ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/58682/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Погребищенської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Погребищенської міської ради Вінницької області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №164 від 16 травня 2013 року 33 сесії 6 скликання Погребищенської міської ради Вінницької області про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги при виході на пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів (в розмірі станом на липень 2011 року) згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» та статтей 21, 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Зобов'язати Погребищенську міську раду Вінницької області провести відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та статтей 21,22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» виплату позивачу грошової допомоги при виході на пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів головного бухгалтера, який станом на липень 2011 року складав 960 грн., а всього на загальну суму 9600 грн., також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 8707, 65 грн. компенсації за ненадану додаткову оплачувану відпустку.

Постановою Погребищенського районного суду Вінницької області від 24 липня 2013 року позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року було скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій у справі, ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 з 10 серпня 1993 року по 28 липня 2011 року працювала головним бухгалтером в Погребищенській міській раді. В зв'язку з тим, що в трудовій книжці ОСОБА_3 замість посади головного бухгалтера міської ради була зазначена посада головного бухгалтера централізованої бухгалтерії міської ради, стаж державної служби з 10 серпня 1993 року по 01 січня 2002 року не був зарахований.

Згідно з постановою Погребищенського районного суду від 06 грудня 2011 року ОСОБА_3 зараховано до стажу державної служби (в органах місцевого самоврядування) період роботи на посаді головного бухгалтера Погребищенської міської ради з 10 серпня 1993 року по 01 січня 2002 року.

29 грудня 2011 року ОСОБА_3 подала документи до Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області про призначення їй пенсії як державному службовцю.

Розпорядженням №127560 від 06 квітня 2012 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно з Законом України «Про державну службу».

Постановою Погребищенського районного суду від 21 травня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року, розпорядження Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області №127560 від 06 квітня 2012 року скасовано, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області призначити ОСОБА_3 пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» з врахуванням положення статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Частиною 13 статті 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що обов'язковими умовами для виплати 10 посадових окладів, з урахуванням приписів статті 37 Закону України «Про державну службу», припинення державної служби відповідно до пункту 3 статті 30 Закону України «Про державну службу», а саме: досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону), наявності стажу державної служби не менше 10 років та звільнення з посади у зв'язку з виходом на пенсію.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, станом на дату звільнення з посади головного бухгалтера Погребищенської міської ради (28.07.2011 року) стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та стаж служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_3 становив менше 10 років.

Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що факт зарахування до стажу служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_3 період її роботи з 10 серпня 1993 до 01 січня 2002 року, згідно з судовим рішенням від 06 грудня 2011 року і, як наслідок ухваленого рішення, послідуюче призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» не надає права позивачу на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Крім того, статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року № 250, відповідно до якого державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж служби в цих органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів; додаткові оплачувані відпустки державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування надаються одночасно із щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 № 283 затверджено порядок обчислення стажу державної служби.

Пунктом 4 зазначеного Порядку передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

З системного аналізу наведених норм випливає, що виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходиться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки станом на дату розірвання трудових відносин між ОСОБА_3 та Погребищенською міською радою (28.07.2011 року) позивач не набула права на відпустку передбачену положеннями статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», у відповідача були відсутні підстави для компенсації зазначеного виду додаткової відпустки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: