Справа №2-2852                                                                                                              2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2011 року Ленінський районний суд м.Луганська у складі:

головуючого судді Бугери О.В.,

при секретарі Христюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивачем подано до суду відповідний позов. В обґрунтування якого зазначено, що на виконанні у відповідача ОСОБА_2 примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області знаходиться виконавчий лист про стягнення з державного бюджету на його користь 5000 гривень, ухвалою від 14.12.2010 року визнано неправомірною бездіяльність примусового підрозділу , оскільки встановлен6о, що за період часу з 13.05.2008 року по 10.12.2009 року по відкритому виконавчому провадженню не вчинялось жодних виконавчих дій. Тобто, протягом тривалого часу рішення суду не виконується з вини примусового підрозділу. Вважав, що бездіяльністю відповідача примусового підрозділу йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 гривень. Посилався на те, що відповідно до ст.56 Конституції України, ст. 1173 ЦК України він має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди. Посилався на те, що завдана шкода відшкодовується державою, в прядку передбаченому законодавством. Просив стягнути на його користь з Державного бюджету України 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

          В судовому засіданні позивач особисто пояснив, що йому завдана моральна шкода, оскільки тривалий час не виконується рішення суду, він змушений звертатись із чисельними скаргами, все це негативно відображається на його психологічному стані.

Посилався на те, що він оцінив суму завданої шкоди саме в 5000 гривень, оскільки діючим законодавством не передбачено будь яких норм, що регламентують розмір моральної шкоди. просив позовні вимоги задовольнити.

          Представник позивача доводи викладені в позові підтримала, просила позов задовольнити.

          Представники відповідачів в судове засідання не з’явились, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення в матеріалах справи.

          Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на стягнення моральної шкоди, яка заподіяна йому внаслідок порушення його прав. Відповідно до пункту 3 статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації , ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування , а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Згідно з пунктами 4, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди»від 31.03.1995 р. № 4 від час вирішення питання про відшкодування моральної шкоди обов’язковому з’ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 07.05.2007 року було задоволено частково заяву ОСОБА_1 та стягнуто у відшкодування заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за рахунок Державного бюджету України 5000 гривень, зобов’язавши Головне Управління Державного казначейства України у Луганській області провести виплату з відповідного рахунку. Справа була розглянута за участю заявника та зацікавлених осіб прокуратури Луганської області, Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області, Державної податкової адміністрації у Луганській області. Зазначене рішення набрало законної сили. На підставі рішення було видано виконавчий лист. На підставі якого відкрито виконавче провадження.

Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м.Луганська від 14.12.2010 року за №2-3430/2010 рік, була задоволена скарга ОСОБА_1.

Зазначеною ухвалою встановлено, що фактично з 13.05.2008 року по 10.12.2009 року жодних виконавчих дій за провадженням не вчинялось.          

У зв’язку із чим визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо порушення строків вчинення виконавчих дій під час виконання рішення суду вчинення виконавчих дій під виконання рішення суду від 07.05.2007 року. Зобов’язано державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області вжити заходів щодо своєчасного виконання рішення суду від 07.05.2007 року про стягнення на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за рахунок Державного бюджету України 5000 гривень, шляхом зобов’язання Головного управління державного казначейства України у Луганській області провести виплату з відповідного рахунку.

          Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Факт допущення бездіяльності встановлений ухвалою Ленінського районного суду м.Луганська від 14 грудня 2010 року. /а.с.27/.

          Суд вважає, що бездіяльністю відповідача ОСОБА_2 примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області позивачу була заподіяна моральна шкода, що полягає в тривалому невиконанні рішення суду з боку органу, на якого покладений обов’язок по примусовому виконанню рішення суду.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Отже, з урахуванням наведеного, а також ст. 1173 ЦК України, на яку посилався позивач, а також ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" відшкодування шкоди, завданої діями державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Такий порядок встановлений ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу», яка вказує на те, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

          Таке саме роз’яснення містить в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 п.21, а саме, що при розгляді позовів фізичних осіб про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону № 202\980 ВР, ст.86 Закону України «Про виконавче провадження».

          Враховуючи наведені положення суд вважає, що моральна шкода підлягає стягненню з відповідача - ОСОБА_2 примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області та шляхом зобов’язання Державного Казначейства України провести виплату моральної шкоди на користь позивача.

          Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Позивач самостійно обирає спосіб захисту свого права передбачений ст.16 ЦК України. Позивач просив стягнути суму моральної шкоди з Державного бюджету України. Враховуючи вищенаведені доводи суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню, оскільки безпосередньо до ОСОБА_2 примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області. позивачем вимоги не заявлені.

На підставі наведеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України, ст.ст.10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України, Законом України “Про державну виконавчу службу”, Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя:                                                                      О.В.Бугера