ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа № 5015/4737/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Новороздільського міського центру зайнятості м.Новий Розділ Львівської області

на рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2014р.

у справі №5015/4737/12

за первісним позовом приватного акціонерного товариства "Будівельне управління - 62" м.Новий Розділ Львівської області

до відповідача Новороздільського міського центру зайнятості м.Новий Розділ Львівської області

про стягнення 58 517,70 грн.

за зустрічним позовом Новороздільського міського центру зайнятості м.Новий Розділ Львівської області

до відповідача приватного акціонерного товариства "Будівельне управління - 62" м.Новий Розділ Львівської області

про визнання договору від 27.02.2012р. №11 недійсним

за участю представників сторін за первісним позовом від:

позивача: Турчин Я.М. - за довіреністю №335 від 05.11.2014 р.

відповідача: Лебедь О.В. №2570/09 від 05.11.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2013р. відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. рішення господарського суду Львівської області скасовано частково, присуджено до стягнення з Новороздільського міського центру зайнятості на користь ПАТ "Будівельне управління - 62" 55 789,20 грн. заборгованості, 1 880,02 грн. пені, 752,00грн. 3% річних. В решті рішення від 11.12.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2014р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. та рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2013р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Вищий господарський суд України у постанові від 28.05.2014р. вказав, що рішення попередніх інстанцій не відповідають вимогам ст.84 ГПК України, зазначив, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Посилаючись на положення ст.ст.203, 231 ЦК України Вищий господарський суд України зазначив, що спірний договір у справі не досліджувався належним чином судами обох інстанцій на предмет відповідності положенням ст.203 ЦК України, з урахуванням доводів відповідача про підписання цього договору під впливом фізичного та психічного тиску зі сторони позивача, який перешкоджав здійснювати діяльність державній установі, вивозити державне майно з орендованого приміщення, у зв'язку з чим центр зайнятості неодноразово звертався до органів міліції та прокуратури.

Крім цього, Вищий господарський суду вказав, що судами не враховано, що договір підряду укладено 27.02.2012р. після фактичного звільнення 20.12.2011р. Новороздільським міським центром зайнятості спірного приміщення, не установлено на яких підставах центр зайнятості доручив ПАТ "Будівельне управління - 62" (володільцю приміщення) здійснити ремонт приміщення, яке вже не належало йому на праві користування більше двох місяців. Умовами договору оренди також не було передбачено обов'язку орендаря відшкодувати витрати орендодавця на здійснення поточного ремонту. Крім того, умовами договору підряду було передбачено перерахування на рахунок виконавця авансу у розмірі 30% від договірної ціни договору, докази чого в матеріалах справи відсутні, на що не звернуто увагу судами.

Вищий господарський суд України також зазначив, що установивши фактичне звільнення 20.12.2011р. Новороздільським міським центром зайнятості орендованих приміщень, суди ухилилися від з'ясування обставин щодо стану приміщення на момент його звільнення, чи перебувало воно у гіршому стані, з урахуванням нормального фізичного зносу, ніж на момент передачі його в оренду, якими доказами це підтверджено.

Враховуючи те, що відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Львівської області від 27.08.2014р. (суддя Ю.О.Сухович) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Новороздільського міського центру зайнятості на користь приватного акціонерного товариства «Будівельне управління - 62» 55 789,20 грн. заборгованості, 752,00 грн. 3% річних, 1 880,02 грн. пені, 1604,19 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду в частині задоволення первісного позову мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем ремонтних робіт за договором №11 на суму 55 789,20 грн., а сам лише факт непідписання відповідачем акту та довідки, за відсутності обґрунтованої відмови від їх підписання, не спростовує вимог первісних позовних вимог.

Рішення суду в частині зустрічного позову обґрунтоване тим, що у зв'язку з тривалим розривом в часі між припиненням дії договору оренди та укладенням оспорюваного договору, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між фактом застосування психічного тиску з боку відповідача за зустрічним позовом та вчиненням правочину. Крім цього, уклавши спірний договір сторони таким чином досягли згоди щодо проведення ремонту раніше орендованих позивачем за первісним позовом нерухомим майном.

Відповідачем за первісним позовом подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов. В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами того, що підрядні роботи з виконання поточного ремонту приміщення, яке є предметом договору №11 від 27.02.2012 р. було здійснено товариством, а відтак, обов'язок з їх оплати за договором у відповідача за первісним позовом не настав. А отже, оскільки акт виконаних будівельних робіт за травень 2012 року та довідка вартості виконаних робіт та витрат на суму 55 789,20 грн. за вказаним договором не надано і не підписано, у позивача немає підстав для стягнення їх вартості.

Позивачем за первісним позовом подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що факт передачі акта будівельних робіт за травень 2012 року та довідки вартості виконаних робіт та витрат на суму 55 789,20 грн. підтверджується копією супровідного листа від 07.05.2012 р. №151, який вручено 08.05.2012 р. та підписано директором Новороздільського міського центру зайнятості Козака П.Я. Оригінал цього листа надавався позивачем для огляду в судах першої та апеляційної інстанціях.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, 01.08.2003 р. між Новороздільським міським центром зайнятості - робочим органом дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та ЗАТ «Будівельне управління-62» (перейменоване відповідно до вимог Закону України «Про господарські товариства» на ПрАТ «Будівельне управління-62») був укладений договір оренди №2/1, згідно якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлові приміщення в адмінбудинку ЗАТ «Будівельне управління - 62», що знаходяться за адресою: м.Новий Розділ, вул.Шевченка, 6, для використання під службові приміщення відповідно до акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Загальна площа об'єкта складає 305,1 м. кв., в т.ч. 89,0 кв.м. - площа загального користування.

Додатковою угодою до договору оренди, укладеною між сторонами 26.12.2007р. внесено зміни в частині загальної площі об"єкта оренди, яка складає 367,6 м.кв., в тому числі 108,0 м.к.в. площа загального користування, зміни щодо орендної плати та вартості комунальних послуг.

Відповідно до п.п.3.4, 3.6, 7.4, 3.7, 5.1.3, 7.1 повернення орендодавцеві об'єкту оренди здійснюється після закінчення терміну чинності договору або дострокового припинення терміну чинності цього договору.

Під час передачі об'єкту оренди складається акт здавання-приймання, який належним чином засвідчується уповноваженими представниками сторін.

Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання.

Обов'язок складання такого акту покладений на сторону, котра передає об'єкт оренди іншій стороні.

У разі припинення чинності цього договору орендар повинен повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Орендар зобов'язаний проводити ремонтні роботи в обсязі та в терміни, необхідні для підтримання об'єкта оренди в належному стані.

Орендар зобов'язаний у разі необхідності поточний ремонт об'єкту оренди лише на підставі переліку робіт, визначеному комісією, утвореною орендодавцем за участю орендаря.

В подальшому, повідомленням від 30.11.2011 р. вих. №474 позивач за первісним позовом повідомив відповідача про розірвання договору оренди. Листом від 07.12.2011 року, вих. №1344/09 відповідач за первісним позовом погодився із розірванням договору оренди.

Таким чином, з 01.01.2012 р. припинено дію договору оренди від 01.08.2003 р. №2/1.

Новороздільський міський центр зайнятості користувався вказаним приміщенням до моменту його розірвання.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач за первісним позовом звертався до відповідача листами від 16.11.2011р. №445, від 30.11.2011р. №474 та від 14.12.2012р. №504 з вимогою про погодження переліку та вартості робіт з відновлювального ремонту об'єкта оренди, та необхідність оформлення і підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди в порядку, встановленому п.3.6. та п.3.7. договору оренди.

В подальшому, 27.02.2012 р. між Новороздільським міським центром зайнятості - робочим органом дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та ПрАТ «Будівельне управління-62» був укладений договір від 27.02.2012р. №11, згідно якого, замовник доручає, а виконавець відповідно до узгодженого між сторонами замовлення зобов'язується надати послуги щодо здійснення поточного ремонту в приміщеннях, що орендувались Новороздільським міським центром зайнятості, за адресою: м.Новий Розділ, вул.Шевченка,6.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 вказаного договору, загальна вартість послуг щодо здійснення поточного ремонту за умовами цього договору становить 55 789,20 грн.

Вартість послуг щодо здійснення поточного ремонту детально визначається договірною ціною (додаток 1), яка додається до цього договору та є його невід"ємною частиною.

Новороздільський міський центр зайнятості підписав, скріпив печаткою дефектний акт та договірну ціну про здійснення поточного ремонту об'єкта оренди вартістю 55 789,20 грн.

Факт виконання підрядних робіт підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в б/н за травень 2012 року та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 б/н за травень 2012 року. Однак, відповідач за первісним позовом ухилився від підписання акту приймання виконаних підрядних робіт, а вимогу про підписання акту приймання виконаних робіт та оплату здійснених за договором від 27.02.2012р. №11 робіт з поточного ремонту об'єкта оренди, викладену в листі позивача за первісним позовом від 23.07.2012р. вих. №255, відхилив.

Як вбачається з матеріалів справи, Новороздільський міський центр зайнятості подав до суду зустрічну позовну заяву до ПрАТ "Будівельне управління - 62" про визнання недійсним договору від 27.02.2012р. №11, посилаючись на те, що що оспорюваний ним договір був укладений під психологічним тиском зі сторони посадовців ПрАТ «Будівельне управління - 62», з метою укладення правочину всупереч нормам законодавства та його справжній волі і свободі. Відповідач за зустрічним позовом обмежував свободу, як працівників позивача за зустрічним позовом, так і відвідувачів, які звертались до цієї установи для отримання соціальних послуг, блокувалась робота центру зайнятості, примусово змінювався графік роботи, спілкування з керівництвом ПрАТ «Будівельне управління - 62» проводилось в атмосфері психологічного тиску, погроз, залякування.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що з приводу вчинення ПрАТ «Будівельне управління - 62» вказаних протиправних дій, центр зайнятості звертався із заявами до Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області для забезпечення громадського порядку, та до Миколаївської міжрайонної прокуратури Львівської області про вжиття заходів до усунення порушень закону і притягнення у встановленому порядку до відповідальності винних осіб, оскільки у діях посадовців відповідача за зустрічним позовом вбачались ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 293, 341 КК України.

Позивач за зустрічним позовом також зазначає про те, що звільнення ним орендованих приміщень здійснювалось в атмосфері обмеження свободи пересування та психологічного впливу та тиску на державних службовців та працівників позивача за зустрічним позовом. Як результат таких протиправних дій з боку відповідача за зустрічним позовом, та зобов'язання фінансового характеру щодо компенсації витрат на поточний ремонт орендованих приміщень, а саме розписка директора Новороздільського МЦЗ від 23.12.2011р. була підписана останнім з метою вивезення майна позивача за зустрічним позовом із орендованих приміщень.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що спірний договір був укладений директором Новороздільського центру зайнятості без дотримання порядку укладення договорів державними установами, а саме без врахування того факту, що всі правовідносини повинні вчинятись державною установою в межах кошторисних призначень. Наказом Львівського обласного центру зайнятості від 03.08.2012р. №145 за недотримання вимог фінансової дисципліни, директора Новороздільського міського центру зайнятості притягнуто до матеріальної відповідальності.

Позивач за зустрічним позовом звернув увагу суду на той факт, що в дефектному акті та договірній ціні, які є додатками до договору №11 від 27.02.2012р., не вказано дати їх складання. Крім того, представник позивача за зустрічним позовом наголосив на відсутності кошторисного розрахунку, який в обов"язковому порядку затверджується вищим по відношенню до центру зайнятості органом.

Відтак, посилаючись на ст.ст.203, 215, 216, 231 ЦК України, ч.1 ст.207 ГК України просить визнати недійсним договір № 11 від 27.02.2012р. укладений між ПрАТ «Будівельне управління-62» та Новороздільським міським центром зайнятості.

При прийнятті постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.627, ч.1 ст.776, ч.1 ст.785 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. п. 5.1.3 та 7.1, орендар зобов'язаний проводити ремонтні роботи в обсязі та в терміни, необхідні для підтримання об'єкта оренди в належному стані.

Орендар зобов'язаний у разі необхідності поточний ремонт об'єкту оренди лише на підставі переліку робіт, визначеному комісією, утвореною орендодавцем за участю орендаря.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що відповідач орендував нежитлові приміщення за договором оренди №2/1 від 01.08.2003р., площа яких була збільшена шляхом укладення 26.12.2007р. додаткового договору до договору оренди, що не заперечується сторонами. Орендні правовідносини між сторонами тривали тривалий час, а саме: з серпня 2003р. по грудень 2011р.

За згодою сторін договір оренди був розірваний, приміщення звільнені відповідачем 20.12.2011р., однак акту передавання - приймання відповідач не склав.

Щодо необхідності проведення ремонтних робіт, погодження їх переліку та вартості між сторонами велась переписка (листи від 30.08.2011р. вих.№340, від 04.11.2011р. вих.1235/09, від 16.11.2011р. №445, від 30.11.2011р. №474, від 14.12.2012р. №504.).

Слід зазначити, що ще до надсилання позивачем листа про розірвання договору оренди відповідачу надсилався лист від 30.08.2011р. вих.№340, в якому йшлось про необхідність проведення ремонту орендованих приміщень.

В матеріалах справи міститься розписка керівника Новороздільського міського центру зайнятості датована 23.12.2011р. про оплату відшкодування витрат на поточний ремонт орендованих відповідачем приміщень.

Відтак, 27.02.2012р. між сторонами укладено договір №11, за умовами якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання здійснити поточний ремонт приміщень, які орендував відповідач.

Згідно п.3.1.1. визначено обов'язок замовника оплатити аванс 30% від договірної ціни для придбання та постачання необхідних для надання послуг матеріалів, конструкцій виробів.

Сторонами підписано дефектний акт, в якому визначений перелік та об'єми робіт, які необхідно виконати, а також погоджено договірну ціну в сумі 55 789, 20 грн.

На вимогу суду першої інстанції, відповідач не подав доказів проведення ним ремонтних робіт орендованих приміщень за час дії договору оренди (у період з серпня 2003 по грудень 2011р.).

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку, що вказані обставини свідчать про те, що стан звільнених відповідачем приміщень, які він орендував, не був належним, приміщення потребували ремонту, який відповідач доручив провести позивачу.

На виконання умов договору № 11 позивач супровідним листом від 07.05.2012р. вих.№151 вручив відповідачу акт виконаних робіт форми КБ-2в, довідку про вартість виконаних робіт КБ-3, розрахунок загальновиробничих витрат, підсумкову відомість ресурсів, розрахунок кошторисного прибутку, розрахунок адміністративних витрат, розрахунок податку на додану вартість, розрахунок на податки, збори, обов'язкові платежі, накладні на матеріали, які відповідач отримав нарочно 08.05.2012р., про що свідчить підпис керівника на вказаному листі.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, місцевим господарським судом досліджено обов'язок замовника оплатити аванс 30% від договірної ціни. Відтак, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що факт відсутності сплати Новороздільським міським центром зайнятості авансу у розмірі 30% не може бути підставою для відмови у задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості за виконані роботи, оскільки договором визначено порядок остаточного розрахунку за виконані роботи, а в умовах договору не передбачено заборони на початок підрядних робіт без отримання авансового платежу.

Так, відповідно до п.3.1.4. та 3.1.5 договору відповідач мав упродовж 5-ти календарних днів підписати акт та довідку та провести упродовж 14 календарних днів з дня підписання остаточний розрахунок, або надати мотивовану відмову від підписання. Проте, відповідач акту і довідки не підписав, мотивованої відмови не надав, робіт не оплатив.

Статтями 853, 854 ЦК України встановлено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, та обов'язок оплатити виконані роботи .

Акт форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за травень 2012р. підписані позивачем, в цих документах, вказано про відмову відповідача від їх підписання.

В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що акт виконаних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість робіт форми КБ-3 за травень 2012р. Новороздільський міський центр зайнятості не отримував, а підпис на супровідному листі від 07.05.2012р. вих.№151 про направлення актів, довідки та інших документів щодо виконання поточного ремонту, не є належним доказом отримання їх відповідачем.

Разом з тим, наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідач 08.05.2012р. отримав нарочно акт та довідку про виконання робіт, які відповідають умовам договору №11 щодо виконаних робіт, їх обсягу та вартості, проте у встановлений договором строк виконаних робіт не прийняв, цих документи не підписав, мотивованої відмови від їх підписання не надав, робіт не оплатив, чим порушив умови договору №11.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України, акт форми КБ-2в за травень 2012р., який підписаний позивачем, не визнаний судом недійсним, відтак, разом з довідкою форми КБ-3 є належними доказами виконання робіт.

Необхідно також зазначити, що чинним законодавством не встановлено обов'язку підрядника оскаржувати дії замовника у разі його відмови від прийняття виконаних робіт та відмови від підписання акту. Підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем ремонтних робіт за договором №11 на суму

55 789,20 грн. А сам лише факт непідписання відповідачем акту та довідки, за відсутності обґрунтованої відмови від їх підписання, не спростовує вимог первісного позову та не може бути підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до ст.612, ч.2 ст.625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230, ч.4 ст.231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п.4.2 договору оренди, за несвоєчасне проведення розрахунків (п.3.1.4. договору) замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України (яка діяла у період, за який нараховується пеня) за кожен день протермінування від суми простроченого платежу.

Враховуючи, що відповідач отримав акт та довідку 08.05.2012р., умови п.3.1. договору щодо строку підписання кінцевих актів виконаних робіт (упродовж 5-ти календарних днів з дня отримання) та проведення остаточного розрахунку (упродовж 14-ти календарних днів), колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що прострочення оплати настало з 28.05.2012р. Відтак, нарахування 3% річних та за період з 22.05.2012р. до 27.05.2012р. є безпідставним.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 752,00 грн. та пеня у розмірі 1 880,02 грн. за період з 28.05. 2012 р. по 07.11.2012 р.

Щодо зустрічного позову, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.202, ст.215, 203, ч.1 ст.231 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Для визнання недійсним правочину на підставі ч.1 ст.231 ЦК України позивач має довести наступні обставини: 1) факт застосування психічного тиску з боку іншої особи чи з боку третьої сторони; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв"язку між психічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

Згідно зі ст.207 ЦК, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Оспорюваний договір від імені Новороздільського міського центру зайнятості підписаний директором Козаком Петром Ярославовичем, його підпис скріплено печаткою Новороздільського міського центру зайнятості. Повноваження даної посадової особи підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до витягу особою уповноваженою представляти Новороздільський міський центр зайнятості у правовідносинах з третіми особами, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори є Козак Петро Ярославович.

Установчими документами Новороздільського міського центру зайнятості не передбачено обмежень на укладення господарських договорів (правочинів) для керівника, як і його посадовою інструкцією.

Відтак, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що названі обставини дають підстави для висновку про наявність у директора Козака Петра Ярославовича належних повноважень на укладення спірного договору від імені Новороздільського міського центру зайнятості. Протилежного позивачем за первісним позовом не доведено.

Твердження представника позивача за зустрічним позовом про укладення директором Новроздільського міського центру зайнятості договору з порушенням встановленого законодавством порядку, за відсутності кошторисних призначень без погодження з вищестоячою установою, не підтверджують факту чинення відповідачем за зустрічним позовом психологічного тиску, а свідчать лише про порушення в роботі допущені директором, наслідком чого є прийняття Львівським обласним центром зайнятості наказу №45 від 03.08.2012р. про притягнення п.Козака П.Я. до матеріальної та дисциплінарної відповідальності.

Позивач за зустрічним позовом не подав доказів проведення ним ремонтних робіт за період з дати укладення договору до виселення з приміщення. Уклавши оспорюваний договір, сторони таким чином дійшли згоди на проведення ремонтних робіт орендованих раніше позивачем за зустрічним позовом приміщень, а останній, в такий спосіб, висловив свою волю.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду на те, що в порушення пунктів 3.1. та 5.3.2. договору оренди з листопада 2011 року адміністрацією товариства вчинялись незаконні дії, а саме: на власний розсуд змінювався режим роботи державної установи, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом ПрАТ «БУ-62» від 14.11.2011р. №430; зачинялись та забарикадовувались входи та виходи до приміщень Новороздільського міського центру зайнятості, що унеможливлювало нормальну діяльність центру зайнятості. Відвідувачі центру зайнятості були позбавлені законодавчо встановлених можливостей отримання соціальних гарантій. Упродовж тривалого часу працівники центру жили та працювали в атмосфері страху, оскільки, або утримувались у замкнутих приміщеннях, або не мали змоги потрапити на місце праці, і те і інше супроводжувалось сутичками.

З приводу вчинення товариством вказаних протиправних дій, центр зайнятості звертався із заявами до Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області для забезпечення громадського порядку та до Миколаївської міжрайонної прокуратури Львівської області про вжиття заходів до усунення порушень закону і притягнення у встановленому порядку до відповідальності винних осіб, оскільки у діях посадовців відповідача за зустрічним позовом на думку позивача за зустрічним позовом вбачались ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 293, 341 КК України.

Однак, позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів, які б свідчили про факт встановлення органом внутрішніх справ або прокуратури ознак протиправності та порушень при здійсненні господарської діяльності в діях відповідача за зустрічним позовом.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, при первісному розгляді даної справи господарський суд Львівської області направляв матеріали до прокуратури Львівської області для проведення перевірки та встановлення обставин викладених у зустрічній позовній заяві.

Прокуратура Львівської області направила матеріали вказаної господарської справи, щодо перевірки на предмет можливих порушень, до Миколаївської міжрайонної прокуратури.

Постановою слідчого СВ Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області від 01.10.2013р. закрито кримінальне провадження, внесене 28.02.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150250000172, у зв'язку з відсутністю в діях працівників ПрАТ "БУ-62" складу кримінального правопорушення.

Новороздільський міський центр зайнятості оскаржив постанову слідчого СВ Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області від 01.10.2013р. про закриття кримінального провадження до Миколаївського районного суду Львівської області.

Ухвалою від 03.12.2013р. скаргу Новороздільського міського центру зайнятості на постанову про закриття кримінального провадження повернуто скаржнику. Вказана ухвала до суду апеляційної інстанції не оскаржувалась.

Слід також зазначити, що на момент укладення оспорюваного договору (27.02.2012р.) договір оренди між сторонами був розірваний, позивач за первісним позовом звільнив орендовані приміщення за адресою: м.Новий Розділ, вул. Шевченка, буд.6 в грудні 2011р. та з 02.02.2012р. почав строкове платне користування частиною нежитлових приміщень будівлі навчального корпусу «В-2»по вул. Грушевського, буд. 16-18 у м. Новий Розділ Львівської області, загальною площею 209, 3 м. кв. для розміщення Новороздільського міського центру зайнятості та обслуговування населення міста, що підтверджується договором оренди від 02.02.2012р. №3/1 та актом приймання-передачі орендованого майна від 02.02.2012р. б/н.

Виходячи з вищевикладеного, у зв'язку з тривалим розривом в часі між припиненням дії договору оренди та укладенням оспорюваного договору, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між фактом застосування психічного тиску з боку відповідача за зустрічним позовом та вчиненням правочину, а також відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір був укладений проти справжньої волі позивача за зустрічним позовом, внаслідок застосування психічного тиску з боку другої сторони.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що посилання позивача за зустрічним позовом на те, що оспорюваний договір укладено під впливом психологічного тиску з боку відповідача за зустрічним позовом, а тому вказаний договір слід визнати недійсним, є безпідставним, необґрунтованим таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Натомість, спірний договір укладений з метою проведення ремонту раніше орендованих позивачем за первісним позовом нерухомим майном.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2014 р.. у справі

№ 5015/4737/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.12.2014 р

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.