22-ц/775/1510/2014(м)
263/2276/14-ц
Категорія 46 Головуючий у 1-й інстанції Кулик С.В.
Суддя-доповідач Мироненко І.П.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
27 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Мироненко І.П.,
суддів Осіпчук О.В., Супрун М.Ю.
при секретарі Брежнєві Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 серпня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за,-
в с т а н о в и л а:
У березні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що він є основним наймачем квартири АДРЕСА_2. Крім нього, за даною адресою зареєстрована його дочка ОСОБА_4 та онук ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті його дружини 02 червня 2011 року, відповідач ОСОБА_4 забрала свої речі і пішла з квартири, фактично проживає у батька своєї дитини ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1. Будь-яких перешкод у проживання відповідача він не чинив, замки на дверях не змінював.
Оскільки відповідач у квартирі понад шість місяців не проживає без поважних причин, не сплачує комунальні платежі, керуючись ст.ст. 71,72 ЖК УРСР просив визнати ОСОБА_4 та її сина ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 серпня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_4, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, будучи належним чином, відповідно до ч.3 ст. 191 ЦПК України, повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради надав заяву про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що причини відсутності відповідача понад встановлені строки є поважними, а тому відсутні підстави для визнання відповідача та її малолітньої дитини такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 71, ст. 72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або член його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_2, яка складається з двох жилих кімнат загальною площею 40 кв.м., жилою 25,7 кв.м. Відповідач ОСОБА_4 та її малолітня дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з положеннями ст. 64 ЖК УРСР є членами сім'ї позивача.
Отже, сторони та малолітня дитина мають право на користування вказаною квартирою.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 зазначав, що відповідач не проживає в даній квартирі з 02 червня 2011 року, не сплачує комунальні платежі, з ним не спілкується. Посилався на те, що ОСОБА_4 проживає у свого співмешканця, батька її дитини.
Виходячи зі змісту ст.ст. 71,72 ЖК УРСР відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суди повинні встановити факт відсутності особи у жилому приміщенні понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.
Наведений в ст. 71 ЖК УРСР перелік випадків збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї не є вичерпним.
Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ст. 212 ЦПК України щодо оцінки доказів.
На підтвердження доводів позовної заяви позивач надав суду акт про відсутність (не проживання) ОСОБА_4 у спірній квартирі від 11 березня 2014 року.
Проте, даний акт не містить посилання на причини відсутності відповідача в спірній квартирі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не втратила свого інтересу до житлового приміщення, ще до звернення позивача ОСОБА_2 до суду з даним позовом у березні 2014 року, відповідач ОСОБА_4 у лютому 2014 року звернулася до суду з позовом про зміну умов договору найму жилого приміщення спірної квартири. Також позивачем не доведено, як це передбачено ч.3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України, що відповідач не проживаючи у спірній квартирі, проживала за іншою адресою саме за власним бажанням і без поважних причин.
Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом першої інстанції встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.
За вказаних обставин доводи представника позивача ОСОБА_3 про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів, зокрема, акту, показів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, є необґрунтованими.
Сам по собі той факт, що відповідач в оспорюваний період не зверталася до суду чи правоохоронних органів з вимогою про примусове вселення, не може бути підставою для задоволення позову.
Також не може бути підставою для задоволення позову і визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, несплата комунальних послуг.
Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: