Дата документу 11.01.2012 Справа № 2-1607/11

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 2-1607/11

Ім’ям України

21 липня 2011 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого –судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Пляшник Ю.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»про визнання договору удаваним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 у травні 2010 року звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укргазбанк»про визнання кредитного договору № 313 к-ф, укладеного ним 14 грудня 2007 року із ПАТ «Укргазбанк»удаваним правочином та про застосування до цього договору наслідків удаваного правочину; прохав вважати, що цей договір укладений у гривні, а не у доларах США, на суму 286335 гривень, а тому прохав зобов’язати відповідача здійснити перерахунок з доларів США у гривню усіх сплачених ним по кредиту платежів (а.с. 1-9).

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 03 грудня 2003 року між ним та ТОВ «Арт-Слав Моторс»укладено договір купівлі-продажу автомобілю марки LEXUS GX 470, згідно з яким він зобов’язався придбати цей автомобіль, сплативши кошти у сумі 409505 гривень. Згідно з п. 2.1 цього договору, оплати за придбання цього автомобілю повинна здійснюватися у національній валюті –гривні. Частину коштів у сумі 123170 гривень він сплатив, а за іншою частиною, яка становила 286335 гривень звернувся до ПАТ «Укргазбанк». 14 грудня 2007 року він уклав із ПАТ «Укргазбанк»кредитний договір № 313 к-ф на придбання автомобілю марки LEXUS GX 470 на суму 56700 доларів США на строк до 12 грудня 2014 року зі щомісячною оплатою у сумі 675 доларів США. Зазначений автомобіль надано ним в заставу банку для забезпечення виконання цього кредитного договору. Вважає кредитний договір договором приєднання, передбаченим нормою ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою від приєднався до запропонованих йому банком умов отримання кредиту. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 634 ЦК України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов’язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

Отримання кредиту у доларах США було запропоновано йому самими працівниками банку через те, що з їх слів, кредитні ресурси у доларах США коштують дешевше, ніж у гривні. Кредитний договір є удаваним правочином, так як його укладено з метою приховання іншого правочину –надання кредиту у національній валюті - гривні. Цей факт підтверджується наступним. Згідно з вимогами ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 524, 533 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання», грошовою одиницею України є гривня, всі грошові зобов’язання на території України повинні бути виражені у гривні і лише гривня є законним платіжним засобом на території України. Саме тому договір купівлі-продажу автомобіля виконано у гривні. Банк не мав індивідуальної ліцензії Національного банку України на видачу кредитів у іноземній валюті і тому не мав права видавати йому кредит у доларах США. Банк, на виконання умов кредитного договору, відкрив йому позичковий рахунок, на який перерахував кошти у сумі 56700 доларів США, які перерахував на поточний рахунок, які він готівкою отримав у банку. Банк усвідомлював, що з метою дотримання вимог законодавства України він буде змушений конвертувати долари США у гривні, якими оплатить договір з купівлі-продажу автомобілю. Таким чином, банк фактично виконав своє зобов’язання по наданню кредиту саме у гривні, а тому кредитний договір про отримання коштів на придбання автомобілю у гривні фактично замаскований у договір по отриманню кредиту у доларах США, що є удаваним правочином. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо правочин було вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вона насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вона насправді вчинили. Враховуючи те, що він повинен повертати кредит у тій валюті, у якій узяв –у доларах США, та те, що у зв’язку зі світовою фінансовою кризою гривня значно девальвувала, на придбання доларів США, для повернення їх банку, яків він купляє за гривні, він повинен витрачати гривень на 58% більше, ніж це було на момент отримання кредиту. При зростання його витрат банк отримує додатковий дохід, чим порушується принцип рівності сторін кредитного договору.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, прохав задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснив, що йому не відомо, що при укладанні кредитного договору на його довірителя з боку працівників банку здійснювався тиск. Його довіритель сам, свідомо обрав валютою кредиту долар США, так як його дешевше обслуговувати. Підтвердив той факт, що його довіритель вважає, що удаваність даного кредитного договору полягає у тому, що під укладенням кредитного договору у доларах США приховано укладення кредитного договору у гривні.

Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі. Пояснив, що при укладенні спірного кредитного договору вимоги чинного законодавства України, зокрема ст.ст. ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 524, 533 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання», а також вимоги Закону України «Про захист прав споживачів»з боку банку не порушено. Банк пропонував у відкритій формі усім бажаючим отримання кредиту у трьох валютах –у гривні, у доларах США та у євро. Позивач сам, свідомо обрав валютою кредиту долар США, як таку, що дешевша в обслуговуванні. Після підписання договору грошові кошти у сумі кредиту –56700 доларів США, банк зарахував на відповідний рахунок позивача і з цього моменту він став власником цих коштів. За його проханням, так як йому при оплаті за договором купівлі-продажу автомобілю потрібні були гривні, банк конвертував його власність з доларів США у гривні за курсом Національного банку України. Готівку видав у гривнях. Якби позивач прохав, то готівку він би отримав у доларах США. Банк мав усі необхідні дозвільні документі –дозвіл та ліцензію на видачу кредиту у іноземній валюті, а тому при видачі коштів не порушив валютне законодавство України та систему валютного контролю. Вважає, що твердження позивача про укладення удаваного правочину безпідставне, так як при укладенні такого правочину, під укладенням одного виду правочину –купівлі-продажу, приховують дарування у навпаки. Кредитний договір сам по собі є правочином, незалежно від того, у якій валюті його укладено. Враховуючи те, що позивач уклав договір у доларах США і після перерахування йому цих коштів став власником саме доларів США, те, що сам прохав конвертувати у гривні, підстав для задоволення позовних вимог немає.

Заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами у наданих суду межах, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Арт-Слав Моторс»укладено договір купівлі-продажу автомобілю марки LEXUS GX 470 за 409505 гривень (а.с. 12-16). 14 грудня 2007 року між ПАТ «Укргазбанк»та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 313 к-ф на придбання автомобілю марки LEXUS GX 470, на суму 56700 доларів США, на строк до 12 грудня 2014 року зі щомісячною оплатою у сумі 675 доларів США (а.с. 17-21). 14 грудня 2007 року між ПАТ «Укргазбанк»та ОСОБА_3 укладено договір застави № 313 к-ф, предметом якого є автомобіль марки LEXUS GX 470 (а.с. 22-23). Судові витрати по справі становлять 1820 гривень (а.с. 27-28). ПАТ «Укргазбанк»з рекламною метою розповсюджував умови кредитування для придбання нового автомобілю, пропонуючи отримання кредитів у гривнях, доларах США та у євро (а.с. 38-42). Згідно із заявою позичальника ОСОБА_3 на отримання кредиту, валютою кредиту ним обрано долари США (а.с. 43-44). Відповідно до виписок з особового рахунку, ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 56700 доларів США по договору № 313 к-ф від 14 грудня 2007 року (а.с. 45-48). Згідно з банківською ліцензією № 123, дозволу № 123-2, додатку до дозволу № 123-2, ПАТ «Укргазбанк»мав право на видачу кредитів у іноземній валюті (а.с. 49-52).

Згідно з вимогами ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; нормою п. 6 ч. 2 цієї статті передбачено, що способами захисту цивільних прав та обов’язків може бути зміна правовідносин. Нормами ст. 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов’язковим для виконання на території України, є гривня, а іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та у порядку, встановлених законом. Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину, його зміст не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п’ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України. Згідно з вимогами ч.1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Відповідно до вимог ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину який сторони насправді вчинили. Згідно зі ст. 524 ЦК України, зобов’язання може бути виражено у грошовій одиниці України –гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Відповідно до вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривні. Нормою ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до вимог ст. 213 ЦК України. Нормою с. 4 ст. 213 ЦК України встановлено, що якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з вимогами ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», гривня, як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України є гривня. Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», гривня, як грошова одиниця, є єдиним законним платіжним засобом на території України. Згідно зі ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання», валюта України єдиним законним засобом платежу на території України.

З наведених норм чинного цивільного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ОСОБА_3 мав бажання придбати автомобіль марки LEXUS GX 470, не маючи для цього достатньо коштів. Для отримання коштів, яких не вистачало для придбання автомобілю, уклав із ПАТ «Укргазбанк»кредитний договір на суму 56700 доларів США. Після укладення договору отримав ці кошти у свою власність шляхом перерахування їх на відповідний банківський рахунок. Після отримання коштів у свою власність, маючи право використати їх на свій розсуд, не зняв долари США готівкою, а прохав банк їх конвертувати у гривня, та зняв вже конвертовані кошти.

При розгляді справи судом не встановлено наслідків недійсності укладеного сторонами правочину - договору № 313 к-ф від 14 грудня 2007 року, які, згідно з вимогами ч. 5 ст. 216 ЦК України, є підставою для застосування недійсності правочину з ініціативи суду, та підстав для того, щоб вважати правочин удаваним, так як кожна зі сторін бажала отримати те що отримала –позивач бажав отримати кредитні кошти у доларах США для оплати за договором купівлі-продажу, а відповідач надав у оплатне користування гроші. Для визначення правочину удаваним треба, щоб при його укладенні бажали усі сторони правочіну, у даному випадку двостороннього, бажали приховати його дійсні цілі від третіх осіб, та досягли цих цілей, приховавши його дійсний сенс та головне, наслідки. Суд вважає, що позичальник та кредитор не приховували та не маскували один правочин - кредитний договір, під інший. З цих підстав у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 192, 202-203, 213, 215-216, 229, 235, 526, 637 ЦК України, ст.ст. 3, 10-11, 15, 30, 60, 75-76, 88, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 –відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні –протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя І.Ю. Литвиненко