УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 р. Справа № 876/6115/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Бурі О. О.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року по справі №2а - 0770/490/11 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, у якому просила: скасувати, як незаконний, акт перевірки Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції №46/17 - НОМЕР_1 від 10 вересня 2010 року; скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №78/17 - 2/НОМЕР_1 від 20 вересня 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення від 20 вересня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №78/17-2/НОМЕР_1 прийняте на підставі незаконних висновків перевірки, викладених в акті перевірки №46/17 - 22803503426 від 10 вересня 2010 року, якою встановлено порушення вимог п.1 та п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення книги обліку доходів і витрат» від 26 вересня 2001 року №1269. На час проведення перевірки вона не мала змоги представити будь - які документи, оскільки утримувалася під вартою. Крім цього, Книга обліку доходів і витрат, яка ніби - то досліджувалася відповідачем, нею до перевірки не представлялася і не могла бути представлена, оскільки книга, яка нею велася, була втрачена, з приводу чого нею було подано відповідну заяву в органи державної податкової служби. У зв'язку з перебуванням під вартою вона була позбавлена можливості підтвердити достовірність фінансово - господарських документів і показників фінансово - господарської діяльності. Саму перевірку вважає незаконною, оскільки її проведено без належним чином оформленого направлення, яка за матеріалами перевірки передувала виданню наказу. Згідно змісту акта перевірки, відповідачем проведено позапланову документальну перевірку, хоча підстав, передбачених законодавством для проведення такої перевірки, не було. Позивач вважає, що зазначені нею обставини спростовують висновки перевірки і не підтверджують вчинення нею поршень, які викладені в акті перевірки, а тому у відповідача не було підстав, передбачених п. 1 ст. 17 та ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач подав письмові заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких перевірку було проведено на підставі постанови органу досудового слідства, у якій викладені питання, що підлягали дослідженню податковим органом. Листом від 20 серпня 2010 року за № 3303/1/17 - 2 позивача було повідомлено про проведення перевірки та про необхідність надання документів, який був отриманий позивачем особисто 25 серпня 2010 року. Також позивачу були вручені копія наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку. Проте, позивачем не представлено документів, що стосуються здійснення нею підприємницької діяльності за період із 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року.

Разом з цим при роздрукуванні направлення від 07 вересня 2010 року №448/17-2 було допущено механічну описку щодо місяця і зазначено серпень, але наказ, який є підставою для оформлення направлення на перевірку, датований 07 вересня 2010 року.

Також для проведення перевірки органом досудового слідства надано Книгу обліку доходів і витрат, яка була прошнурована і пронумерована, та зареєстрована Перечинському відділенні відповідача 14 грудня 2005 року за №1264.

Перевіркою встановлено, що позивач у 2009 році реалізувала товарно - матеріальні цінності без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 62 712 гривень 73 коп. та не внесла до Книги обліку доходів і витрат назву та суму товарів, отриманих для продажу, не вела обліку товарних запасів на складі. Також перевіркою встановлено, що позивач відображала у книзі виключно отримання готівкових коштів і не вказувала суми виручки, отриманої в безготівковій формі. Крім цього, у зв'язку з отриманням виручки у сумі, що перевищує 500 000 гривень позивач повинна була перейти на загальну систему оподаткування. На підставі висновків перевірки відповідачем 20 вересня 2010 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №78/17 - 2/НОМЕР_1, яким за встановлене порушення вимог п.1 та п.12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення книги обліку доходів і витрат» від 26 вересня 2001 року №1269 та на підставі вимог п. 1 ст. 17 та ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 2 095 251 гривня 97 коп., зокрема: 313 563 гривні 65 коп. на підставі п. 1 ст. 17 вказаного Закону та 1 781 688 гривень 32 коп. - на підставі ст. 21 Закону.

Тобто відповідач вважає, що перевірку проведено у відповідності до закону, за наявності підстав, а спірне рішення ґрунтується на висновках цієї перевірки, які повністю спростовують доводи позивача.

Судом першої інстанції у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача: Ужгородську міжрайонну державну податкову інспекцію у Закарпатській області на Ужгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області. Крім цього ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування, як незаконного, акту перевірки Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції №46/17 - НОМЕР_1 від 10 вересня 2010 року та скасування як незаконного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції №78/17 - 2/НОМЕР_1 від 20 вересня 2010 року в частині позовної вимог про скасування, як незаконного акту перевірки Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції №46/17 - НОМЕР_1 від 10 вересня 2010 року закрито у зв'язку з тим, що заява у цій частині не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тобто з підстав, передбачених ст. 157 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано неправомірними дії Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції щодо проведення перевірки, результати якої відображені в акті від 10 вересня 2010 року за №46/17 - 2/НОМЕР_1; скасовано рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №78/17 - 2/НОМЕР_1 від 20 вересня 2010 року.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що перевірка проведена у відповідності до закону та визначених законодавством порядку і підстав проведення перевірки, а виявлені в ході перевірки порушення підтверджені також в судовому засіданні. Обставини, зазначені позивачем у позовній заяві, не підтверджені жодними доказами і не давали суду першої інстанції підстав для визнання дій податкового органу та прийнятого рішення протиправними. Рішення про застосування штрафних санкцій ґрунтується на законі та прийнято на підставі висновків перевірки.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача), підтримав викладені в апеляційній скарзі та долучених до неї письмових поясненнях доводи і вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Позивач та представник позивача не погодилися з апеляційною скаргою і вважають, що наведені відповідачем обставини не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, яке є законним та обґрунтованим.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи позивача та представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи своїх висновки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, під час призначення та проведення перевірки діяв з порушенням законодавства, а докази про необхідність позивачу перейти на загальну систему оподаткування відсутні. В ході перевірки 10 вересня 2010 року Книга обліку доходів і витрат не досліджувалась, а позивач ствердила, що Книга обліку доходів і витрат була втрачена. У зв'язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що акт перевірки №46/17 - НОМЕР_1 від 10 вересня 2010 року не може бути допустимим та достовірним доказом по даній справі і дії відповідача призвели до прийняття необґрунтованого рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій). Крім цього, суд першої інстанції звернув увагу на розбіжності та уточнення у документах, що стосуються перевірки, які опосередковано вказують на відсутність безсторонності, добросовісності та розсудливості у діях відповідача. Також вищевикладеними обставинами мотивував свої висновки щодо виходу за межі пред'явлених позовних вимог при розгляді та вирішенні справи, що є необхідним для захисту прав та інтересів позивача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, на підставі постанови органу досудового слідства УСБУ України в Закарпатській області від 31 травня 2010 року про призначення виїзної позапланової перевірки фінансово - господарської діяльності позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст.11 - 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідачем із 07 по 09 вересня 2010 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово - господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності із 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки 10 вересня 2010 року складено акт перевірки за №46/17 - 2/НОМЕР_1.

Згідно змісту вказаного акта (Вступна частина) перевірку проведено на підставі наказу відповідача від 07 вересня 2010 року за №786 та направлення на перевірку від 07 вересня 2010 року. Про проведення перевірки позивача було повідомлено листом відповідача від 20 серпня 2010 року №3303/1/17 - 2.

Крім цього у матеріалах справи наявне направлення №448/17 - 2 від 07 серпня 2010 року на перевірку позивача.

Також, відповідно до акта перевірки (сторінки 4, 5 акта перевірки ) позивачем для проведення перевірки не представлено документів, що стосуються її підприємницької діяльності за період із 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року. Для проведення перевірки органом досудового слідства було представлено, зокрема, Книгу обліку доходів і витрат позивача, яка зареєстрована у Перечинському відділенні Ужгородської МДПІ 14 грудня 2005 року за №1264. Згідно отриманої 18 червня 2010 року відповіді інформація про зареєстровані книги обліку доходів і витрат за позивачем відсутня, а у матеріалах облікової справи позивача, переданих для проведення перевірки Перечинським відділенням Ужгородської МДПІ, дані про втрату книг обліку доходів і витрат, зареєстрованих за позивачем, відсутні.

В ході проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки, встановлено порушення позивачем, зокрема: п. п. 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року за №727/98; п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо проведення розрахунків без застосування належним чином зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій на суму 62 712 гривень 73 коп.; вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1269, так як не внесла до Книги обліку доходів і витрат назву та суму вартості товарів отриманих від їх продажу та не вела у встановленому законодавством порядку, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації в загальній вартості товарно - матеріальних цінностей, винесених для реалізації у сумі 890 844 гривні 16 коп. у тому числі: у 2008 році - в сумі 501 061 гривня 93 коп. та у 2009 році - у сумі 389 782 гривні 23 коп..

На підставі висновків перевірки відповідачем 20 вересня 2010 року прийнято рішення форми «С» за №78/17 - 2/НОМЕР_1 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 095 251 гривня 97 коп..

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із такого.

У відповідності до ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» №727/98 від 03 липня 1998 року спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто, в даному випадку, річний обсяг виручки (500 000 гривень) підприємця є критерієм визначення можливості фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

При цьому, ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» №727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством.

У разі порушення вимог, встановлених ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» №727/98, зокрема, якщо у звітному періоді (кварталі, році) обсяг виручки суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) перевищив 500 тис. грн., то такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, (ст. 5 зазначеного Указу). При цьому, платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію за наслідками звітного періоду, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки, та сплатити з отриманого доходу відповідну суму податку в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13 - 92 від 26 грудня 1992 року, який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Як зазначено в акті перевірки згідно отриманої 18 червня 2010 року відповіді на запит відповідача щодо реєстрації за позивачем книг обліку доходів і витрат, інформація про зареєстровані книги обліку доходів і витрат за позивачем, відсутня. Також дані про втрату позивачем книг обліку доходів і витрат матеріалах облікової справи, переданих для проведення перевірки Перечинським відділенням Ужгородської МДПІ, відсутні.

Разом з цим, відповідно до заяви від 21 червня 2010 року, копія якої є у матеріалах справи, позивач зверталась до заступника начальника Ужгородської МДПІ Ліуша Б. з проханням зареєструвати книгу обліку доходів і витрат у зв'язку з втратою попередньої і заява позивача цього ж дня зареєстрована відповідачем.

Згідно акту перевірки №46/17-2803503426 від 10 вересня 2010 року, оригінал Книги обліку доходів і витрат позивача, яка прошнурована, пронумерована і зареєстрована у Перечинському відділенні Ужгородської МДПІ 14 грудня 2005 року за №1264, надано для перевірки СВ УСБУ в Закарпатській області.

Проте згідно протоколу обшуку та виїмки від 23 червня 2010 року досудовим слідством Книга обліку доходів і витрат не вилучалась.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до звітів позивача - платник єдиного податку за IV квартал 2008 року, обсяг виручки від реалізації товарів, робіт (наданих послуг) задекларовано наростаючим підсумком і з початку року становив 499 193 гривні 08 коп.. Відповідно, обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивачем за 4 квартал 2008 року не перевищив 500 000 гривень, а тому у позивача не було обов'язку переходити на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), тобто із 01 січня 2009 року та визначити податок з доходів фізичних осіб за 4 квартал 2008 року.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що дані обставини та зазначені позивачем показники її фінансово - господарської діяльності не спростовуються змістом акту перевірки від 10 вересня 2010 року, який і не підтверджує висновку щодо обсягу виручки позивача у 2008 році понад 500 000 гривень і невідповідність його розміру, задекларованому позивачем.

Згідно ст. 128 Господарського кодексу України, підприємець зобов'язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства. Відповідно до п. 8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України №599 від 29 жовтня 1999 року для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде «Книгу обліку доходів і витрат» згідно із додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України №12 від 21 квітня 1993 року. При цьому, обов'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий доход».

Відповідачем не доведено, що саме зазначені у акті документи, які на письмовий запит Ужгородської МДПІ від 08 вересня 2010 року за №4118/10/17 - 2 були надані для ознайомлення та вивчення 09 вересня 2010 року, досліджувались під час перевірки.

Суттєвими на переконання колегії суддів апеляційного суду є і ті обставини, що згідно довідки Закарпатської УВП №9 Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11 жовтня 2010 року №12/3528 позивач із 25 червня по 06 жовтня 2010 року утримувалася у Закарпатській УВП №9, а тому і не могла представити до перевірки відповідні документи. Направлення на перевірку датоване 07 серпням 2010 року і, як зазначалося вище, позивача повідомлено про перевірку листом від 20 серпня 2010 року, хоча наказ видано 07 вересня 2010 року, що у свою чергу ставить під сумнів факт допущення помилки (описки) при оформленні направлення. Тому і доводи відповідача щодо цих обставин, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу. Зокрема, не заслуговують на увагу твердження про вручення направлення на перевірку від 07 вересня 2010 року, оскільки таке направлення відсутнє. Не можуть бути враховані і твердження податкового органу в акті перевірки, що позивачем не представлено документів до перевірки, оскільки позивач перебувала під вартою і об'єктивно не мала змоги представити документи, а тому була позбавлена можливості підтвердити задекларовані нею показники фінансово - господарської діяльності.

Враховуючи, що Книга обліку доходів і витрат згідно поданою заявою була втрачена і не вилучалася у позивача у встановленому законом порядку, апеляційний суд вважає, що не підтвердженим є факт вчинення записів у книзі, яка згідно акта була предметом перевірки, саме позивачем. При цьому відповідачем в судовому засіданні не доведено зворотного, тобто не доведено, що записи у цій книзі відповідають фактичним результатам фінансово - господарської діяльності позивача.

Крім цього, мета перевірки визначена органом досудового слідства і випливає із положень ст. 64 Кримінально - процесуального кодексу України (1960 року) щодо обставин, які підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; характер і розмір шкоди, завданої злочином. Тобто матеріали перевірки могли бути використані досудовим слідством чи судом щодо доказування обставин у кримінальному провадженні і встановлення на підставі результатів перевірки та інших доказів наявності чи відсутності у діях особи (осіб) складу того чи іншого суспільно - небезпечного діяння, передбаченого відповідними статтями Кримінального кодексу України.

Також колегія суддів зазначає, що вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2012 року стосовно ОСОБА_2 не містить відомостей, що стосуються предмету доказування в даній справі і встановлені ним обставини не можуть бути підставою для звільнення від доказування відповідно юдо ст. 72 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку колегії суддів, описані вище дії Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції щодо проведення перевірки позивача, результати якої відображені в акті від 10 вересня 2010 року №46/17 - 2/НОМЕР_1, не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому і прийняте на підставі висновків перевірки рішення про застосування фінансових санкцій є протиправним.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами, викладеними відповідачем на обґрунтування апеляційної скарги також і з тих підстав, що такі доводи ґрунтуються на висновках перевірки, які були спростовані позивачем в судовому засіданні і які обґрунтовано були визнані судом першої інстанції такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року по справі №2а - 0770/490/11 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу у повному обсязі складено 02 грудня 2014 року.