Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2009 року Справа №8/130-06
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійника В.Ф., судді Гончар Т.В., судді-доповідача Кравець Т.В.
при секретарі Бухановій Т.А.
за участю представників сторін:
позивача –не прибув
відповідача –Мазуренко І.В. - директор
третьої особи –не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу позивача, ДПІ в м. Суми, (вх. № 46С/2-4) на рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2006р. по справі № 8/130-06
за позовом ДПІ в м. Суми
до ТОВ "Сумпак", м. Суми
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог –ВДК в м. Суми
про стягнення 86957,49 грн.
встановила:
Державна податкова інспекція у м. Суми звернулась до господарського суду Сумської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сумпак»про стягнення 14148,66 грн. заборгованості по наданій фінансовій допомозі на зворотній основі, відсотки в розмірі 47792,36 грн. та пені в розмірі 25016,47 грн., що разом складає 86957,49 грн., згідно договору від 24.10.1994р. № 80 «Про надання Українським державним концерном місцевої промисловості «Укрмісцевпром»фінансової допомоги на зворотній основі», в порядку ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.».
Рішенням господарського суду Сумської області від 28.04.2006р. (суддя Кіяшко В.І.) в задоволенні позовних вимог ДПІ в м. Суми відмовлено. Справа була розглянута на підставі ГПК України.
Позивач, ДПІ в м. Суми, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2006 р. скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 року по справі 8/130-06 апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2006р. залишено без змін. Справа була розглянута на підставі КАС України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2008 року скасовано ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006р., справу направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
При цьому, Вищий адміністративний суд України зазначив, що спірні правовідносини виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов угоди 24.10.1994р. № 80 “Про надання Українським державним концерном місцевої промисловості “Укрмісцевпром” фінансової допомоги на зворотній основі, в порядку ст. 22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006р.” та носять господарський характер. Тому, дана справа повинна розглядатись на підставі норм ГПК України.
На виконання даної постанови касаційної інстанції та на підставі ст. 11112 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд прийняв до провадження апеляційну скаргу ДПІ м. Суми та призначив її до розгляду у відповідності до норм Господарського процесуального Кодексу України.
Відповідач, ТОВ "Сумпак", відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Вважає, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства.
Апелянт у судове засідання не з’явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомлення про вручення поштового повідомлення № 5006620 від 15.01.2009р., яке мається в матеріалах справи.
Третя особа, ВДК в м. Суми, у судове засідання також не з'явилась, 06.02.2009р. до суду надіслала лист № 03-34/263 від 02.02.2009р., в якому просить судове засідання провести без її присутності.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представника відповідача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як свідчать матеріали справи, 24.10.1994р. між відповідачем –ТОВ "Сумпак" та Українським державним концерном місцевої промисловості "Укрмісцевпром" було укладено договір № 80 про надання фінансової допомоги на зворотній основі для закупівлі сировини та матеріалів і розрахунків за електроенергію та паливно-енергетичні ресурси.
Відповідно до п. 1.1 цього договору Український державний концерн місцевої промисловості "Укрмісцевпром" зобов’язується надати ТОВ "Сумпак" фінансову допомогу на зворотній основі на 6 місяців в сумі 18000 грн. з оплатою 30% річних. Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що ТОВ "Сумчанка", правонаступником якого є ТОВ "Сумпак" зобов'язується забезпечити повернення в повному обсязі суми фінансової допомоги 24 квітня 1995 року.
Додатковою угодою № 80 від 05.12.1994р. до зазначеного договору термін повернення фінансовою допомоги продовжено до 01.10.1995р. з оплатою за період користування з 12 жовтня 1994р. по 24 квітня 1995р. - 30 відсотків річних; за період користування з 24 квітня 1995р. по 1 жовтня 1995р. - 75 відсотків облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 80 від 24.10.1994р., він укладений між двома самостійними господарюючими суб'єктами: Українським державним концерном місцевої промисловості "Укрмісцевпром" та ВТО "Сумчанка", і має всі ознаки кредитного договору, а також при його укладенні мало місце вільне волевиявлення сторін, тому дані правовідносини регулюються положеннями цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 71 Цивільного Кодексу УРСР 1963р., який діяв на момент укладення та виконання вищевказаного договору, загальний строк позовної давності встановлений тривалістю в три роки. Статтею 76 зазначеного Кодексу передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Сумпак" є правонаступником ТОВ "Сумчанка". Статтею 77 ЦК України 1963р. передбачено, що переміна осіб по зобов’язанню не тягне за собою зміну строку позовної давності, тобто строк позовної давності по позовам, які пред’явлені до правонаступників боржника починається з дня виникнення у кредитора права на позов до боржника, а не з дня переходу зобов’язань по виконанню до його правонаступника.
Таким чином, дізнатись про порушення права щодо неповернення фінансової допомоги кредитор повинен був 02.10.1995р., тобто з цієї дати у нього і виникло право на позов, отже, строк позовної давності закінчився 02.10.1998р.
Однак, як вбачається зі штемпелю на позовній заяві ДПІ в м. Суми звернулась до господарського суду Сумської області тільки 27.02.2006р. (вхідний № 1877).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція в м. Суми ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції клопотань про поновлення строку позовної давності не заявляла.
Відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України в редакції 16 січня 2003р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Так, згідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи те, що у позивача закінчився строк позовної давності для подання даного позову, суд першої інстанції правомірно, відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, у задоволенні цього позову відмовив зі спливом позовної давності.
Так як позивач звернувся до суду також і з додатковими вимогами (стягнення відсотків та пені), то згідно зі ст. 84 ЦК України 1963р. у зв’язку з закінченням строку позовної давності за головною вимогою, визнається закінченим строк позовної давності і за додатковою вимогою.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржуване позивачем рішення першої інстанції прийняте при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача –без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п. 1 ст.103, ст. 105 ГПК України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2006р. по справі № 8/130-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Олійник В.Ф.
Судді Гончар Т.В.
Кравець Т.В.
Повний текст підписаний 11.02.2009р.