Справа № 22ц-325/2009        Головуючий у першій інстанції - Короїд Ю.М.

Категорія -цивільна                             Доповідач - Шемець Н.В.

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 лютого 2009 року                                                               місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                              головуючого - судді Позігуна М.І.,

                            суддів -  Шемець Н.В., Редьки А.Г.,

                            при секретарі - Рачовій І.І.,

                              з участю - позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелець кого районного суду від 24 грудня  2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з вимогами до відповідача ОСОБА_2. про стягнення 1191 грн.66 коп. заборгованості по орендній платі за період з 09 липня 2007 року по 03 вересня 2007 року( день здачі ключів від приміщення відповідачем); 5076 грн.47 коп. пені  за період з 03 вересня 2007 року по 04 квітня 2008 року; 731 грн.62 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов”язань”; 109 грн.74 коп.-3 відсотки річних за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань згідно ст.625 ЦК України, у зв”язку з порушенням відповідачем умов  договору оренди приміщення в будинку, розташованому АДРЕСА_1укладеного сторонами 26 жовтня 2006 року.

Оскаржуваним рішенням  в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

         В апеляційній скарзі апелянт просить  скасувати рішення суду першої інстанції, справу направити на новий розгляд в іншому складі суду, вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

         Апелянт зазначає, що фактично договір оренди приміщення між сторонами по справі  укладений на строк до одного року і, відповідно, нотаріального посвідчення не потребує, тому суд помилково застосував ст.ст.793,794 ЦК України; до висновку  про недотримання форми договору  суд  дійшов без отримання доказів та пояснень сторін; суд невірно послався на ч.2 ст.215 ЦК України, не врахувавши, що серед підстав недійсності правочину не зазначені вимоги щодо нотаріального посвідчення угоди;сторони в судовому засіданні підтвердили дійсність договору і не порушували питання визнання його нікчемним, тому на думку апелянта суд вийшов за межі позовних вимог та предмету спору.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення вимог позивача, враховуючи наступне.

         Суд першої інстанції встановив, що договір оренди приміщення між сторонами по справі  укладений на один рік, проте нотаріально не посвідчений, не була проведена його державна реєстрація, тобто, не була дотримана форма договору, і на підставі ст.ст. 220, 215 ч.2, 216 ЦК України прийшов до висновку про нікчемність договору, який не створює юридичних наслідків.

          Апеляційний суд не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції.

          Судом встановлено, що між  позивачем та  відповідачем - ФОП ОСОБА_2. 26 жовтня 2006 року укладений договір оренди приміщення - кімнати у приміщенні, розташованому АДРЕСА_1, для здійснення орендарем підприємницької діяльності. Договором встановлений розмір орендної плати в сумі 650 грн. щомісячно, а у разі несвоєчасної оплати орендної плати п.3.3 договору визначено сплату орендарем пені у розмірі 2% за кожний день прострочки. Також п.7.1 визначено, що договір набуває чинності з дня підписання і діє протягом одного року, до 25 жовтня 2007 року (а.с.2).

         Згідно ч.2 ст.793 ЦК України (в ред., що діяла на час укладення договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір оренди приміщення укладений на один рік і на нього поширюється дія ст.ст. 793,794 ЦК України.

         Апеляційний суд враховує, що в самому договорі в п.7.1 термін його дії  визначений так: ” цей договір набуває чинності з дня підписання і діє протягом одного року, до 25 жовтня 2007 року”.

Згідно ст.252 ЦК України  строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Календарною датою термін визначається тоді, коли виникнення, зміну чи припинення цивільних прав  і обов”язків необхідно пов”язати з певним конкретним моментом часу або конкретним числом кожного місяця, кварталу, року.

Договором  визначено дату припинення цивільних правовідносин сторін  - до 25 жовтня 2007 року, тоді як річний термін  дії договору, відповідно до положень  ч.1ст.254 ЦК України, спливає 26 жовтня 2007 року.

         Тобто, термін дії договору  становить менше одного року, тому вимоги щодо нотаріального посвідчення на нього не поширюються, і, відповідно, правочин  укладений у належній формі  і не є нікчемним.

         Згідно ст.612 ч.1 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання  зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

П.3.2 договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця або сплачується особисто готівкою 25 числа на наступний місяць, про що робиться відмітка в цьому договорі.

         За наявними відмітками на договорі відповідачем проведено сплату орендної плати за липень 2007 року  в сумі  300 грн., крім того, за червень орендарем переплачено в рахунок наступного місяця 50 грн. Договір припинив свою дію 03 вересня 2007 року-день здачі ключів орендарем,

тому апеляційний суд  вважає, що належить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в сумі 1015 грн.( 300 грн. за липень, 650 грн .за серпень і 65 грн. за 3 дні вересня 2007 року).

         За несвоєчасну сплату орендної плати п.3.3 договору передбачено виплату пені  орендарем, тому апеляційний суд вважає, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, враховуючи, зокрема, межі заявлених вимог, а саме період стягнення, визначений позивачем - з 03 вересня 2007 року по 04 квітня 2008 року. Розмір пені за 213 днів становить 4323 грн. 90 коп.(1015 грн. х 2% х 213 днів).

Згідно  ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він  значно перевищує  розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даному випадку апеляційний суд враховує, що розмір пені значно перевищує суму несплаченої  орендної плати,  і, крім того, враховує ступінь виконання  зобов”язання, який не є  дуже значним, а також ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, що таке порушення зобов”язання потягло для нього суттєві наслідки.

З врахуванням  положень п.6 ч.1 ст.3 ЦК України щодо  засад справедливості, добросовісності та розумності апеляційний суд вважає за можливе зменшення розміру пені до 1 тис. грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 3 процентів річних, що становить 17 грн. 04 коп. ( 1015 грн. х 3% : 365 днів х 213 днів) - в межах  заявлених позовних вимог.

Вимоги позивача про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” задоволенню не підлягають, оскільки позивач не є суб”єктом правововідносин, визначених цим Законом.

Щодо посилання відповідача на укладений сторонами 26 жовтня 2006 року другий  аналогічний договір оренди приміщення, який відрізняється розміром орендної плати - 52грн.50 коп .(а.с.6), то апеляційний суд враховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані посиланням на договір,  в якому сума орендної плати визначена 650 грн., відносно другого договору позовні вимоги відповідачем не заявлялись, згідно пояснень сторін саме за договором на а.с.2 відбувалося приймання - передача та повернення  майна і, зокрема,  ключів, оплата проводилась також в розмірі, що визначена цим договором, це підтвердив сам відповідач, тобто, реальні правовідносини виникли і існували саме за договором на а.с.2, а щодо  другого договору апеляційному суду не надано доказів, що він  спрямований на  встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов”язків, тому він не може бути правовою підставою для відмови у задоволенні вимог позивача.

Також належить стягнути з відповідача на користь позивача  в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат  136 грн.50 коп. (76 грн. 50 коп. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).

        Керуючись ст.ст. 252, 254 ч.1, 551 ч.3, 612, 625 ЦК України, ст.ст.88, 303, 307,309 ч. 1 п.3,4, 313-314,316, 317,319 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                                       в и р і ш и в:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

       Рішення Козелецького районного суду від 24 грудня 2008 року -  скасувати.

       Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1015 грн. орендної плати, 1000грн. пені та 17 грн.04 коп.(3 відсотки річних), а всього 2032 грн.04 коп.

       Стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1136 грн.50 коп. в рахунок повернення сплачених судових витрат.

       Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців  з дня набрання ним законної сили.

      Головуючий:                                                  Судді :