Справа № 353/1218/14-ц

Провадження № 2/353/531/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2014 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Лущак Н.І.

з участю секретаря - Чемерис О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Свої вимоги мотивує тим, що 22.03.2012 року між нею та відповідачкою було укладено письмовий договір позики, згідно якого відповідачка позичила у неї 1500 грн., які зобов'язалась повернути до 22.06.2012 року. На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_2 написала розписку, яку підписала власноручно. Позичені кошти відповідачка не повернула в домовлені терміни і на даний момент в добровільному порядку повертати відмовляється, через що позивачка змушена звертатися до суду. Так як ОСОБА_2 прострочила виконання зобов'язання протягом двох років, просить стягнути з неї три проценти річних від простроченої суми у розмірі 90 грн., а також пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення, що за 804 дні становить 3618 грн. 00 коп.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, однак від її представника ОСОБА_3 надійшла заява, в якій він позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити, справу розглянути у його відсутності. Також, просив стягнути на користь позивачки судововий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. та 120 грн. 00 коп. витрат за оголошення в газеті "Галичина". Проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоч про час і місце судового розгляду повідомлена відповідно до ч.9 ст.74 ЦПК України через поміщення оголошення про виклик до суду в засобах масової інформації, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідачка про причини неявки не повідомила, а позивачка подала достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши та оцінивши дані, що містяться в письмових доказах по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

22.03.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1500 грн. 00 коп., які остання зобов'язалася повернути в строк до 22.06.2012 року (а.с.4). Відповідно до п.3 вказаного договору, в разі прострочення повернення суми позики або її частини ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_1 пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Факт отримання коштів також підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 22.03.2012 року (а.с.5).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцеві) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч.1 ст. 1050 Цивільного Кодексу України якщо боржник, який своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.

Згідно ст.ст.526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як видно із договору позики ОСОБА_2 при його складанні зобов'язалася сплатити пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення (а.с. 4).

Подані боргові документи (тобто оригінали договору позики та розписки про отримання коштів) позивачкою свідчить про те, що вони відсутні у відповідачки. Отже, виходячи із наведеного, враховуючи, що відповідачка свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконала, суд вважає, що порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту, а тому позов слід задоволити та стягнути з відповідачки на користь позивачки 1500 грн. 00 коп. боргу за договором позики, 90 грн. 00 коп. - 3% річних від простроченої суми, 3618 грн. 00 коп. - пені.

При такому вирішенні спору з відповідачки слід стягнути на користь позивачки судові витрати по справі.

Виходячи із викладеного, на підставі ст. ст. 202, 207, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України та керуючись ст.ст. 10,11, 60, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 - 1500 (Одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. боргу за договором позики, 90 (Дев'яносто) грн. 00 коп. - 3% річних від простроченої суми, 3618 (Три тисячі шістсот вісімнадцять) грн. 00 коп. - пені, 243 (Двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору, 120 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з публікацією оголошення в газеті «Галичина» про виклик відповідачки в судове засідання, а разом 5571 (П'ять тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча Н.І. Лущак