Справа № 2-890/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

Головуючого судді Золотарьова О.Ю.

при секретарі Поповій М.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до Ленінського районного суду міста Луганська з клопотанням про забезпечення позову у вигляді заборони Міському комінальному підприємству «Луганськ-житло»здійснювати реєстрацію місця проживання фізичних осіб у гуртожитку за адресою: м. Луганськ, вул. Цимлянська, будинок 7, кімната 5.

Клопотання обґрунтовано тим, що позивачці ОСОБА_1 стало відомо про намір коменданта гуртожитку зареєструвати в кімнаті ще одну особу.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно вимог ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Позивачем не вмотивовано необхідності забезпечення позову та не надано переконливих доказів, не вказано, які саме підстави дають привід припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спір виник між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, міське комунальне підприємство «Луганськ-житло»не є учасником даної цивільної справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. В даному випадку вимога щодо заборони здійснювати реєстрацію місця проживання фізичних осіб у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 зачіпає права невизначеного кола осіб, що не беруть участь в справі.

Тож, вимоги про забезпечення позову, на думку суду, суперечать змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 151-153, 217 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням –відмовити.

Суддя:                               О.Ю.Золотарьов