АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/1415/2012

Головуючий по 1-й інстанції Мурашко А.О.

Суддя-доповідач: Карнаух П. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого -судді: Карнауха П.М.

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.

при секретарі: Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія"

на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" про витребування з незаконного володіння земельної ділянки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2011р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідача, в якому просив повернути належну йому на праві власності земельну ділянку площею 6,82 га, посилаючись на те, що договір оренди від 02.06.2006 року відповідно до визначених в ньому умов закінчився. Позивач не має бажання поновлювати договір, про що повідомив орендаря. Але, відповідач продовжує використовувати належну йому земельну ділянку й відмовляється її повертати.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія»повернути ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку НОМЕР_1 кадастровий номер 5322082000000010183 площею 6,82 га розташовану на території Михайликівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

Стягнуто з ТОВ «Агротехнологія»судовий збір в сумі 7 грн. 50 коп.

Стягнуто з ТОВ «Агротехнологія»на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 500 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Агротехнологія»просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що при ухваленні рішення судом неправильно застосовано норми права та висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки термін дії договору оренди не закінчився, так як договір укладений строком на п'ять років з моменту державної реєстрації, що не враховано судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 14 січня 2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агротехнологія»був укладений договір оренди земельної частки (паю) відповідно сертифіката на право на земельну частку до 1 березня 2010р.

2 червня 2006 року ОСОБА_2 отримав Державний акт серія ПЛ №043931 кадастровий номер 5322082000000010183 на право власності на земельну ділянку площею 6,82га.

2 червня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агротехнологія»укладений договір оренди земельної ділянки. В пункті 3.1 договору зазначено, що договір укладається на термін п'ять років, починаючи з дати державної реєстрації і діє до 2 червня 2011р.

Договір оренди зареєстрований в Козельщинському ПРФЦДЗК 26 жовтня 2007 року.

10 серпня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою і прохав припинити договір оренди земельної частки (паю) з березня 2010р. Також в цій заяві повідомив,що не бажає поновляти чи продовжувати договір оренди.

ТОВ «Агротехнологія»його заява була не задоволена посилаючись на те, що договір діє з дня його реєстрації (26 жовтня 2007 року) до 26 жовтня 2012 року.

Колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства.

Згідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 18 Закону України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі»та ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Обґрунтованими є висновки місцевого суду, що правовідносини щодо оренди землі врегульовані спеціальним законом, а саме : ЗУ «Про оренду землі». Разом з цим, вірним є застосування також норм цивільного права, які визначають порядок укладення, зміни, розірвання та припинення правочину та договору, вимоги щодо їх форми, змісту, істотних умов.

Так, спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі договору оренди, який було укладено 02 червня 2006 року.

Даний договір оренди власноручно підписаний директором ТОВ «Агротехнологія»Скляревським Ю.П., що і не заперечується представником відповідача та орендодавцем ОСОБА_2. При підписанні договору сторони були ознайомлені та погодились з пунктом 3.1. Договору, в якому закріплено, що договір укладається на п'ять років, починаючи з дати державної реєстрації і діє до 02 червня 2011 року. Тобто, незважаючи на визначення строку дії договору з дати його державної реєстрації, сторонами при укладенні договору момент закінчення дії договору визначений конкретною датою -02 червня 2011 року, що в свою чергу не суперечить нормам права (а.с.20).

Відповідно до п. 3 ст. 6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч.1 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі»).

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 ЗУ «Про оренду землі»).

В подальшому, після здійснення державної реєстрації Договору, орендар відповідно до порядку закріпленого розділом 11 Договору, статтею 30 ЗУ «Про оренду землі»та норм статті 652 ЦК України, не звертався ні до орендодавця, ні до суду з заявою про зміну умов договору, зокрема щодо зміни встановленої кінцевої дати його дії в пункті 3.1. Таким чином, після державної реєстрації сторони не змінювали умови договору за взаємною згодою сторін чи в судовому порядку.

Пунктом 7.1. Договору оренди від 02.06.2006р. закріплено, що після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку.

Виходячи з умов даного договору, колегія суддів вважає, що місцевий суд вірно прийшов до висновку, що дія договору оренду від 02 червня 2006 року, припинилась 02 червня 2011 року, відповідно до умов пунктів 3.1., 7.1. Договору. Таким чином, законних підстав у відповідача для продовження використання землі немає, враховуючи те, що позивач в письмовому порядку повідомив відповідача про не бажання в подальшому перебувати з ним в будь-яких договірних відносинах з приводу оренди земельної ділянки, яка належить йому на праві власності.

Договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст.31 ЗУ «Про оренду землі»).

Частиною 1 статті 34 ЗУ «Про оренду землі» закріплено, що в разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Тлумачення норм матеріального права, які регулюють вирішення спору, відповідачем проведено поверхово, без повного та системного аналізу норм, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу.

Посилання апелянта на договір оренди від 14 січня 2005 року, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки між сторонами в подальшому було укладено договір оренди землі від 02 червня 2006 року та спірні правовідносини виникли саме з умов цього договору.

Також, колегія суддів ставиться критично до посилання апелянта на пункт 3.1. Договору оренди від 02.06.06р., оскільки останній неповно викладає зміст даного пункту -«договір укладається на п'ять років, починаючи з дати державної реєстрації»та замовчує його дійсний зміст -«договір укладається на п'ять років, починаючи з дати державної реєстрації і діє до 02 червня 2011 року».

Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка. Розгляд справи проведений з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія»-відхилити.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Карнаух П.М.

Судді: Кривчун Т.О.

Пилипчук Л.І.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області П.М.Карнаух