Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
01 грудня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді Остапука В.І.,
суддів - Іващука В.Я., Шпинти М.Д.,
при секретарі - Міщук Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014180040000167 щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - Теслюка В.І.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
ВСТАНОВИЛА:
Прокурором, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, Шарабар А.В. подано апеляційну скаргу на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 серпня 2014 року.
Даним вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та йому призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі та звільнено останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з іспитовим строком на три роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції протягом іспитового
____________________________________________________________________
Справа № 559/2217/14-к Головуючий у І інстанції Стадійчук А.О.
Провадження №11кп/787/395/2014
Категорія: ч.2 ст.307 КК України Доповідач: Остапук В.І.
строку; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та збут наркотичних засобів, діючи всупереч вимогам ст.ст. 6, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року та ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, незаконно придбав наркотичний засіб - каннабіс, який незаконно зберігав при собі з метою збуту, та в ході проведення оперативних закупівель неодноразово збував ОСОБА_4:
- 25 березня 2014 року, близько 19 год., за місцем свого проживання, а саме по АДРЕСА_1, незаконно збув за 50 гривень особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс масою 5,578 грам;
- 01 квітня 2014 року, близько 19 год., поблизу житлового будинку АДРЕСА_2, повторно незаконно збув за 150 гривень особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс масою 1,505 грам;
- 08 квітня 2014 року, близько 23 год., по вул. Мостовій в м. Дубно Рівненської області, повторно незаконно збув за 100 гривень особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс масою 1,01 грам.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, Шарабар А.В. не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України є надто м'яким, обраним без врахування ступеня тяжкості та характеру суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, а також обставин його вчинення. Вказує, що судом у вироці не наведено мотивів застосування ст.ст.69, 75 КК України. Просить вирок суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч.2 ст.307 КК України у виді шести років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу внесеними до неї змінами з викладених у них підстав та просив їх задовольнити, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просили вирок суду залишити без змін, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги з внесеними до неї змінами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КК України. Встановлені судом фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та його кваліфікація за ч.2 ст.307 КК України учасниками судового провадження не оспорюються, а тому не заслуговують на увагу доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції підставно врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного, а саме те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав повністю, виключно позитивно характеризується, є особою молодого віку, а також обставини, які пом'якшують його покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, на підставі чого обґрунтовано призначив покарання останньому із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.307 КК України.
Як правильно встановлено судом першої інстанції у вироку та стверджується матеріалами кримінального провадження, всі три епізоди збуту ОСОБА_1 наркотичних засобів здійснювалися виключно під час проведення оперативних закупівель наркотичного засобу працівниками міліції.
Як вбачається з аудіозапису судового засідання, здійсненого за допомогою технічного засобу фіксування кримінального провадження, будучи допитаним в судовому засіданні в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 дав показання про те, що його знайомий звернувся до нього з проханням продати йому наркотичний засіб, що він і зробив. Наркотичний засіб, а саме коноплю, він збував йому тричі на його ж прохання, оскільки його знайомий мав раніше проблеми із законом, а саме відбував покарання за крадіжку. Більше наркотиків він не збував.
Європейський суд з прав людини у справі «Сепіл проти Туреччини» (Sepil v. Turkey, №17711/07) вказав, що у випадку, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і притягнення її до відповідальності, а підбурюють цю особу до вчинення злочину, має місце провокація злочину. Враховуючи, що в даному кримінальному провадженні не здобуто жодних доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 здійснювався збут наркотичного засобу будь-якій іншій особі, окрім ОСОБА_4, який діяв у відповідності до ст. 5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 року, то на думку колегії суддів в даному випадку також мала місце провокація з боку працівників міліції, тим більше не зрозуміло чому злочин щодо збуту наркотичних засобів не було припинено працівниками міліції ще 25 березня 2014 року, тобто в перший день оперативної закупки.
Аналізуючи всі вищезазначені обставини в сукупності, кількість наркотичних засобів, ту обставину, що будь-яких тяжких наслідків від дій обвинуваченого не настало, оскільки усі закупки наркотичного засобу здійснювалися під контролем працівників міліції, а також наведені дані про особу ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано обрав покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 75 КК України.
Доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.
Обране покарання ОСОБА_1 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому підстав для скасування чи зміни вироку з обставин, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді:
__________ __________ ___________
Остапук В.І. Іващук В.Я. Шпинта М.Д.