2/0532/306/2012                                         

Справа № 2-2698/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М У К Р А І Н И

16.03.2012 Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді:                               Трофименко Л. Р.

при секретарі:                                        Літвін Є. Г.

за участю позивача:                                        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 5/24 часток домоволодіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду с позовом про визнання права власності на 5/24 часток домоволодіння. В обґрунтування позову вказав, що згідно договору купівлі-продажу від 21.12.1966 року №8013 його батькові, ОСОБА_3, належить домоволодіння №4 по вул. Дніпропетровській у м. Донецьку. Дане домоволодіння було придбано ним в період шлюбу та є спільною власністю подружжя. 24 жовтня 2007 року його батьками було складено заповіт, відповідно до якого усе належне їм майно вони заповідали йому. 11 травня 2008 року ОСОБА_3 помер. 24 серпня 2008 року померла його мати, ОСОБА_4. Після їхньої смерті відкрилася спадщина у вигляді вказаного домоволодіння. У встановлений законом термін він звернувся до нотаріальної контори з заявою та прийняв спадщину. Відповідачка також звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини на обов`язкову частку та відповідно до рішення Апеляційного суду Донецької області від 03.02.2010 року набула права власності в порядку спадкування за законом на 5/24 спірного домоволодіння. Вказане рішення зареєстроване у КП БТІ м. Донецька. Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 27 травня 2011 року з нього на користь відповідачки було стягнуто 59 331,00 грн. в рахунок компенсації вартості її частки спадщини, оскільки виділ в натурі 5/24 домоволодіння не є можливим. 09 вересня 2011 року державним виконавцем було закінчено виконавче провадження з виконання даного рішення суду та ним було сплачено компенсацію вартості частки ОСОБА_2 у сумі 60 869,91 грн. Однак він не має можливості оформити своє право власності на 5/24 домоволодіння через нотаріальну контору, тому звернувся за захистом своїх прав до суду. Просив визнати за ним право власності на 5/24 часток будинку з господарчими спорудами, розташованого по вул. Дніпропетровській, 4 у м. Донецьку.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Вказав, що звертався до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак у нотаріальній конторі йому було відмовлено.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі, не заперечувала передати спірне майно у власність позивачу та оформити договір купівлі-продажу у нотаріальному порядку, оскільки отримала грошову компенсацію у визначеному розмірі.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню за наступними підставами.

Так, судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 21.12.1966 року №8013 ОСОБА_3, належить домоволодіння №4 по вул. Дніпропетровській у м. Донецьку. (а.с. 7-8). Дане домоволодіння було придбано ним в період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя –його та його дружини, ОСОБА_4 24 жовтня 2007 року батьками сторін, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було складено заповіт за реєстровими №3-1075 та 3-1076 відповідно, згідно до якого усе належне їм майно вони заповідали позивачу (а.с. 9-12).

11 травня 2008 року ОСОБА_3 помер, відповідно до свідоцтва про смерть, актовий запис №522 (а.с. 14). 24 серпня 2008 року померла ОСОБА_4 Після їхньої смерті відкрилася спадщина у вигляді вказаного домоволодіння.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом чи за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст. 1220 ЦК України).

Судом було досліджено спадкові справи, заведені після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Як вбачається з наданих Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою документів, у встановлений законом термін позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Відповідачка також звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини на обов`язкову частку, оскільки на час смерті свого батька, ОСОБА_3, досягла 55-річного віку, однак до наступного часу свідоцтва про прийняття спадщини нікому з них не видавалися.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 03.02.2010 року заповіти ОСОБА_4 та ОСОБА_3, укладені 24.10.2007 року та посвідчені державним нотаріусом Сьомої Донецької державної нотаріальної контори, визнано частково недійсними, а саме, в заповіданні всього майна ОСОБА_1 Встановлено, що ОСОБА_1 має право на спадщину за заповітом після смерті батьків в розмірі 19/24 частин домоволодіння по вул. Дніпропетровській, 4 в м. Донецьку, а ОСОБА_2 набула права власності в порядку спадкування за законом на 5/24 спірного домоволодіння. Вказане рішення зареєстроване у КП БТІ м. Донецька та згідно наданої довідки в наступний час на підставі вказаного рішення апеляційного суду Донецької області та рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 12.01.2010 р. за ОСОБА_2 зареєстровано 5/24 часток домоволодіння №4 по вул. Дніпропетровській у м. Донецьку, а за ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.1966 року, - 19/24 часток зазначеного домоволодіння.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, позивач не позбавлений права на отримання зазначеної частки спадщини у встановленому законом порядку.

Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 27 травня 2011 року (а.с. 4) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто 59 331,00 грн. в рахунок компенсації вартості її частки спадщини, оскільки виділ в натурі 5/24 домоволодіння не є можливим. Дане рішення ніким не оскаржувалося та набрало законної чинності. 09 вересня 2011 року державним виконавцем було закінчено виконавче провадження з виконання даного рішення суду та ОСОБА_1 було сплачено компенсацію вартості частки ОСОБА_2 та судові витрати на загальну суму 60 869,91 грн., про що у судовому засіданні не заперечувала відповідачка.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що не має можливості оформити своє право власності на 5/24 спірного домоволодіння у нотаріальній конторі, однак дане посилання є хибним і суд не бере до уваги, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто, законодавством встановлено відповідний порядок припинення права власності на частку в спільному майні. При цьому, позов має бути подано співвласником.

Як вже зазначалося, свідоцтво про право на спадщину позивачем отримано не було. Посилання позивача на неможливість оформлення свого права власності на спадщину у нотаріальній конторі не знайшло свого підтвердження ані в судовому засіданні, ані в матеріалах спадкової справи. Таким чином, на даний момент між сторонами фактично не існує спору. Вирішення питання про отримання позивачем правовстановлюючого документа на належне йому нерухоме майно повинно вирішуватись поза судовим порядком, відповідно до встановленого законодавством порядку шляхом представлення у відповідну державну установу необхідних документів.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав, передбачених законом для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

На підставі ст. 365, 1216-1219,1222, 1223, ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 5/24 часток домоволодіння –відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено суддею у нарадчій кімнаті.

Суддя:                                                            Л. Р. Трофименко