ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/32171/13

К/800/31860/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Прокуратури м. Вінниці, прокурора м. Вінниці Кобко С.Л., заступника прокурора м. Вінниці Чайки О.Г. про визнання протиправними дій, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Прокуратури м. Вінниці, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року позивачі звернулися до суду з позовом до Прокуратури м. Вінниці, прокурора м. Вінниці Кобко С.Л., заступника прокурора м. Вінниці Чайки О.Г. про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними бездіяльність прокуратури м. Вінниці та прокурора м. Вінниці Кобка С. Л. щодо не розгляду заяви позивачів від 12 січня 2013 року про вжиття заходів прокурорського реагування.

Визнано протиправними дії заступника прокурора м. Вінниці Чайки О.Г. щодо пересилання Вінницькому міському голові Гройсману В. Б. заяви позивачів від 12 січня 2013 року про вжиття заходів прокурорського реагування.

Зобов'язано Прокуратуру м. Вінниці розглянути заяву позивачів від 12 січня 2013 року про вжиття заходів прокурорського реагування. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року виключено з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції обґрунтування щодо відмови у стягненні з відповідачів на користь позивачів відшкодування моральної шкоди. Врешті поставу суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, позивачі звернулися з касаційною скаргою, в якій просять рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Прокуратура м. Вінниці звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційних скарг, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 січня 2013 року позивачі зверталися до Прокуратури м. Вінниці з заявою про вжиття заходів прокурорського реагування щодо:

- надання публічних послуг з реабілітації у вигляді: патронажних послуг (постійного догляду) ОСОБА_3; соціально-побутових послуг ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

- припинення порушення конституційних прав усіх інших інвалідів м. Вінниці, які за висновком МСЕК, потребують постійного стороннього догляду, шляхом надання їм таких послуг в натурі;

- ініціювання притягнення до встановленої закон відповідальності, кримінальної включно, посадових осіб, з вини яких порушені та продовжують порушуватися конституційні права позивачів;

- вжити заходів по відшкодування позивачам матеріальної шкоди в сумі собівартості ненаданих публічних послуг;

- про наслідки розгляду заяви письмово повідомити позивачів відповідно до закону.

Прокуратурою м. Вінниці листом від 17 січня 2013 року заяву позивачів від 12 січня 2013 року направлено для розгляду Вінницькому міському голові Гройсману В.Б.

В подальшому, 15 лютого 2013 року виконкомом Вінницької міської ради заява позивачів була розглянута, про що вони були повідомлені листом № Ко-01-773/01-00-05.19 від 15 лютого 2013 року за підписом заступника міського голови В. Слишинського.

Положенням частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 1 статті 7 цього Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Разом з тим, відповідно до статті 12 Закону України «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Наказом Генерального прокурора України від 21 червня 2011 року №9гн затверджено Інструкцію «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» (далі - Інструкція).

Згідно з п. 3.2 Інструкції за кожним зверненням в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій: прийнято до розгляду; передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; направлено до іншого відомства; приєднано до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян», передбачено обов'язки органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяви чи скарг, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

При цьому, частиною 4 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються забороняється.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, заява позивачів від 12 січня 2012 року була адресована саме Прокуратурі м. Вінниці, має ознаки скарги, оскільки містить твердження заявника про порушення його законних прав та інтересів, в тому числі Вінницьким міським головою.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Прокуратура м. Вінниці при розгляді заяви позивачів від 12 січня 2013 року в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян», адресоване їй звернення по суті не розглянула та безпідставно скерувала його для розгляду Вінницькому міському голові.

Разом із тим, змінюючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивачами не було заявлено позовних вимог про стягнення на їх користь моральної шкоди із відповідачів, проте суд першої інстанції зазначив про це у мотивувальній частині постанови, тобто фактично вийшов за межі позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції змінена судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у незміненій частині та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційні скарги Прокуратури м. Вінниці та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у незміненій частині та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: