2-5961/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Горбань Н.І. при секретарі Анісімовій М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011р. позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Зазначили, що 30.05.2006р. між позивачем ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна»в особі відділення «Олександрівське»у м. Запоріжжя було укладено кредитний договір № ML-201/197/2006, згідно умов якого банк надав позивачеві кредит в сумі 32 725 доларів США на придбання нерухомості на території України.

У 2008р. ЗАТ «ОТП Банк»стало правонаступником АКБ «Райффайзенбанк Україна»та 02.03.2009р. пред’явило досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-201/197/2006 від 30.05.2006р., а 11.03.2011р. між ЗАТ «ОТП Банк»та ТОВ «ОТП Факторинг Україна»був укладений договір купівлі–продажу кредитного пакету, які складаються з кредитних договорів згідно до додатку № 1 до договору.

На вимогу позивачів про надання копії договору купівлі–продажу бн від 11.03.2011р. доказів про сплату за цим договором, акту прийому-передачі кредитного портфелю, статуту відповідач відмовив.

Вважають, що договір купівлі–продажу бн від 11.03.2011р., укладений з порушенням чинного законодавства, та таким, що підлягає визнанню його недійсним. Зі змісту зазначеного договору не випливає висновок про те, коли покупець зобов’язаний перерахувати суму за купівлю кредитного пакету. Отже, відсутня одна з істотних умов договору кредиту –умова сплати за придбаний пакет.

Просять визнати недійсним договір купівлі–продажу бн від 11.03.2011 р., укладений між «ОТП Банк»та ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Позивачі надали суду заяви, щоб справу розглянути у їхню відсутність (а. с. № № 34, 35).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що відносини між сторонами під час купівлі-продажу регулюються вимогами параграфу 1 глави 54 розділу 3 ЦК України та не містять посилання на умову щодо строку сплати за придбаний товар, як істотну умову договору купівлі-продажу. Оскаржуваний договір по своїй правовій суті є договором факторингу, відносини між сторонами регулюються главою 73 розділу 3 ЦК України «Факторинг», яка також не містить посилання на таку істотну умову, як строк сплати за придбаний товар. Крім того, жодна із сторін договору купівлі-продажу не направляла на адресу іншої вимоги щодо внесення до оскаржуваного договору купівлі-продажу умови щодо сплати за придбаний товар. Якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. В задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 30.05.2006р. між позивачем ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна»в особі відділення «Олександрівське»у м. Запоріжжя було укладено кредитний договір № ML-201/197/2006 (а. с. № № 7 - 11), згідно умов якого банк надав позивачеві кредит в сумі 32 725 доларів США на придбання нерухомості до 30.05.2021р. з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 11 % річних (а. с. № № 7-11).

У 2008р. ЗАТ «ОТП Банк»стало правонаступником АКБ «Райффайзенбанк Україна»та 02.03.2009р. пред’явило позивачеві ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-201/197/2006 від 30.05.2006р. (а. с. № 12).

18 березня 2011р. між «ОТП Банк»(продавець) і «ОТП Факторинг Україна»(покупець) було укладено договір купівлі–продажу кредитного портфелю (а. с. № № 13-27).

Частина 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів про визнання недійсними договору купівлі-продажу бн від 11.03.2011 р., як такого, що суперечать чинному законодавству України, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, не ґрунтуються на Законі, тому суд не знаходить підстав для його задоволення.

Позивачі не надали суду доказів та не зазначили підстав заперечення дійсності оспорюваного ними договору. Крім того, з наданих суду документів не вбачається, що позивач ОСОБА_2 є стороною кредитного договору.

На підставі викладеного, ст. ст. 203, 215 ч. 1, 227 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 81, 88, 212-215, 218 ч. 1 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: