УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 876/5325/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційні скарги Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року про задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів, третя особа - Головне управління Державного казначейської служби України у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу №1821-к від 29 серпня 2011 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

31 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання у справі № 2а-3109/11/0970.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання задоволено. Поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання у справі №2-a-3109/11/0970 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Головне управління Державного казначейства у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу № 1821-к від 29 серпня 2011 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Державна митна служба України та Львівська митниця Міндоходів оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що виконавчий лист був виданий позивачу 27 грудня 2011 року, з цієї дати позивач протягом року мав можливість звернутися з заявою про видачу виконавчого листа, однак свідомо не звертався, затягуючи термін подачі виконавчих листів до провадження. Крім того, в частині поновлення на роботі позивач до Державної митної служби України та Львівської митниці Міндоходів не звертався. Таким чином строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущений не з поважних причин. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про поновлення пропущенного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Представник відповідача (апелянта) Львівської митниці Міндоходів - Лупій Х.Ю. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про поновлення пропущенного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні не погодилися з доводами апеляційної скарги і вважають, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Представники Державної митної служби України та Головного управління Державного казначейської служби України у Львівській області у судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 грудня 2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесено постанову у справі №2а-3109/11/0970, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу № 1821-к від 29 серпня 2011 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Державної митної служби України № 1821-к від 29 серпня 2011 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці. Стягнено з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 14701,50 грн. за вимушений прогул. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць в розмірі 3653,10 грн. звернено до негайного виконання.

27 грудня 2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом за заявою позивача видано виконавчі листи зі строком пред'явлення до виконання до 27 грудня 2012 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року скасовано, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишено в силі.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що строк пред'явлення виконавчих листів до виконання заявником пропущено з поважних причин, які не залежали від волі заявника, а тому пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання підлягає поновленню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень ст.261 КАС України, які кореспондуються з положеннями ст.24 Закону України "Про виконавче провадження", стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до адміністративного суду за місцем виконання.

Згідно з приписами ч.2 ст.257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ч.4 ст.257 КАС України).

Положеннями ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Перебіг строку пред'явлення виконавчих листів, виданих судами, передбачений ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: з наступного дня після набрання рішенням законної сили; з наступного дня після закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення; з наступного дня після постановлення судового рішення в разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Матеріалами справи підтверджується, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання заявником пропущено з поважних причин, які не залежали від волі позивача і були зумовлені тим, що порушені права ОСОБА_1 остаточно були відновлені з прийняттям Вищим адміністративним судом України ухвали від 18 лютого 2014 року, якою постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року скасовано, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишено в силі.

Покликання апелянта на пропуск заявником строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання без поважних причин колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до закінчення річного строку постанова суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 була скасована судом апеляційної інстанції, і залишено в силі постанову Івано- Франківсього окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року про часткове задоволення позову Вищим адміністративним судом України 18 лютого 2014 року, через що заявник з поважних причин не міг реалізувати своє право на пред'явлення виконавчого листа до викнання, а тому з поважних причин пропустив річний строк.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини зазначає, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Зокрема, у п. 40 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 19 Рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2004 року у справі "Михайленки та інші проти України", Суд наголошує, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб п.1 ст.6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення ст.6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей ст.6 (див. також рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 589498/00, п. 34).

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційних скарг є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційні скарги Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року про задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі № 2a-3109/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 04 грудня 2014 року.