22-ц/775/1715/2014(м)
263/3004/14-ц
Головуючий у 1 інстанції - Литвиненко Н.В.
Доповідач - Осипчук О.В.
Категорія 23
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„ 04" грудня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Осипчук О.В.
суддів: Супрун М.Ю., Мироненко І.П.,
при секретарі: Бєльченко Б.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті оренди житла, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 листопада 2014 року, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 05 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті оренди житла задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1200 грн., та судовий збір у сумі 40 грн. 58 коп.
З вказаним рішенням суду не погодилась позивач ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, визнавши поважними причини пропуску строку позовної давності про стягнення заборгованості по орендній платі за період з серпня 2010 року по березень 2011 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд першої інстанції на порушення вимог статей 257,261,262 ЦК України безпідставно не поновив їй строк позовної давності і не врахував, що об'єктивну можливість звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості вона отримала тільки починаючи з 19.02.2014 року, а з позовом звернулася 28 березня 2014 року, тобто в межах позовної давності. Крім того, стороною у правовідносинах по договору оренди вона стала з 05 травня 2011 року і про порушення свого права могла дізнатися тільки з цього часу і до суду таким чином вона також звернулася у межах трирічного строку.
В апеляційному суді представник позивача ОСОБА_3 підтримав доводи скарги у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що 17 липня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди жилого приміщення, за умовами якого ОСОБА_2 отримав в тимчасове платне користування однокімнатну квартиру в м, Маріуполі АДРЕСА_1 зі строком оренди з 05 серпня 2010 року до 05 серпня 2013 року та щомісячною орендною платою в розмірі 600 грн.
05 травня 2011 року між ОСОБА_4 та її матір'ю ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений договір дарування квартири, за яким власницею квартири стала ОСОБА_1 18 лютого 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була укладена письмова угода про перехід права вимоги, за якою до позивача було передано право вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати квартири АДРЕСА_1, яка утворилася за період з серпня 2010 року по 05 травня 2011 року на підставі договору оренди від 17.07.2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2
При розгляді справи позов суд першої інстанції керувався вимогами статей 513, 514, 599,810,814 ЦК України і дійшов висновку про те, що від ОСОБА_4 як колишнього власника та наймодавця до ОСОБА_1 перейшло право вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати за попередні періоди оренди квартири з серпня 2010 року по травень 2011 року, а також перейшли права первісного кредитора за договором оренди квартири від 17 липня 2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Задовольняючи частково позовні вимоги і, стягуючи з відповідача на користь позивачки заборгованість по оплаті оренди житла за квітень, травень 2011 року суд керувався вимогами статей 256, ч.4 ст. 267 ЦК України і виходив з того, що позовні вимоги за вказані місяці подані в межах трирічного строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач.
Відмовляючи у задоволені заяви про поновлення строку за період з вересня 2010 року по березень 2011 року суд виходив з того, що посилання позивачки на неможливість звернення до суду без укладення 18.02.2014 року угоди про уступку права вимоги як на поважну причину є необґрунтованим, оскільки за нормами ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. На думку суду позивачка знала та повинна була знати про порушення наймачем умов та строків оплати орендної плати, оскільки згідно п. 4.5 договору оренди від 17.07.2010 року всі розрахунки за договором велися виключно через позивача ОСОБА_1, що забезпечувало їй об'єктивну можливість бути своєчасно обізнаною про стан розрахунків за договором оренди та визначитися із ОСОБА_4, як колишньою власницею і орендодавцем, щодо дій про судовий захист порушених прав.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача за липень та серпень 2013 року суд керувався тим, що ці вимоги не підлягають повторному розгляду іншим судом, оскільки вказаний період був предметом розгляду апеляційним судом Донецької області і рішенням цього суду від 17.12.2013 року було встановлено відсутність заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за вказані місяці та у задоволені цих позовних вимог було відмовлено.
Апеляційний суд вважає висновки суду законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у справі, являється підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 2014 року ОСОБА_2 до Іллічівського районного суду м. Маріуполя було подано письмову заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності ( а.с.69).
Доводи скарги про безпідставне не поновлення судом строку позовної давності до уваги не приймаються, оскільки суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права та правомірно задовольнив позов частково в межах строку позовної давності, не визнавши зазначені позивачем причини пропуску строку поважними, оскільки остання з травня 2011 року є власницею квартири, яку орендував відповідач, і мала об'єктивну можливість порушити питання про захист свого порушеного права за період з серпня 2010 року.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним та обґрунтованим.
Доводи скарги до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до ухвалення помилкового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: