КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа№ 910/13343/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Шира О.В. - представник за дов. б/н від 03.06.2014р.;

від відповідача: Куц А.В. - представник за дов б/н від 25.07.2014р.;

від третьої особи: Ложечкин Ю.А. - представник за дов. б/н від 21.07.2014р.;

Дасюк В.В. - представник за дов. б/н від 18.07.2014р,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест", компанії ВАРНІЕЙТ ЛІМІТЕД (VARNIATE LIMITED)

на рішення Господарського суду м. Києва від 18.09.2014 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Компанія ВАРНІЕЙТ ЛІМІТЕД (VARNIATE LIMITED)

про стягнення 894 566,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Компанія ВАРНІЕЙТ ЛІМІТЕД (VARNIATE LIMITED) (далі - третя особа) про стягнення з відповідача 894 566,96 грн. заборгованості, з якої: 447 283,48 грн. безпідставно набутих та збережених грошових коштів; 447 283,48 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" 447283,48 грн. безпідставно набутих грошових коштів; 447 283,48 грн. штрафу та 17891,34 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. у справі №910/13343/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

При цьому, апелянт зазначив, що виходячи з положень попереднього договору, основний договір може бути укладено, як у нотаріальній формі так і у простій письмовій формі.

Також, скаржник вказав, що договір оренди і є основним договором, який мав бути укладений на виконання умов попереднього договору.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 19.09.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" було прийнято до провадження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Компанія ВАРНІЕЙТ ЛІМІТЕД (VARNIATE LIMITED) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. у справі №910/13343/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

При цьому, апелянт зазначив, що суд першої інстанції зробив необгрунтоване припущення щодо наявності апеляційного оскарження рішення Господарськог осуду міста Києва від 04.09.2014р. за № 910/14259/14 і не взяв його до уваги при прийнятті спірного рішення.

Також, скаржник вказав, що договір оренди і є основним договором, який мав бути укладений на виконання умов попереднього договору.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 19.09.2014 р. апеляційну скаргу Компанії ВАРНІЕЙТ ЛІМІТЕД (VARNIATE LIMITED) було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 18.11.2014 р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

27.11.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання третьої особи про зупинення провадження у даній справі до вирішення судом справи №910/14259/14.

Київський апеляційний господарський суд розглянувши дане клопотання дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Згідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне зупиняти провадження у справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а таке зупинення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи, що є неприпустимим.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що матеріали справи містять достатню кількість в розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України доказів (відомостей, рахунки-фактури, акти, тощо) для правомірного вирішення даного спору.

Враховуючи вище викладене, не підлягають задоволенню клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до вирішення справи №910/14259/14.

Крім того, не підлягають задоволенню клопотання третьої особи про надання для ознайомлення матеріалів справи та її відкладення, як необґрунтоване.

Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест", компанії ВАРНІЕЙТ ЛІМІТЕД (VARNIATE LIMITED) - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" (орендодавець) було укладено попередній договір (далі - договір)

Відповідно до п. 1.1 договору сторони зобов'язуються укласти договір оренди нерухомого майна (Основний договір) у нотаріальній формі не пізніше п'яти календарних днів з моменту (дати) реєстрації орендодавцем права власності на нерухоме майно, визначене пунктом 1.2 договору.

У разі неможливості укладення договору оренди в нотаріальній формі до дати відкриття торговельно-виробничого комплексу "Амстор" (далі - ТВК "Амстор") з причин непроведення орендодавцем державної реєстрації права власності на нерухоме майно, сторони зобов'язуються за вимогою орендаря укласти договір оренди у простій письмовій формі не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати відкриття ТВК "Амстор" (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Договору);

Згідно п. 1.2 договору під терміном "нерухоме майно" сторони розуміють нежитлове приміщення або їх сукупність, загальною орієнтованою площею 3997,1 кв.м., що розташовані у будівлі ТРЦ.

Відповідно п. 1.8 договору протягом 10 банківських днів з дати укладання Попереднього договору орендар зобов'язаний сплатити перший транш у розмірі 447283,83 грн., що еквівалентно 55959,40 доларів США.

Про точну дату, місце і час нотаріального посвідчення Основного договору орендодавець зобов'язаний повідомити письмово орендаря не пізніше ніж за п'ять календарних днів до вказаної дати (пункт 1.12 Договору).

Відповідно до п. 1.10 договору зобов'язання, що встановлено цим попереднім договором, припиняється після підписання основного договору протягом строку, визначеного п. 1.1 цього попереднього договору.

З огляду на викладене, та враховуючи, що п. 1.1 договору встановлено, що сторони зобов'язуються укласти договір оренди нерухомого майна (Основний договір) у нотаріальній формі не пізніше п'яти календарних днів з моменту (дати) реєстрації орендодавцем права власності на нерухоме майно, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження відповідача, що виходячи з положень попереднього договору, основний договір може бути укладено, як у нотаріальній формі так і у простій письмовій формі.

Згідно п. 1.20 договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до дати укладення основного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

За попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором (ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав п. 1.8 договору та перерахував відповідачу гарантійний платіж у сумі 447283,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.01.2013р. № 738 (наявний в матеріалах справи).

Так, позовна заява мотивована тим, що відповідач зобов'язання за договором не виконав, у встановлений строк основний договір не уклав, про державну реєстрацію права власності на об'єкт оренди не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрував право власності на нежитлове приміщення 30.07.2013р, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 7272416 від 30.07.2013р.

Тобто, основний договір мав бути укладений позивачем і відповідачем не пізніше 05.08.2013р. (04.08.2014р. - вихідний день, неділя).

Так, як зазначає позивач станом на дату подання позовної заяви основний договір не був укладений, та просить суд першої інстанції у зв'язку з відсутністю правових підстав у відповідача на набуття спірних коштів, стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 447283,48 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 20.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (орендар) було укладено договір оренди в простій письмовій формі (далі - договір оренди), предметом якого відповідно до умов договору є зобов'язання орендодавця передати, а орендаря прийняти у тимчасове оплатне користування нерухоме майно - приміщення, конкретне розташування та характеристики якого визначені додатком № 1 до Договору оренди (нежитлове приміщення загальною площею 4098,2 кв.м., що розташоване на відмітці - 3.800, 5.100 будівлі ТРЦ.

Відповідно до п. 3.3 договору оренди орендодавець надає приміщення у користування орендаря на строк 35 календарних місяців. Строк оренди починає свій перебіг з моменту передачі приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення в оренду згідно положень пункту 4.1. договору оренди. Строк оренди завершується у момент оформлення сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди згідно з приписами пунктів 4.6, 4.7 договору оренди.

Крім того, в преамбулі договору оренди сторони зазначили, що діють у відповідності до умов під. 1.1.1 п.п. 1.1, 1.2 договору.

20.02.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" склали та підписали акт приймання-передачі приміщення для підготовки до орендного користування, за яким орендарю передано приміщення (нежитлове приміщення загальною площею 4 098,2 кв.м.), що розташоване на відмітці - 3.800, - 5.100 будівлі ТРЦ, для підготовки до використання за цільовим призначенням.

07.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" склали та підписали акт приймання-передачі приміщення в оренду, за яким орендарю передано приміщення (нежитлове приміщення загальною площею 4098,2 кв.м.), що розташоване на відмітці - 3.800, - 5.100 будівлі ТРЦ) для здійснення господарської діяльності з розміщення торговельно-виробничого комплексу у складі магазину, закладів громадського харчування, виробничих цехів різного профілю, складських та адміністративних приміщень, надання супутніх послуг, тощо.

За умовами пункту 1.1 Попереднього договору сторони зобов'язувалися укласти Основний договір у нотаріальній формі не пізніше п'яти календарних днів з моменту (дати) реєстрації орендодавцем права власності на нерухоме майно.

Підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 Договору, в свою чергу, передбачено, що у разі неможливості укладення договору оренди в нотаріальній формі до дати відкриття торговельно-виробничого комплексу "Амстор" (далі - ТВК "Амстор") з причин непроведення орендодавцем державної реєстрації права власності на нерухоме майно, сторони зобов'язуються за вимогою орендаря укласти Договір оренди у простій письмовій формі не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати відкриття ТВК "Амстор".

Тобто умовами Попереднього договору Основний договір і Договір оренди не є тотожними поняттями; крім того, укладення Договору оренди не звільняло відповідача від обов'язку виконання пункту 1.1 Договору, а саме укладення Основного договору в нотаріальній формі.

Наведене підтверджується також тим, що: як зазначалося, сторони в попередньому договорі погодили, що укладення Основного договору пов'язується з настанням такої події як проведення державної реєстрації права власності на об'єкт оренди; відповідач зареєстрував право власності на нежитлове приміщення 30.07.2013р., проте про наведений факт Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" позивача не повідомило, натомість 31.07.2013р. відповідачем (продавець) і Компанією (покупець) укладено в нотаріальній формі договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця нерухоме майно - 44/100 частини нежитлових приміщень, що складає 6990,10 кв.м., в які також входить приміщення, що є предметом оренди за Договором оренди.

10.09.2013р. між Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" (продавець) і Компанією (покупець) було укладено в нотаріальній формі договір поділу нерухомого майна, за умовами якого сторони розподілили нерухоме майно, що є предметом права спільної часткової власності.

За Компанією зареєстровано право власності на 44/100 частини нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №9200904 (наявний в матеріалах справи).

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" не виконало обов'язку, передбаченого пунктами 1.1 та 1.12 попереднього договору, а саме не повідомило про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, не уклало з позивачем основний договір та не повідомило про дату, час і місце нотаріального посвідчення основного договору.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржників, що договір оренди і є основним договором, який мав бути укладений на виконання умов попереднього договору, що на думку скаржників підтверджується підписаними сторонами 07.03.2013р. і 04.06.2013р. договорами відповідно № 1 і № 2 про внесення змін до Договору оренди; актом приймання-передачі приміщення для підготовки до орендного користування від 20.02.2013р.; актом приймання-передачі приміщення в оренду від 07.03.2013р.; актом приймання-передачі робіт (надання послуг) від 29.03.2013р. № ОУ-0000001; рахунком-фактурою від 29.03.2013р. № СФ-0000003; рахунком-фактурою від 11.04.2013р. № СФ-0000006; актом приймання-передачі робіт (надання послуг) від 31.05.2013р. № ОУ-0000006; рахунком-фактурою від 07.05.2013р. № СФ-0000008; актом приймання-передачі робіт (надання послуг) від 28.06.2013р. № ОУ-0000007; рахунком-фактурою від 04.06.2013р. № СФ-0000010; актом приймання-передачі робіт (надання послуг) від 31.07.2013р. № ОУ-0000010; рахунком-фактурою від 01.07.2013р. № СФ-0000012; актом приймання-передачі робіт (надання послуг) від 31.08.2013р. № ОУ-0000013; рахунком-фактурою від 07.08.2013р. № СФ-0000013; рахунком-фактурою від 04.09.2013р. № СФ-0000015.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції вищезазначені документи підтверджують виконання сторонами взятих на себе зобов'язань саме за договором оренди, і не підтверджують в розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України укладення основного договору, акт мав бути укладений в іншій формі та на інший строк.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо спростовання доводів відповідача про врахування у сумі орендних платежів названого гарантійного платежу, оскільки вищенаведені рахунки-фактури виставлялися за оренду нерухомого майна за договором оренди, вказані в них суми відповідають встановленій в договорі оренди, як в договорі оренди, так і в рахунках відсутні посилання на зарахування такими рахунками гарантійного платежу як частини місячних орендних платежів.

Згідно з частиною третьою статті 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні (ч. 4 ст. 182 Господарського кодексу України).

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції внаслідок не укладення сторонами основного договору попередній договір припинився.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на наведене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 447 283,48 грн. гарантійного платежу, набутого ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" з підстави, яка згодом відпала (попередній договір припинено).

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 447283,48 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.9 Попереднього договору встановлено, що у разі неправомірної відмови чи ухилення орендодавця від укладення основного договору або договору в простій письмовій формі, орендодавець зобов'язаний повернути орендарю суму сплаченого ним гарантійного платежу, компенсувати орендарю вартість документально підтверджених виконаних опоряджувальних робіт та сплатити штраф у розмірі місячної орендної плати.

Ставка місячної орендної плати обумовлена сторонами у додатку №2 до попереднього договору і складає суму в гривнях, еквівалентну 14 доларам США за один квадратний метр в період першого року оренди (12 календарних місяців).

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році).

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму штрафних погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача 447283,48 грн. штрафу.

Посилання відповідача і третьої особи в обґрунтування своїх заперечень на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2014р. за № 910/14259/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" про визнання договору оренди недійсним і за позовом Компанії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" про стягнення коштів правомірно не взято судом першої інстанції до уваги, оскільки вказане судове рішення не набрало законної сили внаслідок подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" апеляційної скарги на таке рішення.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження третьої особи, що суд першої інстанції зробив необгрунтоване припущення щодо наявності апеляційного оскарження рішення Господарськог осуду міста Києва від 04.09.2014р. за № 910/14259/14 і не взяв його до уваги при прийнятті спірного рішення, оскільки як вбачається з програми відділу діловодства в господарських судах, апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2014р. за №910/14259/14 була подана 18.09.2014р., тобто в день прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що в разі недопущення подвійного стягнення сум гарантійного платежу як на користь позивача так і на користь третьої особи в разі задоволення позовних вимог по справі №910/14259/14, сторони не позбавлені права з вернутися до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. у справі №910/13343/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест", компанії ВАРНІЕЙТ ЛІМІТЕД (VARNIATE LIMITED) - задоволенню не підлягають

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест", компанії ВАРНІЕЙТ ЛІМІТЕД (VARNIATE LIMITED) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. у справі №910/13343/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13343/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун