ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 904/2014/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К.

суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 р.

у справі№ 904/2014/14 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" (надалі - ТОВ ТГ "Інтерпап")

до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" (надалі - ТОВ "ВКФ Тріада") 2) Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Беріл" (надалі - ТОВ ТД "Беріл")

простягнення 458 698,10 грн.

за участю представників:

від позивача- Кузьменко Н.О., дов. № 8 від 08.01.2014 р.

від відповідача-1- Лещенко О.В., дов. від 22.10.2014 р.

від відповідача-2- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 р. (суддя Мартинюк С.В.) заяву ТОВ ТГ "Інтерпап" про застосування заходів до забезпечення позовної заяви - задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти, в межах суми позовної заяви в розмірі 453 678,08 грн., які знаходяться на банківських рахунках ТОВ "ВКФ ТРІАДА" (01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 26 літера "А", офіс 125, код ЄДРПОУ 30928372), а саме:

- р/р 26002010581, 26003020581 у ПАТ "Банк Січ" (код банку 380816, адреса: 01033, м. Київ, вул. Володарського, б.63);

- р/р 2600630126482, 26009301026482, 26041392026482, 26042391026482 у ПАТ "Банк Перший" (код банку 320995, адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48);

- р/р 26004276774001 у ПАТ "КБ "Надра" (код банку 380764, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, б.15);

- р/р 26001001072332, 26009001072334, 26003001072330 у ПАТ "Універсал Банк" (код банку 322001, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) або на будь-яких інших рахунках, що належать ТОВ "ВКФ ТРІАДА" (01133, м.Київ, вул. Щорса, б. 26 літера "А", офіс 125, код ЄДРПОУ 30928372).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 р. (головуючий суддя Подобєд І.М., судді: Величко Н.Л., Іванов О.Г.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 р. скасовано, у задоволенні заяви ТОВ ТГ "Інтерпап" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ ТГ "Інтерпап" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, звертаючись до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову позивач вважав, враховуючи велику суму заборгованості, що грошові кошти відповідача-1 на момент винесення рішення можуть значно зменшитись за кількістю або зникнути, що унеможливить виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Водночас, на його думку, накладення арешту на кошти відповідача-1 було б спроможне забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів до забезпечення позову - це реальна гарантія виконання судового рішення та задоволення законних вимог позивача, виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Також, у даному випадку, як вказав позивач, наявний прямий зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти) і предметом позовної вимоги (майнової вимоги).

Крім того, тривале невиконання договірних зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку, може призвести до порушення майнових прав позивача та утруднення виконання судового рішення взагалі у разі задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Приймаючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, господарський суд Дніпропетровської області виходив з тривалого невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань та з обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, значної суми заборгованості, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (зокрема, вибраний захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову), а також з імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, які визнав достатніми підставами для задоволення заяви позивача щодо вжиття судом заходів до забезпечення позовної заяви, а саме накладення арешту на грошові кошти в межах розміру заявлених позовних вимог.

Водночас, скасовуючи вказану ухвалу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вказав, що такі висновки місцевого господарського суду були зроблені без повного з'ясування всіх обставин та перевірки їх належними доказами, а припущення позивача без посилання на конкретні обставини та документальне їх підтвердження свідчать щодо абстрактності висновків суду про необхідність застосування таких заходів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 зазначеної Постанови Пленуму умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Пунктом 7.1. даної Постанови Пленуму визначено, що обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити, зокрема, з того, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованих та підставних висновків щодо відмови в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 р. у справі № 904/2014/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя І.В. Алєєва

Суддя (доповідач) В.І. Татьков