ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2014 року м. Київ К/800/36798/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" до Головного управління санітарно-епідеміологічної служби у Донецькій області про визнання дій протиправними, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління санітарно-епідеміологічної служби у Донецькій області в особі відокремленого структурного підрозділу Макіївського міського Управління філії Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2013 року ТОВ "Енергокапітал" звернулося до суду з позовом до Головного управління санітарно-епідеміологічної служби у Донецькій області про визнання недійсною та скасування постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства №3 від 18 березня 2013 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі, Головне управління санітарно-епідеміологічної служби у Донецькій області в особі відокремленого структурного підрозділу Макіївського міського Управління філії Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач веде пусконалагоджувальні роботи на виробничому комплексі по утилізації шламових відходів вугільного та металургійного виробництва ТОВ «Енергокапітал», розташованого в Совєтському районі м. Макіївки.
18 березня 2013 року відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства №3, якою на підставі статті 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» було тимчасово заборонено проведення робіт на виробничому комплексі по утилізації шламових відходів вугільного та металургійного виробництва ТОВ «Енергокапітал» (м. Макіївка, Совєтський р-н, вул. Чкалова, буд.2) з 20 березня 2013 року до доведення рівнів шуму на території прилеглої житлової забудови до санітарних норм.
Підставою прийняття наведеної постанови послужив висновок відповідача про порушення позивачем вимог статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», п.1.3,2.4 Санітарних норм допустимого шуму в приміщеннях житлових та громадських будівель і на території житлової забудови № 3077/84, в частині перевищення допустимого рівню шуму.
Постанова № 3 від 18 березня 2013 року прийнята на підставі акту санітарного обстеження об'єкту ТОВ «Енергокапітал» від 15 березня 2013 року та протоколів проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку №16, №17, №18 від 15 березня 2013 року за адресами м. Макіївка, вул. Тургенева, 17; м. Макіївка, вул. Плеханова, буд.19; м. Макіївка, вул.1 Восточна, буд.19, якими були встановлені перевищення гранично допустимого рівня шуму.
Вищевказані протоколи складені відповідачем за формою 297/0, наведеною у додатку 14 до Положення про проведення органами, установами та закладами державної санепідслужби Міністерства охорони здоров'я України атестації санітарних лабораторій підприємств і організацій на право проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 квітня 1999 року №91 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 року за №686/3979.
Однак, як було встановлено судами попередніх інстанцій, в порушення наведеного Положення спірні протоколи були складені за відсутністю представника позивача; не містять в собі чітких відомостей щодо засобів вимірювальної техніки (найменування, тип, заводський номер) та відомостей про повірку (номер свідоцтва, термін дії). У протоколах зазначено використання засобів вимірювальної техніки : шумомер РАА-3, №BABOGGA 60, а до матеріалів справи надано свідоцтво про повірку на вимірювач шуму PHONIC PAA3 зав. № BABOGGA 601.
Крім того, у пункті 2.16 ГОСТ 23337-78 «ШУМ. Методи вимірювання шуму на селитебной території і в приміщеннях житлових і громадських будівель» встановлено, що вимірювання шуму на селитебной території не повинно проводитися під час випадання атмосферних опадів та швидкості вітру понад 5 м/с. При швидкості вітру понад 1 до 5 м/с слід застосовувати екран для захисту вимірювального мікрофона від вітру.
Згідно листа Донецького регіонального центру гідрометеорології від 13 травня 2013 року №24/11.24/189 вбачається, що на дату здійснення відповідачем вимірювання шумового навантаження (15 березня 2013 року) швидкість вітру становила 16 м/с. За таких обставин, згідно до вимог ГОСТ 23337-78 відповідач взагалі не повинен був проводити вимірювання шуму.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що протоколи проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку №16, №17, №18 від 15 березня 2013 року, якими були встановлені перевищення гранично допустимого рівня шуму, складені з порушенням чинного законодавства, а тому не є належними доказами порушення позивачем вимог статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», пунктів 1.3,2.4 Санітарних норм допустимого шуму в приміщеннях житлових та громадських будівель і на території житлової забудови.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Головного управління санітарно-епідеміологічної служби у Донецькій області в особі відокремленого структурного підрозділу Макіївського міського Управління філії Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: