Справа №471/1119/14-ц 01.12.2014 01.12.2014 01.12.2014
Провадження №22-ц/784/3256/14 Головуючий у І інстанції Марценюк С.А.
Категорія 24 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
01 грудня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
з участю:
представника відповідача - Загороднюка А.Д.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Братського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2014 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Братський водоканал» про визнання дій щодо відключення водопостачання незаконними, покладення обов'язку по його відновленню та стягненя відшкодування моральної шкоди, -
у с т а н о в и л а :
27 серпня 2014 року ОСОБА_3 пред'явила до комунального підприємства «Братський водоканал» (далі КП «Братський водоканал») позов, який обґрунтувала наступним.
За біржевим договором № 3-66 від 09 вересня 2003 року вона у придбала у ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1.
07 лютого 2006 року вона вона була зареєстрована у названому житлі, а з 2008 року за усним договором з КП «Братський водоканал» стала споживачем послуг з централізованого холодного водопостачання, які підприємство надавало.
За її позовом, рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2011 року договір купівлі-продажу названої квартири було визнано дійяним, а її - визнано власником цього житла.
Користуючись послугами з водопостачання, вона дотримувалася умов їх надання, вчасно та у повному обсязі розраховувалася за спожиту воду.
Проте, в грудні 2013 року відповідач відключив її квартиру від водопостачання, пославшись як на підставу таких своїх дій, на, начебто, наявність у неї перед ним боргу.
Проте, ніяких рахунків по сплаті існуючого боргу та попереджень про відключення від водопостачання від КП «Братський водоканал» вона не отримувала.
Більше того, згідно показів лічильника та станом на січень 2014 року заборгованості за використання води в неї немає.
Вказавши на допущену помилку, вона стала вимагати відновлення водопостачання, проте її письмова заява до КП «Братський водоканал» з такою вимогою була залишена без відповіді.
У зв'язку з цим, вона вимушена звернутися до суду і, посилаючись на виписані обставини, просити суд позов задовольнити, визнати дії КП «Братський водоканал» щодо відключення водопостачання до квартири АДРЕСА_1 незаконними та зобов'язати того за власний рахунок здійснити підключення водопостачання до зазначеної квартири.
Крім того, оскільки діями відповідача по припиненню водопостачання їй спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні звичайного укладу життя та незручностях щодо забезпеченням потреб сім'ї, пов'язаних з використання води, просила стягнути з КП «Братський водоканал» 5 000 гривень у її відшкодування.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Пояснив, що за позивачкою було виявлено не обліковий забір води, у зв'язку з чим було припинено водопостачання до погашення нею заборгованості та укладення в належній формі відповідного договору про водопостачання, який раніше не укладався, оскільки позивач не була власником квартири.
Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2014 року в задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено за його недоведеністю.
ОСОБА_3 подала на це рішення апеляційну скаргу, просила його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Скаргу обґрунтувала невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи і положенням чинного цивільного законодавства.
Апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині вирішення вимог про визнання дій щодо відключення водопостачання незаконними та покладення обов'язку - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким названі вимоги задовольнити, в іншій частині - рішення залишити без змін.
Так, відмовляючи ОСОБА_3 у позові, суд 1 інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відключив квартиру позивача від мережі централізованого водопостачання, а тому законних підстав для його відновлення та стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування за моральну шкоду немає.
Колегія суддів судової палати частково погоджується з установленими судом 1 інстанції фактами та правовідносинами, однак вважає помилковими його висновки щодо правомірноі припинення водопостачання до квартири позивача і відсутності підстав для його відновлення.
Відповідно до статей 1,3 ЦК України, 1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Відмова від такого права є недійсною.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.
При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судовий розгляд, яким цивільна справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду.
В силу статей 10, 59, 60, 213 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" рішення суду у цивільні справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 58 - 59, ч.3 ст. 61, 212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.
Оскаржене рішення не у повній мірі відповідає виписаному.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Братського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2011 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1 та на підставі договору, укладеному в усній формі, шляхом приєднання, - споживачем послуг з централізованого холодного водопостачання, надавачем яких є відповідач.
В грудні 2013 року відповідач безпідставно, без розірвання договору або визнання його недійсним, відключив її квартиру від водопостачання, пославшись як на підставу таких своїх дій, на, начебто, наявність у неї перед ним боргу.
Такі його дії не відповідають положенням чинного законодавства, а тому є неправомірними.
Так, вирішуючи даний спір районний суд вірно керувався Законами України «Про житлово-комунальні послуги» і «Про питну воду та питне водопостачання», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, проте дійти вірного висновку щодо обґрунтованості дій сторін конфлікту дійти не зміг.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у договірних правовідносинах, підставою виникнення яких є дійсний договір про надання послуг з централізованого холодного водопостачання, укладений в усній формі, шляхом приєднання. Його наявність сторони не заперечували, а відсутність письмової форми його укладення не тягне за собою його недійсність.
За такого і відповідно до ст. 526 ЦК України, обидва учасника договору повинні виконувати його умови і мали право на його припинення лише за дотримання положень ст. 651 ЦК України.
Відповідач не навів доказів тому, що між ним та позивачем існувала, як беззастережна умова розірвання договору в односторонньому порядку, наявність у споживача заборгованості зі сплати, а за ст. 60 ЦПК України, то є його обов'язком. Не довів він і того, що сторони взаємоузгодили припинення договору з водопостачання, або, що є рішення про його розірвання.
Більше того, у справі відсутні належні докази наявності у позивача заборгованості сі сплати за спожиту воду, оскільки самої довідки підприємства про це замало. При наявності у позивача приладу обліку та квитанцій про сплату вартості спожитої води, відповідач зобов'язаний був довести заборгованість, а суд - перевірити та оцінити їх. Такого у справі немає.
За таких обставин дії відповідача з припинення водопостачання до квартири позивача були передчасними і необґрунтованими, а тому водопостачання сляд відновити.
Оскільки районний суд цього не зробив, то рішення про таке слід прийняти апеляційною інстанцією.
Що ж до відомови суду у вимозі про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, то з таким рішенням слід погодитися, оскільки законом такий вид відповідальності до даних правовідносин прямо не передбачено, а доказів тому, що це передбачено умовами договору - немає.
За такого у названій вимозі слід відмовити.
Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і районний суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги у даній частині немає.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України слід провести розподіл судових витрат, стягнувши з комунального підприємства «Братський водоканал» на користь ОСОБА_3 121 гривню 80 копійок на відшкодування судових витрат тої при подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 307 - 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2014 року у частині вирішення вимог про визнання дій комунального підприємства «Братський водоканал» протиправними і покладення на відповідача обов'язку вчинити певні дії скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким названі вимоги задовольнити у повному обсязі.
Визнати дії комунального підприємства «Братський водоканал» по відключенню від міської мережі водопостачання АДРЕСА_1 - незаконними.
Зобов'язати комунальне підприємство «Братський водоканал» за власний рахунок підключити до міської мережі водопостачання АДРЕСА_1 та поновити надання послуг з централізованого холодного водопостачання.
Стягнути з комунального підприємства «Братський водоканал» на користь ОСОБА_3 121 гривню 80 копійок на відшкодування судових витрат тої.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: