ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2014 року Справа № 876/10421/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 24.жовтня 2014 року у справі №162/1010/14а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
ВСТАНОВИВ:
02.10.2014р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області (далі - Управління), просила визнати протиправною бездіяльність Управління щодо ненарахування та невиплати визначених ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 65 процентів мінімальної пенсії за віком, тобто прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період з 03 лютого 2014 року по 02 серпня 2014 року включно; зобов'язати Управління нарахувати та виплатити визначені ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 65 процентів мінімальної пенсії за віком, тобто прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період з 03 лютого 2014 року по 02 серпня 2014 року включно з урахуванням проведених виплат.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 24.10.2014р. прийнятою в порядку скороченого провадження позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Любешівського районного суду Волинської області від 24.10.2014р. та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач отримує пенсію у розмірах визначених постановою Кабінет Міністрів України від 28.12.2011р. №1381 із врахуванням постанови Кабінет Міністрів України від 25.03.2014р. №112, та що Управління не може вийти за межі бюджетних призначень, економічну ситуацію. Крім того, положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058 щодо мінімального розміру пенсії не застосовуються до визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1 категорії передбаченої ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з аварією на ЧАЕС.
Відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки №9563 від 01.10.2014р. ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Любешівському районі Волинської області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інваліда ІІ групи, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою. За лютий-квітень 2014 року ОСОБА_1 отримала пенсію у розмірі 1 490,94грн., за травень 2014 року - 1 519,41 грн., за червень 2014 року - 1 551,68 грн., за липень 2014 року - 1 589,64 грн., що не відповідає положенням ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стало підставою для звернення до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-XII (далі - Закон № 796-XII)
Відповідно до ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з Посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.04.1996р. ОСОБА_1 належить до громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1.
Статтями 50, 54 Закону №796-XII в редакції від 06.06.1996р. встановлювалось, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статті 50, 54 Закону України № 796-ХІІ викладено в новій редакції, яка рішенням Конституційного Суду України № 10рп-/2008 від 22 травня 2008 року визнана неконституційною.
Отже, відповідно до статті 152 Конституції України Закон №796-ХІІ у період спірних правовідносин діяв в редакції від 06 червня 1996 року.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону №1058-ІV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Така правова позиція щодо застосування наведених норм права у спорах цієї категорії висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24 березня та 16 вересня 2009 року (№№ 21-2112во08, 21-1293во09 відповідно),24 жовтня 2011 року (№ 21-28а11), 23 квітня 2012 року (№ 21-239а11).
Як вбачається з матеріалів справи, розмір пенсії ОСОБА_1 протягом оспорюваного періоду визначено Управлінням з врахуванням Постанови Кабінет Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011р. №1210 із змінами внесеними Постановою Кабінет Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» від 25.03.2014р. №112, чого Управління не заперечує.
Проте, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Управлінням не враховано, що Кабінет Міністрів України надавалось право встановлювати порядок та розмір пенсійних виплат, передбачених ст. 50, 54 Закону України №796-XII протягом 2011-2013 років, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України, відповідно до положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010р. № 2857-VI, «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011р. № 4282-VI, «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012р. № 5515-VI відповідно. Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року таку законодавчу практику визнано такою, що відповідає Конституції України.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16.01.2014р. №719-VII такої норми не передбачено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014р. № 1622-VII Прикінцеві положення Закону України №719-VII доповнено п.67 яким встановлено, зокрема, що норми і положення статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Вказаний Закон України набирав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 03.08.2014р.
Таким чином, в період з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. при нарахуванні та виплаті основної та додаткової пенсії у відповідності до ст.50 та 54 Закону №796-XII застосуванню підлягають положення вказаних статей, а не лише підзаконні нормативно-правові акти, якими керувалось Управління.
Проте, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції помилково зазначив, що відповідно до ст.50 Закону №796-XII додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи визначалась на рівні 65 відсотків мінімальної пенсії за віком. Саме в такому розмірі позивач просила нарахувати і виплатити їй щомісячну додаткову пенсію як постраждалій І категорії, інваліду ІІ групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильський АЕС. Проте вказаною статтею така додаткова пенсія визначається на рівні 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи вказане законодавче положення, для повного захисту прав, свобод та інтересів, зважаючи на відсутність у позивача спеціальних знань в галузі права, колегія суддів вважає доцільним зобов'язати Управління здійснити перерахунок і виплату додаткової пенсії відповідно до вимог ст.50 Закону України № 796-XII у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Крім того, при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано положень ст.99 та 100 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася із позовом до суду 02.10.2014р., поважності причин пропуску строку звернення до суду за період до 02.04.2014 року не наведено. Тому, пропуск шестимісячного строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду позовних вимог з 03.02.2014р. по 01.04.2014р. включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області задовольнити частково.
Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 24 жовтня 2014 року у справі № 162/1010/14а - скасувати та прийняти нову.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної та додаткової пенсій як постраждалій І категорії, інваліду ІІ групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 02.04.2014р. по 02.08.2014р.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Перерахунок та виплати здійснити з урахуванням проведених виплат з 02.04.2014р. по 02.08.2014р. включно, виходячи з визначеного частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком.
Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати пенсії та здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03.02.2014р. по 01.04.2014р. - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді: Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш