2/532/120/2012                               

Справа № 2-2232/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2012 Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючої судді                     Данилюк О.С.,

при секретарі                     Іншаковій О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна, посилаючись на те, що з 1998 по 2010 рік вона проживала однією сім'єю з гр. ОСОБА_2 Юрієвичем, але не перебувала з ним у шлюбі. За час спільного проживання з відповідачем у м. Донецьку та у м. Києві, відповідачем набуто у власність рухоме та нерухоме майно. Після розриву стосунків між ними на її утриманні залишився неповнолітній син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважає, що за час спільного проживання із відповідачем ними у рівних частинах докладено зусиль для набуття спільного майна, яке вони мали спільно використовувати як подружжя. При цьому відповідач постійно зазначав, що мав намір офіційно зареєструвати їх стосунки у вигляді шлюбу. Проте, незважаючи на такі обіцянки, відповідач відмовився від намірів продовжувати спільне життя та залишив її із неповнолітнім сином, який на даний час перебуває на її утриманні. У зв'язку з такою ситуацією вважає, що має усі підстави претендувати на частку спільного майна, яке набуте ними за час спільного проживання, а саме: квартиру, що складається із трьох кімнат, розташована у м. Києві за адресою АДРЕСА_1 - вартістю 750 000 грн., квартиру, що складається із чотирьох кімнат, розташована у м. Донецьку за адресою АДРЕСА_2, вартістю 850 000грн, два м'які ліжка вартістю 2 500 грн., диван - ліжко вартістю 500 грн., книжкова шафа вартістю 500 грн., пральна машина "Індезит»вартістю 1500 грн., два столи вартістю 500 грн., телевізор «Панасоник»вартістю 1500 грн., усього на суму 1 607 000 грн. З урахуванням наведеного просила поділити спільне з відповідачем майно, виділивши їй квартиру, що складається із трьох кімнат, розташовану у м. Києві за адресою АДРЕСА_1 вартістю 750 000 грн. та виділити відповідачу ОСОБА_2 все інше майно на суму 857 000 гривень.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву, згідно якої просила розглянути справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, будучі належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, направленими за його зареєстрованим місцем проживання, про причини своєї неявки до суду не повідомив, у зв’язку з чим суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира, розташована за адресою АДРЕСА_3, належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеному 24.04.2008р. за згодою його дружини ОСОБА_4 (а.с. 40).

Квартира, розташована за адресою АДРЕСА_4, належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської Ради від 30.06.2006р. (а.с. 31).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

При цьому позивачкою ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження тих обставин, на які вона посилається в поданому до суду позові: ані факту перебування у шлюбних стосунках з відповідачем та наявності спільної дитини, ані факту придбання будь-якого спільного майна сторонами. Більш того, докази, витребувані судом за клопотанням позивачки на підтвердження належності нерухомого майна відповідачу, доводи позовної заяви також спростовують.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, у 10-ти денний строк з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                                                      О. С. Данилюк