Справа № 2 - 3

       2009 р.                                                                                                                           Копія

                                               

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

12 січня  2009 року  Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді                                            - Романюк Л.І.

при секретарі                                                  -  Педько О.М.

з участю представника позивача адвоката  -  ОСОБА_1

та представника відповідача адвоката         - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в м. Гадячі цивільну справу за  позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4

третя особа: ОСОБА_5

про

розподіл сумісного майна подружжя, визнання права власності на половину житлового будинку та витребування приватного майна

 

в с т а н о в и в :

 

до суду звернулась  ОСОБА_3з позовом до ОСОБА_4  про розподіл сумісного майна подружжя, визнання права власності на половину житлового будинку та витребування приватного майна, зазначаючи у своєму позові, що 22 жовтня 2000 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, а в 2001 році у них народилася донька ОСОБА_6. Спочатку вони проживали в її батьків та робили ремонт у будинку, який був придбаний відповідачем до їхнього шлюбу, та який знаходиться в АДРЕСА_1. У квітні 2007 року закінчивши ремонт будинку, вони переїхали проживати в ньому, куди перевезли також майно, що було сумісно придбаним із відповідачем та її власне. У червні 2007 року відповідач вигнав їх з дитиною з будинку, не давши забрати їй майно, і в добровільному порядку відмовляється повернути навіть її особисте майне.

У житловому будинку, як зазначає позивачка у своєму позові, вони з відповідачем зняли повністю стару кришу і побудували нову, яку було покрито шифером, провели наступні переобладнання, а саме: перенесли перестінки, обладнали жилі кімнати та приміщення загального користування, замінили старі вікна та поставили нові рами, замінили стару підлогу, до будинку прибудували веранду, тамбур, які підбили пластиком, кухню в будинку обложили плиткою, провели газове опалення, зробили каналізацію, усі приміщення перештукатурили, стіни поклеїли новими шпалерами, покрасили вікна та двері.

Крім того, як зазначає позивачка у своєму позові, разом із відповідачем, під час шлюбу, ними було придбане рухоме майно, яке відповідач відмовляється розділити у добровільному порядку, а також відмовляється повернути їй майно, яке належить їй на праві власності, в зв»язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом про розподіл сумісного майна подружжя, визнання права власності на половину житлового будинку та витребування приватного майна.

У своїй додатковій позовній заяві, позивачка частково змінила свої позовні вимоги та просила визнати, що до їх сумісного майна з відповідачем, як подружжя, належить: вартість проведених робіт по добудовам та переобладнанню житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 зареєстрованого на відповідача ОСОБА_4  на суму 27095 гривень, рухоме майно, яке складається з газової плити «Індезіт» вартістю 500 гривень, газового котла «Берізка» вартістю 980 гривень, дивана з двома кріслами та письмовим столом вартістю 400 гривень на загальну суму 1935 гривень, та стягнути з відповідача на її користь Ѕ частину вартості зазначеного майна в сумі 14515 гривень, залишивши рухоме майно відповідачу. Крім того, визнати сумісно придбаним майном подружжя проведені виплати по кредитному договору № 4985 від 25.01.2006 року укладеному між Гадяцькою філією Ощадного банку № 3232 та відповідачем ОСОБА_4, стягнувши на її користь Ѕ частину його виплати.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3підтримала свої позовні вимоги викладені у додатковому позові та просила задовольнити їх у повному обсязі, крім того просила стягнути понесені витрати по оплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення, а також витрати пов»язані з проведенням експертиз по справі, від відшкодування відповідачем витрат понесених нею на оплату допомоги адвоката відмовилась.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав позовні вимоги позивачки частково, суду пояснив, що  будинок, розташований в АДРЕСА_1, який оформлено на нього, відповідно до договору купівлі-продажу, був куплений його матір»ю ОСОБА_5 у 2000 році. За кошти матері також проводився його ремонт та придбавалися будівельні матеріали для його проведення. Тому він вважає, що позовні вимоги позивачки в частині сплати їй Ѕ частини затрат проведених на ремонт будинку є безпідставними. Але погодився сплатити їй частину коштів в розмірі 2000 гривень за надання фізичної допомоги в проведенні ремонту будинку її батька.

Крім того, відповідач також не визнав і позовні вимоги позивачки, в частині сплати їй Ѕ частини вартості рухомого майна, оскільки воно було придбане не за їхні кошти, а за кошти його матері.

Разом з тим, відповідач погодився сплатити позивачці вартість Ѕ частини сплаченого кредиту, за придбання меблів в розмірі 866 гривень.

Третя особа ОСОБА_5 суду пояснила, що дійсно у 2000 році нею було придбано спірний будинок за власні кошти, який вона оформила на свого сина ОСОБА_4, оскільки під час укладення договору, діяла на підставі доручення, наданого їй продавцем. Ремонт та переобладнання будинку також проводилося за її кошти, про що свідчать товарні чеки на придбання будівельних матеріалів, тому вона вважає, що позовні вимоги позивачки не підлягають до задоволення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_3 підлягають до задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони позивачка ОСОБА_3та відповідач ОСОБА_4  перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.10.2000 року по 5.11.2007 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2000 року, відповідач ОСОБА_4 являється власником будинку, що розташований в АДРЕСА_1.

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області позивачка ОСОБА_3 разом з відповідачемОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_6, 2002 року народження, прописані по АДРЕСА_1.

В період перебування сторін у шлюбі, в даному будинку ними було проведено ремонт та переобладнання, а саме відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 371-07 від 28.12.2007 року, ринкова вартість поліпшень проведених в домоволодінні складає 13608 гривень. Крім того, згідно висновку додаткової будівельно-технічної експертизи  № 208-08 від 6.08.2008 року, залишкова вартість заміщення робіт по газифікації будинку, проведенні каналізації, переобладнанні та переплануванні всередині будинку, а саме обкладка плиткою, підбивка пластиком коридору, заміна на нові вікна та двері, проведення штукатурних робіт всередині та зовні будинку, фарбування підлоги, вікон та дверей) в житловому будинку, становить 13487 гривень.

Таким чином загальна вартість зроблених у будинку робіт складає 27095 гривень.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини, а саме догляду за дитиною та ведення домашнього господарства, самостійного заробітку (доходу). Крім того, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік, відповідно до ст.69 СК України, мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ст.70 Сімейного кодексу України - у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином суд вважає, що підлягає до стягнення із відповідача на користь позивачки Ѕ частина вартості проведених ремонтних робіт у будинку, яка становить 13547 гривень (із розрахунку 27095 грн. : 2).

Що стосується тверджень відповідача та третьої особи про те, що ремонтні роботи та придбання будівельних матеріалів, для проведення ремонту у будинку, який належить відповідачу на праві власності, відбувалося за рахунок третьої особи ОСОБА_5, яка є матір»ю відповідача, то суд відноситься до них критично, оскільки вона не являлася членом його  сім»ї, в даному будинку з ним не проживала, а лише безоплатно надавала матеріальну допомогу своєму синові, як було встановлено судом.

Не заперечував відповідач і придбання рухомого майна, зазначеного позивачкою у своєму позові, під час перебування з нею у шлюбі, хоча і стверджував, що придбане воно було за кошти його матері.

Відповідно до ст.71 СК України - майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Суд вважає, що оскільки рухоме майно, зазначене позивачкою у своїх позовних вимогах, придбане сторонами під час шлюбу і являється їх спільною сумісною власністю, тому підлягає до розподілу в натурі, в зв»язку з не досягненням домовленості сторін про інший порядок його поділу, а саме в частині сплати компенсації відповідачем Ѕ його частини позивачці, на чому вона наполягала.

Тому суд вважає за доцільне виділити позивачці із рухомого майна: газову плиту «Індезіт» та меблі диван з двома кріслами та письмовим столом загальною вартістю 900 гривень, а відповідачу залишити газовий котел «Берізка» вартістю 999 гривень, стягнувши при цьому з відповідача на користь позивачки різницю вартості виділеного сторонам майна в сумі 49 гривень 50 коп.

Відповідно до довідки, виданої Гадяцьким відділенням Ощадного банку № 3232, відповідачем ОСОБА_4, згідно кредитного договору № 4985 від 21.01.2007 року за період з 25.01.2006 року по 1.06.2007 року по кредиту, наданому для придбання меблів, було сплачено 2579 гривень. Відповідач у судовому засіданні погодився сплатити позивачці розмір Ѕ частини сплаченого кредиту в сумі 866 гривень, тому суд вважає, що в цій частині позовні вимоги позивачки також підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України значиться, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому суд вважає, що підлягають до стягнення із відповідача на користь позивачки судові витрати, які складаються з оплати нею державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 220 гривень, а також Ѕ частина витрат, пов»язаних з проведенням судових експертиз, яка складає 500 гривень. Від відшкодування витрат понесених нею на оплату допомоги адвоката в сумі 400 гривень, позивачка відмовилась.

Керуючись ст.ст. 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України,  ст.ст. 10, 11, 60, 80, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

                                                                        в и р і ш и в :

 

 Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 Ѕ частину вартості коштів, затрачених на проведення ремонту житлового будинку, розташованого в с. АДРЕСА_1 та реконструкцій проведених у ньому в розмірі 13547 гривень 50 коп.

Виділити  ОСОБА_3 з рухомого майна: газову плиту «Індезіт» вартістю 500 гривень та диван з двома кріслами і письмовим столом вартістю 400 гривень.

Залишити у власності ОСОБА_4 газовий котел «Берізка» вартістю 999 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3різницю вартості  рухомого майна в розмірі 49 гривень 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3Ѕ частину сплаченого кредиту за придбання меблів в розмірі 866 гривень.

Стягнути з   ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3понесені нею судові витрати в сумі 220 гривень за оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення та 500 гривень за оплату проведення експертизи.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Гадяцький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.

 

 

Головуюча: підпис

Копія - вірно

Суддя Гадяцького

районного суду                                                                             Л.І. Романюк