У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

з участю відповідачки та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 29 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання, пені, інфляційний втрат та трьох відсотків річних,

в с т а н о в и л а :

15 вересня 2014 року ТОВ „Старт" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 10 386,46 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 1547,51 грн. пені, 1311,51 грн. інфляційний втрат та трьох відсотків річних у сумі 55,28 грн. - а всього 13 300,86 грн.

Рішенням Рівненського міського суду від 29 жовтня 2014 року позов задоволено частково. З відповідачки на користь позивача стягнуто 7740,94 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 1547,51 грн. пені, 1228,43 грн. інфляційний втрат та три відсотки річних у сумі 49,75 грн. - а всього 10 566,63 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 посилався на те, що позивач пропустив строк позовної давності, чого суд першої інстанції не врахував.

Суд стягнув заборгованість лише за послуги з централізованого опалення, у той час як позивач зазначав про заборгованість з теплопостачання, що включає в себе централізоване опалення та підігрів води.

Відповідачка заперечує факт отримання послуги від позивача, оскільки квартира, в якій вона проживає, відключена від системи централізованого опалення, що підтверджується відповідними доказами.

Покликаючись на ці обставини, відповідач рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом установлено, що відповідачці належить квартира АДРЕСА_1.

ТОВ „Старт" надає послуги з теплопостачання у житлове приміщення відповідачки, яка станом на 1 вересня 2014 року допустила 10 386,46 грн. заборгованості за ці послуги. Крім того, позивачем нараховані відповідачці 1547,51 грн. пені, 1311,51 грн. інфляційний втрат та три відсотки річних у сумі 55,28 грн.

Доказів, які б спростовували правильність зробленого позивачем розрахунку заборгованості відповідачки за надані послуги, у справі немає. Відповідачкою вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків із даного приводу суду не подано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.

Статтею 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Нарахування за послуги з теплопостачання проводиться відповідно до затверджених виконавчим комітетом Рівненської міської ради тарифів (рішення № 137 від 9 жовтня 2008 року та № 6 від 4 січня 2011 року).

Згідно з п. 18 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Статтею 68 ЖК України та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг встановлено п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, а згідно зі ст. 25 цього ж Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно з п. 35 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Статтею 10 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте відповідачка у справі належних і допустимих законом доказів про відключення її помешкання у встановленому порядку від мереж централізованого опалення суду не подала.

Її посилання на те, що вона не укладала із позивачем договору про централізоване опалення, також не є підставою для звільнення її від оплати таких послуг.

Таким чином, передбачених нормативними вимогами правових підстав для припинення позивачем нарахувань відповідачці за централізоване опалення її квартири та місць загального користування будинку немає.

З оскаржуваного рішення вбачається, що з урахуванням правил ст. ст. 257, 258, 266 і 267 ЦК України, а також заяви відповідачки про застосування позовної давності місцевий суд, виходячи з меж заявлених у справі позовних вимог, прийшов до цілком обґрунтованого висновку про те, що стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість у межах трирічного строку позовної давності за період з 1 жовтня (судом помилково в оскаржуваному рішенні зазначено з 1 вересня) 2011 до вересня 2014 року (часу звернення позивача в суд із даним позовом до відповідача). Тому за наведених обставин суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, законно й обґрунтовано стягнув з відповідачки на користь позивача 7740,94 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 1547,51 грн. пені, 1228,43 грн. інфляційний втрат та три відсотки річних у сумі 49,75 грн. - а всього 10 566,63 грн., відмовивши позивачу у задоволенні решти його позовних вимог.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 29 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: