Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Малько О.С., Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 23 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 23500,46 грн.; вирішено питання розподілу судових витрат: стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 243,60 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на незаконність рішення суду першої інстанції, яке ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом не взято до уваги відсутність його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів за період з квітня 2013 року (подання ОСОБА_2 позову про стягнення аліментів) по травень 2014 року (пред'явлення виконавчого листа до виконання); з травня 2014 року щомісячно сплачує визначений судом розмір аліментів, а тому немає підстав для стягнення будь-якого розміру пені за прострочення сплати аліментів.

Відповідальність боржника з прострочення сплати аліментів у вигляді стягнення неустойки настає лише після пред'явлення особою виконавчого листа до виконання.

Покликається на положення ст.196 СК України про право одержувача аліментів на стягнення з боржника пені за прострочення з його вини сплати встановленого рішенням суду розміру аліментів.

Вказує, що виконавчий лист було видано Рівненським міським судом 30 грудня 2013 року, однак був пред'явлений позивачкою до виконання у відділ державної виконавчої служби 25 травня 2014 року, а жодної поважної причини непред'явлення виконавчого листа до виконання протягом чотирьох місяців з дня його видачі позивачка суду не зазначила, що є підставою для звільнення від сплати заборгованості відповідно до ч.3 ст.197 СК України: суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Зазначає, що до пред'явлення виконавчого листа до виконання був позбавлений можливості сплачувати добровільно аліменти, оскільки йому не було відомо на який банківський рахунок перераховувати аліменти, а позивачка умисно не подавала протягом чотирьох місяців виконавчий лист до виконання, маючи на меті збільшити розмір заборгованості по аліментам з метою стягнення неустойки.

На час винесення судом першої інстанції сплатив аліменти у визначеному розмірі та погасив заборгованість, яка виникла без його вини за період з дня подання позову та до дня пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Вважає невірним висновок суду про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за один місяць, який судом допущено до негайного виконання, оскільки позивачка не отримала та не подала виконавчий лист про стягнення аліментів за один місяць.

В апеляційній скарзі також наводить свій розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, починаючи з дня набрання чинності рішення суду про стягнення аліментів, тобто з 19 грудня 2013 року, згідно якого: пеня за січень 2014 року становить 933 грн. 80 коп., за лютий - 3328 грн. 31 коп., за березень - 3127 грн. 80 коп., за квітень - 2400 грн. 00 коп.

Просить рішення Рівненського міського суду від 23 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що неможливість одноразової сплати ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів, що виникла за час розгляду справи, не свідчить про відсутність його вини у погашенні заборгованості з моменту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, оскільки з 19 грудня 2013 року йому було відомо про обов'язок по сплаті аліментів з дня подання позову до суду.

Відповідно до ст.196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми сплачених аліментів за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 в погашенні заборгованості по сплаті аліментів, що виникла за час розгляду справи і вона вважає, що наведений нею розмір позовних вимог підлягає до задоволення в повному обсязі.

Матеріали справи містять понесені витрати на правову допомогу та їх розрахунок, які на підставі положень ст.1 Закону України "Про адвокатуру" та ст.1 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" мають бути відшкодовані.

Просить рішення Рівненського міського суду від 23 жовтня 2014 року змінити в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів та стягнути з ОСОБА_3 на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 54528 грн. 45 коп., та скасувати в частині відмови у стягненні судових витрат і в цій частині прийняти нове рішення ,яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь судові витрати по справі (545 грн. 28 коп. судового збору та 3900 грн. 00 коп. витрати на правову допомогу) та вирішити питання про стягнення судових витрат за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - відхиленню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині визначення розміру неустойки(пені).

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено в судовому засіданні, що рішенням Рівненського міського суду від 10 жовтня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1000 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 03 квітня 2013 року до досягнення кожною дитиною повноліття.

Вказане рішення залишено без змін ухвалою колегії суддів апеляційного суду Рівненської області від 19 грудня 2013 року.

30 грудня 2013 року Рівненським міським судом видано виконавчий лист на виконання рішення від 10 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 19 грудня 2013 року. Строк пред'явлення виконавчого листа: до 19 грудня 2014 року (а.с.9).

05 травня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №569/6749/13-ц (а.с.54).

Судом першої інстанції при вирішенні справи вірно встановлено, що нарахування пені не може проводитися за період з травня по листопад 2013 року, оскільки протягом вказаного строку рішення суду про стягнення аліментів оскаржувалося в апеляційному порядку, що виключає наявність вини відповідача щодо сплати аліментів і це відповідає роз'ясненням, викладеним в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15.05.2006 року.

Разом з тим , судом помилково визначено розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тим місяцем, протягом якого не проводилося стягнення.

У зв'язку з цим сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється ,виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.

ОСОБА_1 зобов'язаний був платити аліменти в розмірі 2000 грн., починаючи з 03 квітня 2013 року (протягом одного місяця, який підлягав негайному виконанню), а також з 19 грудня 2013 року (набрання законної сили рішення про стягнення аліментів).

Розмір пені(1 відсоток за кожен день прострочення) від суми несплачених аліментів , з врахуванням сукупної кількості днів прострочення, що складає 221 день всього (з 19 грудня 2013 р. по вересень 2014 р.), а також 30 днів (03 квітня 2013 р. по 03 травня 2013 р.) ,- становитиме:

квітень 2013 р.: 30 днів*2000 грн.*1% = 600 грн.;

грудень 2013 р.: 221 день (аліменти відповідачем не сплачені, 13 д. прострочення)*2000 грн.*1% = 4420 грн.;

січень 2014 р.: 208 днів (аліменти відповідачем не сплачені, 31 д. прострочення)*2000 грн.*1% = 4160 грн.;

лютий 2014 р.: 177 днів (аліменти відповідачем не сплачені, 28 д. прострочення)*2000 грн.*1% = 3540 грн.;

березень 2014 р.: 149 днів (аліменти відповідачем не сплачені, 31 д. прострочення)*2000 грн.*1% = 2980 грн.;

квітень 2014 р.: 118 днів (аліменти відповідачем не сплачені, 30 д. прострочення)*2000 грн.*1% = 2360 грн.;

травень 2014 р.: 88 д. (25 д. прострочення, сплата аліментів - 28.05.2014 р.)*2000 грн.*1% = 1760 грн.;

червень 2014 р.: 63 д. (13 д. прострочення, сплата аліментів - 16.06.2014 р.)*2000 грн.*1% = 1260 грн.;

липень 2014 р.: 50 д. (21 д. прострочення, сплата аліментів - 24.07.2014 р.)*2000 грн.*1% = 1000 грн.;

серпень 2014 р.: 29 д. (9 д. прострочення, сплата аліментів - 12.08.2014 р.)*2000 грн.*1% = 580 грн.;

вересень 2014 р.: 20 д. (20 д. прострочення, сплата аліментів - 23.09.2014 р.)*2000 грн.*1% = 400 грн.

Розмір аліментів та дата їх аліментів вбачається із виписки по картці ОСОБА_2, наданої ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с.35-36).

Всього сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період квітень 2013 року, грудень 2013 року по вересень 2014 року включно становить 23060 грн., що підлягає сплаті з відповідача на користь позивачки, а наведені сторонами розрахунки заборгованості не відповідають положенням ст. 196 Сімейного кодексу України.

Покликання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те,що він має бути звільнений від сплати заборгованості, оскільки позивачка умисно не подавала виконавчий лист до виконання і поважність причин нею не доведено, - не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 звернулася до органу виконавчої служби в межах строку, встановленого виконавчим листом, а саме до 19 грудня 2014 року.

Підстав для задоволення вимог позивачки щодо стягнення витрат на правову допомогу у суду немає через відсутність документального підтверження фактичного понесення позивачкою таких витрат, оскільки наявні у справі документи(ксерокопія квитанції до прибуткового касового ордеру) не підтверджують проведення платежу на суму 3900 гривень на рахунок адвоката.

На підставі наведеного, ст.196 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2014 року змінити в частині стягнення пені: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 23060 грн. 00 коп. (двадцять три тисячі шістдесят гривень і нуль копійок).

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку сторонами та особами, які беруть участь у справі, протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Малько О.С. Бондаренко Н.В. Шимків С.С.