ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "29" січня 2009 р.                                                           Справа № 2/2705

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Будішевської Л.О.

суддів:                                                                        Зав'язуна В.С.

                                                                                   Пасічник С.С.

 

при секретарі                                                            Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 - представника за довіреністю від 31.01.2007р.,

від відповідача: ОСОБА_3 - представника за довіреністю від 28.01.2008р.,

 

розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Житомир   

на рішення господарського суду Житомирської області

від "07" серпня 2008 р. у справі № 2/2705 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Житомир   

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Житомир   

про стягнення 20159,10грн., 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.08.2008 р.у справі №2/2705 задоволено частково позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (м. Житомир) до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Житомир) про стягнення 20159,10грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 6797,50грн. заборгованості по орендній платі, 99,04грн. пені, 68,97грн. витрат з оплати державного мита та 40,37грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти новий судовий акт про відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- позивач не надав суду жодного належного доказу про досягнення між позивачем та відповідачем усіх істотних умов щодо оренди частини капітальної споруди АДРЕСА_1та й укладання такого договору;

- договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню;

- як зазначає відповідач, угоди між фізичними особами - підприємцями щодо оренди окремої частини капітальної споруди повинні укладатися в письмовій формі відповідно до п.п.1,4 ст.208, ст.793 ЦК України;

- позивач не надав жодного письмового документу, підписаного уповноваженими особами сторін, який би свідчив про наявність між позивачем та відповідачем угоди щодо оренди частини капітальної споруди АДРЕСА_1

- рахунки позивача на сплату орендної плати не є належним доказом укладання між позивачем та відповідачем договору найму (оренди) частини капітальної споруди АДРЕСА_1

- позивачем не надано суду жодного акту приймання-передачі в оренду частини капітальної споруди АДРЕСА_1від позивача до відповідача відповідно до договорів оренди приміщення;

- крім того, позивач не надав доказів, які б свідчили про сплату відповідачем грошових коштів за оренду капітальної будівлі;

- на думку апелянта, дія договорів оренди частини капітальної споруди АДРЕСА_1між позивачем та відповідачем не розпочиналась, у відповідача відсутні підстави для сплати орендної плати за вказаними договорами.

 

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та неповним з'ясуванням усіх обставин справи, просить дане рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції від 07.08.2008р. законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2звернулась до суду з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 20159,10грн., з яких 7729,69грн. заборгованість по орендній платі, 243,71грн. пені та 12185,70грн. штрафних санкцій.

Згідно з уточненнями до позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 19865,30грн., з яких 6797,50грн. боргу, 256,13грн. пені та 12811,67грн. штрафу згідно договору оренди (майнового найму) №508 від 01.01.2007р. (а.с.36-38).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 січня 2007 року між підприємцем ОСОБА_2(орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1(орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №508, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати частину будівлі - приміщення №6, загальною площею 135,1м2 , а також місце на відкритій стоянці, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а орендар (відповідач) зобов'язався прийняти в строкове платне користування дані приміщення (а.с.80-81).

Укладання даного договору між сторонами підтверджується печаткою відповідача на договорі та його підписом. Належність підпису відповідачу підтверджується також висновком експерта №1/107 від 16.05.2008р. (а.с.75).

За п.4.1 договору, орендна плата за приміщення №6 встановлена у розмірі 15,00грн. за 1 м.2, та становить 2026,50грн. на місяць, за місце на території відкритої стоянки встановлюється у розмірі 8,00грн. за одну одиницю - вантажні автомобілі,6,00грн. за одну одиницю - мікроавтобуси та 4,00грн. за одну одиницю - легкові автомобілі, яка поставлена на стоянку та вираховується як сума кількості машин помножена на кількість днів стоянки, згідно з книгою в'їзду-виїзду машин. Сумарна орендна плата складається з сум плати за оренду приміщень, оплати за стоянку автомобілів, платежів за комунальні послуги, які надаються орендодавцем орендарю та експлуатаційних витрат.

Пунктами 4.2 договору передбачено, що орендна плата здійснюється з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в користування безготівковим перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, на підставі рахунку виписаного орендодавцем. Плата за оренду здійснюється не пізніше 10 числа поточного місяця, а плата за інші надані комунальні послуги та експлуатаційні витрати не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем.

Для оплати за оренду приміщення, позивачем направлялися відповідачу рахунки №134 від 01.10.2007р.,№147 від 01.11.2007р. та №160 від 01.12.2007р. (а.с.10). При цьому, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що в рахунках орендна плата вказана за поточний місяць, а інші платежі за попередній місяць. В рахунку від 01.12.2007р. відображена тільки орендна плата за орендоване приміщення, так як з листопада відповідач іншими послугами не користувався.

 

Проаналізувавши наведені вище обставини справи в сукупності з нормами чинного законодавства, судова колегія вважає за необхідне відзначити таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Тобто, з огляду на наведені вище приписи ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язання є договір.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно пункту 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття ж 526 вищевказаного Кодексу встановлює також, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не  допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного Кодексу визначає як порушення зобов'язання.

У відповідності до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором (ч.1 ст.762 ЦК України).

Як встановив суд першої інстанції, договором оренди сторони визначили розмір орендної плати в сумі 2026,50грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що борг відповідача по орендній платі за період з 01.09.2006р. по 31.12.2007р. становить 6797,50 грн., яку правомірно стягнуто на користь позивача.

 

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 243,71грн. пені та 12185,70 грн. штрафу.

Пунктом 4.5 договору передбачено відповідальність орендаря за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Цим же пунктом передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.549 ч.2 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

А відповідно до частини 3 цієї ж статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Тобто, штраф є сталою сумою і розмір його не залежить від періоду прострочення виконання, тоді розмір пені залежить від періоду прострочення.

А отже, визначена в пункту 4.5 договору штрафна санкція (5%) є пенею, а тому відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що сторонами у договорі передбачена відповідальність орендаря у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, а звідси, сума пені складає 99,04грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в частині стягнення 144,67грн. пені та в частині стягнення 12185,70грн. штрафних санкцій.

 

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що об'єкт оренди не передавався відповідачу за актом, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, аналогічний договір оренди укладався між сторонами 01.09.2006р. зі строком дії до 31.12.2006р. (а.с.82). На виконання цього договору сторонами складено акт приймання-передачі орендованого майна (а.с.84). Таким чином, об'єкт оренди не виходив з користування відповідача, тому не було необхідності складати акт приймання-передачі на виконання договору оренди від 01.01.2007р. Крім того, факт укладення та виконання договору оренди підтверджується листом відповідача від 29.10.2007р., який адресований позивачу, в якому відповідач повідомляє, що він залишає орендоване приміщення та територію. (а.с.100)

 

Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не  ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Рішення господарського суду Житомирської області від 07.08.2008р. у справі  №2/2705 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

 

 

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                             

                                         

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 07 серпня 2008 року у справі №2/2705 залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Житомир - без задоволення.

 

2. Справу № 2/2705 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Будішевська Л.О.

судді:

                                                                                           Зав'язун В.С. 

                                                                                           Пасічник С.С. 

Віддрук. 5прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - ОСОБА_3 (АДРЕСА_1

5 - в наряд