Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Мельника Ю.М.
суддів: Гордійчук С.В., Ковалевича С.П..
при секретарі Сеньків Т.Б.
з участю законного представника позивача - ОСОБА_7.
представника позивача ОСОБА_1.- ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4.
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3на рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2008 року в цивільній справі за позовомОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_1доОСОБА_8 ОСОБА_6, ОСОБА_3та Острожецької сільської ради про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно , -
в с т а н о в и л а :
У січні 2008 року ОСОБА_7. звернулася в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6. до суду із позовом в якому просила визнати його право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1
Позов обґрунтовувала тим, що вказана квартира належала на праві приватної власностіОСОБА_9. та його дружині ОСОБА_10., а після їх смерті у 2007 році онук ОСОБА_10. - ОСОБА_6. спадкував цю квартиру.
ОСОБА_1. у березні 2008 року звернувся в суд із зустрічним позовом про визнання заповіту , складеного від іменіОСОБА_9на користь ОСОБА_3 та посвідченого 28 грудня 2004 року Острожецькою сільською радою недійсним. Одночасно просив визнати за ним право власності на квартируАДРЕСА_1та визнати право власності на Ѕ частину майна , що належало на праві власності ОСОБА_10.
Вимоги обґрунтовував тим, що він є спадкоємцем майнаОСОБА_9 по закону , але оформити право на спадщину не може через те, що існує заповітОСОБА_9 на користь ОСОБА_3. Стверджував, що заповіт ОСОБА_9не підписувався а Острожецькою сільською радою не посвідчувався , тому є недійсним. Окрім того вказував, що ОСОБА_9 після смерті своєї дружини ОСОБА_10. не встиг прийняти спадщину , оскільки помер , тому ОСОБА_1. просив визнати право власності на Ѕ частину майна ОСОБА_10., яке не встиг спадкувати ОСОБА_9
Рішенням Рівненського міського суду від 17 листопада 2008 року позов ОСОБА_6. було задоволено частково - визнано його право власності на Ѕ частину квартириАДРЕСА_1
Цим же рішенням було частково задоволено позовОСОБА_1. - визнано недійсним заповітОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірної квартири.
У задоволенні решти позовних вимог позивачам було відмовлено.
ОСОБА_1. в апеляційній скарзі вказує на незаконність рішення суду через порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Справа № 22-34/09 Суддя головуючий в суді 1 інст. Сидорук Є.І.
Категорія № 37 Суддя доповідач - Мельник Ю.М.
Вказує, що спірна квартира була власністюОСОБА_9 і не належала його дружині ОСОБА_10., а тому внук ОСОБА_10. - ОСОБА_6. не може спадкувати за законом майно ОСОБА_9Вважає, що суд безпідставно визнав право власності ОСОБА_6. на Ѕ частину квартири. Просив рішення суду в частині визнання права власностіОСОБА_8. на Ѕ частину квартири скасувати та визнати право власностіОСОБА_1. на цілу квартиру.
Рішення суду в частині відмови ОСОБА_1. у задоволенні позову про визнання права власності на Ѕ частину іншого спадкового майна ОСОБА_10. ОСОБА_1. в апеляційному порядку не оскаржує.
ОСОБА_3. в апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду через порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи , та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_6. та ОСОБА_1. у задоволенні їх позовних вимог.
При цьому зазначив , що ОСОБА_6. не являється спадкоємцем померлого власника квартириОСОБА_9, а тому суд без законних на те підстав визнав право власності ОСОБА_6. в порядку спадкування на Ѕ частину спірної квартири.
Стверджує також, що суд безпідставно визнав недійсним заповіт , оскільки досліджені судом докази не спростували правомірності цього правочину. Також вказує що незаконне визнання недійсним заповіту призвело до незаконного рішення суду про визнання права власностіОСОБА_1. на частину квартири.
У судовому засіданні апеляційного суду представникОСОБА_1. - ОСОБА_11. апеляційну скаргуОСОБА_1. підтримав і давши пояснення в межах її доводів просив скаргу задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив задовольнити частково - в частині вимоги про скасування рішення суду про визнання права власності ОСОБА_6. на частину спірної квартири. В решті апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив відхилити як безпідставну.
ОСОБА_3. та його представник свою апеляційну скаргу підтримали і просили рішення суду про часткове задоволення обох позовів скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачам у позовах.
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_6. - ОСОБА_7. вважає доводи апеляційних скарг безпідставними і просить їх відхилити , а рішення суду - залишити без зміни.
Представник Острожецької сільської ради ОСОБА_5. апеляційну скаргу ОСОБА_3 підтримав і просив її задовольнити , а апеляційну скаргуОСОБА_1. просив відхилити як безпідставну.
Заслухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скаргаОСОБА_1. підлягає задоволенню повністю , а апеляційна скарга ОСОБА_3- частково.
Підставами для такого висновку колегії суддів стало наступне.
Частково задовольняючи позовні вимоги законного представника неповнолітнього ОСОБА_6. - ОСОБА_7. , суд 1 інстанції виходив із того , що ОСОБА_6. є спадкоємцем майна своєї бабусі ОСОБА_10., яка була співвласником спірної квартири, а тому визнав його право власності на спадкове майно - Ѕ частину квартири.
Колегія суддів погодитися із таким висновком суду 1 інстанції не може і вважає, що цей висновок суду не відповідає обставинам справи та зроблений з порушенням норм матеріального права.
Із матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1. є синомОСОБА_9 ( а. с. 57) . ОСОБА_10. не була матір»юОСОБА_1.
У той же час ОСОБА_8 був сином ОСОБА_10. і не являвся синомОСОБА_9. Зазначене свідчить , що син ОСОБА_8. - ОСОБА_6. не є онукомОСОБА_9
ОСОБА_9 таОСОБА_10. перебували у шлюбі із 26 квітня 1990 року ( а.с.8)
Із матеріалів справи також вбачається , що квартираАДРЕСА_1 у 1993 року відповідно до Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» була передана у власністьОСОБА_9. та ОСОБА_12. ( а. с. 20).
Після смерті ОСОБА_12 ( а. с. 17) його син ОСОБА_9 спадкував Ѕ частину квартири і став власником цілої квартири. ( а. с . 27)
Зазначене свідчить , що спірна квартира ОСОБА_10. не належала, а була власністюОСОБА_9( а.с. 28)
Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи , яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).
Згідно ст.. 1222 та 1223 ЦК України спадкоємцями за законом і заповітом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування за законом мають особи, визначені у статях 1261-1265 ЦК України.
Свідоцтво про смерть вказує на те, щоОСОБА_10. померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( а.с.7 ) , а ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( а. с. 56), тобто ОСОБА_10. померла раніше заОСОБА_9 і не могла спадкувати майно чоловіка.
ОСОБА_6. не відноситься до кола осіб, які визначені ст. 1261-1265 ЦК України , а тому він не може спадкувати за законом майно після смертіОСОБА_9
Твердження ОСОБА_7. про те, що ОСОБА_9 набув квартиру АДРЕСА_1 під час перебування у шлюбі ізОСОБА_10., а тому ця квартира є спільною сумісною власністю подружжя не ґрунтується на законі.
Оскільки Ѕ частина квартири була набута ОСОБА_9в порядку визначеному законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» , а Ѕ частина - в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 тому колегія суддів вважає, що ця квартира не відноситься до спільного майна подружжя, а була власністюОСОБА_9
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6., суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та допустив порушення норм матеріального права , що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку , що рішення суду в частині визнання права власності ОСОБА_6. на Ѕ частину квартириАДРЕСА_1 підлягає скасуванню із ухваленням у цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_6. у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
Одночасно колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визнання права власностіОСОБА_1на Ѕ частину спірної квартири також підлягає скасуванню із ухваленням у цій частині нового рішення про визнання права власностіОСОБА_1. на цілу квартиру.
Із матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Із змісту ст. 1269 ЦК України слідує, що спадкоємець , який бажає прийняти спадщину , але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем , має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини
На протязі визначеного законом шестимісячного строку ОСОБА_1. 24 грудня 2007 року подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті свого батькаОСОБА_9 ( а .с. 33)
Оскільки ОСОБА_1. відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем по закону майна померлогоОСОБА_9 і він прийняв спадщину після смерті батька , то суд вважає, що ОСОБА_1. в порядку спадкування за законом отримав у власність цілу квартиру.
Зважаючи на те , що інші особи оспорюють право власностіОСОБА_1. на спадкове майно , то колегія суддів вважає, що оспорюване право ОСОБА_1. підлягає захисту шляхом визнання його права власності на квартируАДРЕСА_1.
У зв»язку із вказаним рішення суду 1 інстанції у частині визнання права власності ОСОБА_1. на Ѕ частину спірної квартири підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про визнання права власностіОСОБА_1. на цілу квартиру.
У той же час , колегія суддів вважає, що рішення суду 1 інстанції у частині визнання недійсним заповітуОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 було ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права , а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення , є нікчемним.
На підставі досліджених доказів судом 1 інстанції було дана вірна оцінка правомірності цього одностороннього правочину.
Так, із матеріалів справи вбачається що ОСОБА_9 та ОСОБА_3. є мешканцями м. Рівного , в той же час заповіт був посвідчений не по місцю проживанняОСОБА_9, а в с. Острожець , яке знаходиться на значній віддаленості від постійного місця проживання і в якому ОСОБА_9 ніколи не проживав. Допитані в судовому засіданні свідки пояснили , що ОСОБА_9 ніколи не виражав бажання скласти заповіт на користь ОСОБА_3. Висновок експерта від 25 липня 2008 року № 413 вказує на те, що заповіт від іменіОСОБА_9 був складений вірогідно не ОСОБА_9а іншою особою.( а. с. 99-103).
Суд з урахуванням показань свідків , обставин справи та висновку експерта від 25 липня 2008 року № 413 прийшов до вірного висновку , що заповіт від іменіОСОБА_9 склала особа , яка не мала права його складати, що є підставою для визнання його недійсним.
Доводи апелянта , що висновок експерта був зроблений в межах кримінальної справи і не може бути доказом у цивільній справі не ґрунтуються на законі.
Так, відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин , які мають значення для справи.
Оскільки висновок експерта містить у собі докладний опис проведених експертом досліджень та зроблених у результаті них висновків і ці висновки стосуються обставин справи , то суд 1 інстанції правомірно визнав цей висновок доказом і дав оцінку цьому доказові.
За таких обставин колегія судів прийшла до висновку , що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду 1 інстанції , які ним оскаржуються.
Оскільки невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, судове рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1. та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6..
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.3 та п.4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 , 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2008 року задовольнити повністю, а апеляційну скаргу ОСОБА_3- частково.
Рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2008 року в частині визнання права власності ОСОБА_6на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та в частині визнання права власності ОСОБА_1на Ѕ частину квартириАДРЕСА_1 - скасувати.
ВідмовитОСОБА_6 у задоволенні позову про визнання права власності на нерухоме майно.
Визнати право власності ОСОБА_1на квартиру АДРЕСА_1
Рішення суду 1 інстанції у частині визнання недійсним заповіту ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 від 28 грудня 2004 року залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Мельник Ю.М.
Судді: Гордійчук С.О.
Ковалевич С.П..