Справа №2а-2609

2011 рік

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2011 року Ленінський районний суд м.Луганська складі:

головуючого судді:           Бугери О.В.,

при секретарі                      Тихенькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Андріївської сільської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання розглянути заяву, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду, в якому просила поновити строк на звернення до суду із позовом. Визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині порушення порядку та терміну розгляду її заяви про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель від 12.03.2010 року, зобов’язати відповідача винести на розгляд сесії Андріївської сільської ради заяву ОСОБА_1 від 12.03.2010 року про надання безоплатно земельної ділянки для будівництва житлового будинку та господарських споруд, згідно заяви від 12.03.2010 року та додатних до неї матеріалів. Стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначила, що нею було спрямовано 12.03.2010 року на адресу відповідача заяву в порядку ст.ст.116, 118, 121, 151 Земельного Кодексу України про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. До заяви додав копію паспорту, ідентифікаційного коду, а також відповідний графічний матеріал. До теперішнього часу його заяву не було розглянуто в порушення вимог ст.15 Закону України «Про звернення громадян», на думку позивача відповідач повинен був відповідно до вимог п.5 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування»на сесії ради прийняти мотивоване рішення, в якому у разі відмови в задоволенні заяви зазначили порядок оскарження рішення наряду з нормами, що обґрунтовують відмову у наданні земельної ділянки.

До початку судового засідання представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, в рамках виконання судового доручення Нахімовським районним судом м.Севастополя було опитано представника відповідача та надано суду журнал судового засідання та диск із звукозаписом судового засідання, згідно до якого вбачається, що вимоги не визнаються, просили розглядати справу за їх відсутності. Окрім того, додатково на адресу суду надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що згідно до журналу вхідної кореспонденції до Андріївської сільської ради заява ОСОБА_1 про виділ їй земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку станом на 11.05.2011 року на їх адресу не надходила. Про наявність даної заяви їм стало відомо лише із позову, що був спрямований на їх адресу судом. Проти позову заперечували.

Строк на звернення до суду із відповідним позовом був поновлений ухвалою від 18.03.2011 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про звернення громадян» орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ,організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань),зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв ( клопотань). Рішення про відмову в задоволені вимог, викладених у заяві (клопотанні) доводиться до відома громадян в письмовій формі з посиленням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Як вбачається з доданої до позову заяви від 12.03.2010 року ОСОБА_1 зверталась на адресу Андріївської сільської ради в порядку ст.ст. 116, 118, 121, 151 ЗК України /а.с.4/, із змісту якої вбачається, що було додано копію паспорту, ідентифікаційного коду та графічний матеріал.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача стверджує, що на їх адресу заява ОСОБА_1 не надходила. При цьому представник відповідача посилається на дані книги вхідної кореспонденції, що здійснює реєстрацію всіх надходжень до ради.

Позивачем не було надано суду жодних підтверджень отримання відповідачем її заяви, або доказів на підтвердження спрямування на адресу відповідача заяви.

Враховуючи наведені приписи, суд вважає, що доводи представника відповідача заслуговують уваги, у зв’язку із чим суд не вбачає наявність бездіяльності в діях відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: суддя                                                                                Бугера О.В.