даному контексті під дискредитацією слід розуміти підрив довір»я до кого-, чого-небудь; применшення авторитету, значення когось, чогось.

Чинне законодавство України не містить нормативного визначення поняття «вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу», відтак, таке поняття є оціночним, та пов»язане із невиконанням чи неналежним виконанням службових обов»язків, порушенням вимог чинного законодавства України, що в обов»язковому порядку повинно дискредитувати високе звання рядового чи начальницького складу ОВС, а тому у кожному конкретному випадку звільнення працівника міліції за скоєння такого вчинку, з урахуванням усіх обставин справи, необхідно перевіряти законність звільнення працівника міліції з такої підстави.

Підпункт «є» п. 63 Положення передбачає, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов»язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом.

Згідно зі ст. 2 Дисциплінарного Статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов»язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника ОВС, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров»я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об»єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об»єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов»язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни передбачені наступні види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано ст. 14 цього ж Статуту.

Зокрема, з метою з»ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з ОВС особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов»язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з ОВС як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Наказом МВС від 12.03.2013 №230, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073, затверджено «Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» (далі - Інструкція).

В п. 6.2 цієї Інструкції визначені права та обов»язки виконавця (службова особа органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування - голова, член комісії).

При цьому, виконавець з метою забезпечення повного, всебічного і об»єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право, зокрема: викликати осіб РНС (вжите в Інструкції скорочення особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України), стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування; ознайомлюватися і вивчати в установленому порядку відповідні документи, що мають відношення до службового розслідування, у разі потреби - знімати з них копії і приєднувати до матеріалів службового розслідування (п.п. 6.2.1 Інструкції).

Також виконавець зобов»язаний, зокрема: дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов»язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов»язково повинна бути виконавцем; у встановлений строк підготувати та подати на розгляд і затвердження начальнику, який призначив службове розслідування, висновок, підготовлений за його результатами; виконавець, який (які) проводив (ли) службове розслідування, є відповідальним (и) за повноту, усебічність і об»єктивність висновку службового розслідування та не повинен (ні) допускати розголошення інформації, яка стосується службового розслідування (п.п. 6.2.2 Інструкції).

Аналіз законодавчих актів, якими врегульовано діяльність міліції, дозволяє зробити висновок про особливий статус ОВС в системі державних органів, обумовлений, перш за все, завданням боротьби із злочинністю і правопорушеннями. Наслідком цього окремого статусу органів МВС і їх працівників є особливі вимоги до останніх, які виражаються в особливому порядку підбору, підготовки кадрів для МВС, вимоги до морально-ділових якостей, репутації, авторитету тощо.

Дисциплінарним статутом передбачено різні види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені до осіб рядового або начальницького складу ОВС, у разі вчинення ними дисциплінарного проступку, тобто у разі невиконання чи неналежного виконання службової дисципліни та в залежності від характеру вчиненого правопорушення. При цьому, звільнення з ОВС є крайнім заходом дисциплінарного стягнення, яке може бути застосовано лише у виняткових випадках, коли інші заходи не відповідають характеру правопорушення та особі порушника.

Додатково аналізуючи наведені правові норми, можна дійти висновку, що в основі поведінки працівника ОВС закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт дисциплінарного проступку. Тому, вступаючи на службу до ОВС та складаючи Присягу, працівник ОВС покладає на себе не тільки певні службові зобов»язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

У зв»язку з цим, як скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу слід розуміти скоєння працівником ОВС дисциплінарного проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов»язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету ОВС та його особисто, та унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов»язків.

При цьому, відповідний вчинок завжди є дисциплінарним проступком, однак останній (незначний дисциплінарний проступок) не завжди є вчинком, який дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Водночас, необхідно відзначити, що відповідно до змісту ст. 4 Дисциплінарного статуту накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов»язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника. Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.

Так, за змістом п. 138 «Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», яка затверджена постановою КМУ від 30.11.2011 №1242 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі виникнення потреби у направленні працівника у відрядження, не передбачене планом роботи установи, керівником структурного підрозділу, в якому працює працівник, готується доповідна записка на ім»я керівника установи або його заступника, в якій зазначається про те, куди, на який строк, з якою метою відряджається працівник. Доповідна записка разом з проектом наказу про відрядження, підготовленим відповідно до абзацу 2 пункту 85 цієї Інструкції, передається керівникові установи, як правило, не пізніше ніж за три доби до початку відрядження.

Необхідність видання письмового наказу про відрядження в системі МВС передбачено також п. 2.5, п. 2.6, п. 2.8 «Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС від 23.08.2012 №747.

Позивача звільнено з ОВС за невиконання (відмову виконувати) вимог Наказів №488дск та №157, які в свою чергу, не містять жодних вимог зобов»язального характеру щодо позивача (індивідуальних приписів, примусу до вчинення дій), окрім обов»язку взяти участь у відповідних нарадах.

Наказ №488дск передбачає розпорядчий індивідуальний припис по організації та здійсненню відрядження працівників щодо начальника УМВС, а Наказ №157 - по проведенню оперативних нарад щодо командирів взводів ДПС ДАІ роти ДПС, підпорядкованої УМВС, та начальника ДАІ з обслуговування м. Луцька.

Наказ №157 частково був виданий з метою дотримання вимог п. 11 Положення для врахування (з»ясування) думки колективу ОВС щодо відрядження конкретно визначених працівників.

Водночас, останній наказ зобов»язує визначити та подати списки відповідних працівників, які виявили бажання до виконання поставлених завдань (вибуття у відрядження).

В підсумку, необхідно констатувати, що немає жодного наказу УМВС, яким би зобов»язано конкретно позивача відбути у вказане відрядження, а відповідно, зі зрозумілих підстав, він не міг відмовлятися від направлення у таке відрядження.

Окрім того, апеляційний суд дійшов висновку, що п. 2 Наказу №157 у своєму змісті містить істотні суперечності, оскільки з одного боку зобов»язує підпорядкованих начальників (командирів) визначити по 2 працівники, а з іншого - подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань. Таким чином, УДАІ при винесенні цього наказу порушило вимоги ст. 4 Дисциплінарного статуту - не забезпечило його зрозумілість.

Відповідачем також порушено вимоги ст. 14 Дисциплінарного статуту в тій частині, що службове розслідування проводилося без участі безпосереднього начальника порушника - командира Взводу Лагоди О.І., який протягом дня 29.05.2014 перебував на службі та міг взяти участь у розслідуванні (був безпосереднім учасником відповідних подій), оскільки лише 30.05.2014 був виданий наказ УМВС №117 о/с «Про відрядження працівників Державтоінспекції області» про його відрядження до ГУМВС.

Крім того, відповідне службове розслідування призначено, проведено, підготовлено (складено) Висновок та завершено службове розслідування (затверджено Висновок) протягом одного дня (навіть не цілого), протягом його проведення не опитано жодної особи, а відповідні висновки зроблені на підставі кількох рапортів, не витребувано жодного документу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що проведене УМВС службове розслідування та складений за його наслідками Висновок не відповідають вимогам ст. 14 Дисциплінарного статуту в частині повного, всебічного і об»єктивного з»ясування всіх обставин події.

Проте суд першої інстанції в оскарженому судовому рішенні ці докази не врахував, належної оцінки їм не надав та зробив передчасні та протилежні висновки щодо винних дій позивача та правомірності Наказу №114о/с у відповідній частині.

Враховуючи все вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає встановленим, що позивача звільнено з посади: без законних підстав, оскільки відповідачами не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, за який його звільнено; з порушенням установленого порядку, тобто внаслідок проведення службового розслідування не уповноваженим органом та без повного, всебічного і об»єктивного дослідження обставин події (ймовірно скоєного вчинку).

Згідно з п. 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов»язків, але не більш як за один рік.

Отже, позовні вимоги позивача у відповідній частині є підставними, Наказ №114о/с у відповідній частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позивача слід поновити на попередній посаді.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, то в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Апеляційним судом встановлено, що останній працював на відповідній посаді та перебував у штаті УДАІ, де і отримував заробітну плату (грошове забезпечення).

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління, хоча відповідати за позовом в цій частині повинно би було УДАІ, однак таке не було залучено до участі в справі як другий відповідач - є третьою особою.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 3 КАС України відповідач - суб»єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частин 1, 3 ст. 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

За змістом цих норм допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції. КАС України не передбачено заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції.

Також частинами 1, 2 ст. 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб»єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов»язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Аналізуючи зміст вищевказаних процесуальних норм, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для компенсації судових витрат ОСОБА_1.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 913,50 грн. за подання апеляційної скарги.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь позивача суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб»єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі №803/1291/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 29 травня 2014 року №114о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) з посади старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції, підпорядкованої Управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, з 30 травня 2014 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції, підпорядкованої Управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, з 30 травня 2014 року.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 913 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень) 50 коп..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: В.Я. Макарик

В.В. Святецький

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.12.2014 року.